Рішення № 79836193, 14.02.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року Справа № 915/1369/18

м. Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОПРИГ” (49061, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, 16, кімната 124)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок № 3)

в особі: Відокремленого підрозділу “Южно-українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ)

про: стягнення 95732,60 грн.,

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Ржепецька К.М.

Представники сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – ОСОБА_1, довіреність від 26.04.2016 №580,

Суть спору:

03.12.2018 товариство з обмеженою відповідальністю “КОПРИГ” (ТОВ “КОПРИГ”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 26.11.2018 (вх. № 15813/18) про стягнення з Відокремленого підрозділу “Южно-українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (далі – ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська атомна електрична станція”) суми в розмірі 95732,60 грн. Крім того, позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та штрафу внаслідок порушення зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Підставою – платіжне доручення № 4054 від 15.11.2018, застосування статей 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням ВП “Южно-українська атомна електрична станція” зобов’язань за укладеним між останнім та ТОВ “КОПРИГ” договором на постачання товару від 04.09.2017 р. № 53-123-01-17-03610, а саме, зобов’язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 285120 грн., про стягнення якої з ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська атомна електрична станція” вирішено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 р. в іншій справі № 915/78/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, котре набрало законної сили та у зв’язку з простроченням зобов’язання щодо оплати поставленого товару, позивачем на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України нараховано пеню в розмірі 0,1% в сумі 51606 грн. 72 коп. за період з 28.11.2017 по 28.05.2018; штраф за порушення зобов’язання щодо оплати поставленого товару більш ніж на 30 днів у розмірі 7% в сумі 19958 грн. 40 коп. та інфляційні втрати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України в сумі 24167 грн. 48 коп.

Ухвалою суду від 22.12.2018, після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду; задоволено клопотання позивача, викладене в позовній заяві, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження; визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 17.01.2019 о 10 год. 00 хв.; встановлено сторонам процесуальний строк для надання суду заяв по суті справи.

02.01.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н від 28.12.2018 про уточнення позовних вимог, саме резолютивної (прохальної) частини позову.

17.01.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Вважає, що позивачем здійснене безпідставне нарахування пені та штрафу на підставі ч. 1 ст. 230 та ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки відповідальність за прострочення грошового зобов’язання врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” і саме цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, а оскільки укладеним сторонами договором не передбачена відповідальність відповідача за прострочення грошового зобов’язання, то в силу положень вказаного закону, штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором. Також відповідач заперечує проти нарахованих позивачем інфляційних втрат, оскільки 06.11.2018 у виконавчому провадженні відповідач здійснив перерахування коштів згідно банківської виписки у сумі 318536 грн. 48 коп. на реквізити, зазначені виконавчою службою, а позивач при здійсненні розрахунків інфляційних втрат не врахував цієї обставини, тим самим безпідставно збільшив кількість прострочених до сплати днів до дати перерахування коштів виконавчою службою на реквізити позивача згідно платіжного доручення від 15.11.2018 №4054.

За результатами проведення судового засідання 17.01.2019, у яке з’явився тільки представник відповідача, судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14 лютого 2019 року на 10 год. 00 хв. та запропоновано позивачу надати суду належним чином завірену копію договору на постачання продукції від 04.09.2017 р. № 53-123-01-17-03610.

25 січня 2019 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення від 22.01.2019 №32/1169 (вх. № 1268/19), у яких останній повідомляє, що ним здійснено контррозрахунок інфляційних нарахувань за прострочений період з грудня 2017 по жовтень 2018 роки, який повністю відповідає сумі та періоду інфляційних втрат, нарахованих позивачем. До пояснень відповідачем додано договір на постачання продукції від 04.09.2017 р. № 53-123-01-17-03610, видаткову накладну від 05.10.2017 №5634, специфікацію №1 до договору та зазначений контррозрахунок.

Також, 25 січня 2019 року, на виконання ухвали суду від 17.01.2019 позивачем супровідним листом від 22.01.2019 б/н (вх.1288/19) надано суду завірену копію договору на постачання продукції від 04.09.2017 р. № 53-123-01-17-03610.

29 січня 2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 23.01.2019 б/н (вх. №1410/19), у якій останній вважає помилковими твердження відповідача про те, що пеня за порушення саме умов оплати укладеним сторонами договором не передбачена і у позивача відсутнє право на її нарахування. При цьому зазначає, що проект договору був укладений згідно процедури, визначеній законом України “Про відкриті торги” та не міг бути змінений за домовленістю сторін, а відповідальність за порушення грошового зобов’язання безпосередньо передбачена нормами законодавства. Крім того, позивач вважає помилковим посилання відповідача на положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та вважає, що норми цього закону не можуть застосовуватися в даній справі, оскільки позивач в позові посилається як на підставу позову (в частині нарахування пені та штрафу) тільки на норми Господарського кодексу України, який є актом вищої юридичної сили, а згідно ч. 7 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акту вищої юридичної сили. Щодо факту погашення відповідачем грошового зобов’язання позивач зазначає, що саме 15.11.2018 кошти надійшли на поточний рахунок позивача і цей день є днем погашення заборгованості.

