Рішення № 79836535, 06.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 р. Справа№200/12909/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія»

до відповідача 1: Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області

до відповідача 2: Головного управління ДФС у Донецькій області

про зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області відповідно про зобов’язання вчинити певні дії

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.07.2008 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія» було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Зорянської сільської ради Володасрького району Донецької області, кадастровий номер №1421781600:05:000:1484.

Позивач є платником орендної плати з юридичних осіб до місцевого бюджету на територію Зорянської сільської ради Володарського ра йону.

19.02.2014 року ТОВ «Фірма «Візантія» подало звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, в якій самостійно визначило орендну плату з юридичних осіб до сплати в сумі 49153,83 грн.

В зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку орендує ТОВ Фірма «Візантія», знаходиться у смт. Мангуш, 27.11.2017 р. ТОВ «Фірма «Візантія» на паперовому носії до ГУ ДФС у Донецькій області було подано Уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов'язань в сумі 35110,38 грн. (підтверджується відміткою/штампом про отримання від 28.11.2017 р.).

Натомість, Мангуська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області повідомила позивача, що надана декларація земельного податку не належить опрацюванню в зв’язку з перевищенням строку для подання уточнюючого документу.

Позивач не погоджується з Мангуською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та вважає її дії такими, що суперечать нормам Податкового Кодексу України.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (підтверджується Постановою Верховного Суду України від 27.02.2018 р. по справі №826/3394/15, адміністративне провадження № К/9901/25489/18).

Уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов'язань в сумі 35110,38 грн. подана ТОВ Фірма «Візантія» у відповідності до вимог Податкового Кодексу України, у передбаченому форматі, та відповідає всім вимогам, передбаченим ст. ст. 48,49 цього кодексу.

Отже, з огляду на положення Податкового Кодексу України, податковий орган не мав жодних підстав для неприйняття Уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов'язань в сумі 35110,38 грн.

Просив суд зобов'язати Мангуську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області, Головне управління ДФС в Донецькій області прийняти та опрацювати в АІС «Податковий блок» уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою зменшено податкове зобов'язання з плати за землю за 2014 рік в сумі 35110,38 грн. та зобов'язати Мангуську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області, Головне управління ДФС в Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб шляхом виключення суми з основного платежу в розмірі 35110,38 грн.

Ухвалою від 26 листопада 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 12 грудня 2018 року за правилами загального позовного провадження.

У зв’язую з перебування головуючого по справі судді у відрядження 12 грудня 2018 року, розгляд справи призначено на 11 грудня 2018 року.

10 грудня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що Приписами абзацу другого п. 102.1 ст. 102 ПКУ встановлено, що у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Позивач перебуває на обліку у Мангуській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, зокрема є платником земельного податку з юридичних осіб.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Пунктом 14.1.136 ПКУ встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Позивачем 27.11.2017 подано до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області за користування земельними ділянками, уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної зласності), якими було нараховано до зменшення податкові зобов'язання з орендної плати, а саме за 2014 рік уточнююча сума складає 35110,38 гривень.

Згідно Інформаційного ресурсу органів ДФС уточнююча податкова декларація за 2014 рік згідно ст. 102 ПКУ не визнана як податкова, у зв’язку з тим, що «Перевищено строк давності для подання уточнюючого документу «Р0602005 Податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки)» «граничний термін подачі звітної декларації 20.02.2014 + 1095 днів).

Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб або юридичних осіб.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. №1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. №1276-р) затверджено ОСОБА_2 населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та ОСОБА_2 населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до яких м.Маріуполь не входить.

Таким чином, Податковим кодексом України не визначено право податкового органу приймати рішення про звільнення платника з плати за землю від виконання обов’язків по його сплаті. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі повинні сплачувати земельний податок або орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальних підставах.

11 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 10 січня 2019 року.

03 січня 2018 року представник позивача надав через канцелярію суду відповідь на відзив.

10 січня 2019 року розгляд справи було відкладено на 21 січня 2019 року.

21 січня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 06 лютого 2019 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія» зареєстрований в якості юридичної особи та перебуває на обліку Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків за неосновним місцем обліку.

24 липня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія» та Зорянською сільською радою Володарського району Донецької області було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Зорянської сільської ради Володарського району Донецької області, кадастровий номер №1421781600:05:000:1484.

19 лютого 2014 року позивачем було подано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік в якій самостійно визначив розмір орендної плати з юридичних осіб в розмірі 49153,83 грн.

27.11.2017 року позивачем було подано на паперовому носії до Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов’язань в сумі 35110,38 грн.

Листом від 28.11.2017 року за №3-7-72/10/05-40-08-10-5 Мангуської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області повідомило позивача, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов’язкових реквізитів уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014 рік, яка була подана поштою та зареєстрована 27.11.2017 року за № 219 вважається неподаною у зв’язку з порушенням нормативно-правових актів, зокрема зазначено недостовірне значення обов’язкового реквізиту «звітний період», оскільки відповідно до п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України закінчився строк давності.

Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вказує не таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і надалі - в редакції на період, який перевірявся) передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Тобто суми податкових зобов’язань, самостійно задекларовані платником податком у податковій звітності, є узгодженими грошовими зобов’язаннями з певного податку.

При цьому у відповідності до абз.1 п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 ПК України, в свою чергу, визначається строк у 1095 днів, що відраховується від дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Отже, пунктом 50.1 статті 50 ПК України надається платнику податків право на надання уточнюючих податкових декларацій у межах строку, встановленого статтею 102 цього Кодексу.

У п.286.2 ст.286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Стаття 287 ПК України визначає строки сплати плати за землю.

Так, відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, землекористувач має сплачувати податкове зобов'язання з плати за землю, задеклароване ним у податковій звітності на поточний рік рівними частками щомісячно у строк до 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон від 02.09.2014 року №1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов’язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов’язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч. 1 – 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» надано визначення термінів:

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014; період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_2 населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.

Вказаний ОСОБА_2 втратив чинність у зв’язку з набранням чинності ОСОБА_2 населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

До вказаних ОСОБА_2 внесено, зокрема смт. Мангуш та м. Маріуполь Донецької області, де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність позивач.

Враховуючи наведене з 14.04.2014 року позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

08.06.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

"Звільнити суб’єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб’єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:

«ОСОБА_2 населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію».

ОСОБА_2 затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085, і Володарський район Донецької області, в якому позивач користується земельними ділянками державної та комунальної власності, до них не включено.

Отже, з 08.06.2016 року – дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року) позивач від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності вже не звільнений.

Тобто період, протягом якого позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, був з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року включно.

Отже, позивач як платник податків, який з 14.04.2014 року звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, мав право на зменшення (шляхом виключення) задекларованих податкових зобов’язань з плати за землю за червень - грудень 2014 року в не залежності від дати подання уточнюючого розрахунку, оскільки законом звільнений від сплати таких податкових зобов’язань.

Водночас особи, звільнені від сплати земельного податку, зобов'язані подавати звітну податкову декларацію.

Як вбачається з матеріалів справи, граничний строк, встановлений для подання уточнюючої декларації з плати за землю за 2014 рік, фактично сплинув у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія» 20 лютого 2017 року.

Позивачем уточнююча податкова декларація за 2014 рік була направлена до контролюючого органу лише 27 листопада 2017 року, тобто з порушенням строків її подання, проте, у наданому уточнюючому розрахунку, товариством, крім іншого було визначено до зменшення податкове зобов’язання з плати за землю за листопад 2014 року у сумі 4096,15 грн. та за грудень 2014 року у сумі 4096,18 грн., граничний строк для уточнення виявленої помилки по яких ще не настав.

Згідно з п. 5 розд. І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов’язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, надсилаючи поза строком визначеним ст. 102 ПК України уточнюючу податкову декларацію з плати за землю та коригуючи показники звітності за 2014 рік в цілому, мав право на зменшення податкового зобов’язання з плати за землю лише за листопад та грудень 2014 року, оскільки на момент її отримання податковим органом, строк (1095 днів) на виправлення даних за вказані місяці ще не сплинув.

Крім того, відповідачем не врахована позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 14.01.2010 року (набуло статусу остаточного 14.01.2001 року) в справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), в п. 57 якого суд зазначив, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Мангуської ОДПІ Головного управління ДФС в Донецькій області прийняти та опрацювати в АІС «Податковий блок» уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та врахувати дані в частині зменшення податкового зобов’язання з плати за землю за листопад, грудень 2014 року на суму 8192,33 грн.

Крім того, підлягає задоволенню як похідна позовна вимога позивача про зобов’язання Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки позивача з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб шляхом виключення суми з основного платежу в розмірі 8192,33 грн. за період листопад-грудень 2014 року.

Разом з тим, вимоги позивача до другого відповідача - Головного управління ДФС України задоволенню не підлягають, оскільки позивач перебуває на обліку Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області та дії щодо прийняття уточнюючих розрахунків з орендної плати за землю та коригування облікових показників інтегрованої картки позивача як платника з орендної плати за землю здійснюються Мангуською ОДПІ Головного управління ДФС в Донецькій області.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія» до Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області та Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов’язати Мангуську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області (ЄДРПОУ 39885059) прийняти та опрацювати в АІС «Податковий блок» уточнюючу податкову декларацію ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія» (ЄДРПОУ 20390687) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та врахувати дані в частині зменшення податкового зобов’язання з плати за землю за листопад, грудень 2014 року на суму 8192,33 грн.

Зобов’язати Мангуську об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області (ЄДРПОУ 39885059) внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія» (ЄДРПОУ 20390687) з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб шляхом виключення суми з основного платежу в розмірі 8192,33 грн. за період листопад-грудень 2014 року.

В інший частині позову – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангуську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області (ЄДРПОУ 39885059) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма «Візантія» (ЄДРПОУ 20390687) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) гривню.

Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.