14 лютого 2019 року в судове засідання з’явився лише представник відповідача, який просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, водночас був належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи про вручення ухвали суду про відкладення розгляду справи від 17.01.2019.

Станом на момент проведення даного судового засідання будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

14 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи суд на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами у справі укладено договір на постачання товару від 04.09.2017 р. № 53-123-01-17-03610, у відповідності до якого ТОВ “КОПРИГ” (постачальник) зобов’язалося передати, а ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська атомна електрична станція” (покупець) – прийняти на себе зобов’язання сплатити товар – код СРV 42120000-6 по ДК 021:2015-Насоси та компресори у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (додаток до договору №1), що є невід’ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Згідно специфікації №1 до Договору, позивач мав поставити ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Масляний фільтр (10 одиниць, виробник – фірма “Далгакіран” Туреччина, за ціною 2700,0 грн без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Панельний фільтр (3 одиниці, виробник – фірма “Далгакіран” Туреччина, за ціною 2500,0 грн без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Панельний фільтр (1) (3 одиниці, виробник – фірма “Далгакіран” Туреччина, за ціною 2500,0 грн без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Повітряний фільтр (6 одиниць, виробник – фірма “Далгакіран” Туреччина, за ціною 8500,0 грн без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Елемент сепаратора (3 одиниці, виробник – фірма “Далгакіран” Туреччина, за ціною 36000,0 грн без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Ремінь клиновий ХРС-3000 (12 одиниць, виробник – фірма “Далгакіран” Туреччина, за ціною 2000,0 грн без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Ремінь клиновий ХРС-3150 (6 одиниць, виробник – фірма “Далгакіран” Туреччина, за ціною 2100,0 грн без ПДВ). Загальна сума поставки становила 285120,0 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.3.1 Договору, постачання мало здійснюватись з 15.09.2017 по 31.10.2017 транспортом постачальника відповідно до правил Інкотермс-2000 на умовах DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП “Складське господарство”.

Згідно п.2.2 Договору оплата за поставлений товар повинна була відбутись на протязі 45 днів після постачання товару згідно специфікації №1 та виконання постачальником п.п.3.2, 5.1 Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору, постачальник надає покупцю разом з товаром видаткову накладну; податкову накладну, складену в електронній формі; документ, який підтверджує якість товару.

Пункт 5.1 Договору передбачає, що приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем відповідно до Інструкції П-6 “Про порядок приймання товару по кількості” та П-7 “Про порядок приймання продукції по якості”, СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС”.

По видатковій накладній №5634 від 05.10.2017 позивач поставив за адресою, вказаній у п.3.1 Договору товар на загальну суму 285120,0 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 в іншій господарській справі № 915/78/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 р., визнано доведеним, зокрема, факт порушення ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська атомна електрична станція” умов укладеного між сторонами договору щодо оплати поставленого товару та вирішено про стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 285120 грн. Це рішення суду в іншій справі є преюдиціальним для вирішення спору в даній справі, а тому суд вважає, що на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини порушення відповідачем умов договору не підлягають доказуванню у справі, котра розглядається.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено, що фактичною датою поставки обумовленого специфікацією товару є 11.10.2017, а відповідно до п. 2.2 договору оплата за поставлений товар повинна була відбутись на протязі 45 днів після його постачання, тобто до 27.11.2017, проте у вказаний термін не була здійснена, у зв’язку з чим вирішено про стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 285120 грн.

Постановою Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 26.10.2018 відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу від 25.09.2018 Господарського суду Миколаївської області у справі 915/78/18 (а.с.43).

За даними виписки по рахунку ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська атомна електрична станція”, 06.11.2018 відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області стягнуто з рахунку відповідача суму боргу 318536 грн. 48 коп., з урахуванням судового та виконавчого збору, та платіжним дорученням від 15.11.2018 №4054 стягнуті кошти за рішенням суду в сумі 289396 грн. 80 коп. перераховано на рахунок ТОВ “КОПРИГ” (а.с. 12).

Позивачем на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, з урахуванням ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу, за позовом по даній судовій справі нараховано пеню за прострочення оплати поставленого товару в розмірі 0,1% в сумі 51606 грн. 72 коп. за період з 28.11.2017 ( з наступного дня прострочення оплати товару) по 28.05.2018 (останній день шестимісячного строку згідно ч. 6 ст. 232 ГК України) та штраф за порушення зобов’язання щодо оплати поставленого товару більш ніж на 30 днів у розмірі 7% в сумі 19958 грн. 40 коп.

Проаналізував умови укладеного сторонами договору та норми законодавства, вимоги ТОВ “КОПРИГ” щодо стягнення пені та штрафу на підставі ч.2 ст. 231 ГК України суд дійшов наступного.

У разі порушення стороною зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 2 ст. 193 ГК України, ст. 611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України). У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (до яких відноситься пеня) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Укладеним сторонами договором у розділі 4 – Відповідальність сторін, передбачена тільки відповідальність постачальника, тобто ТОВ “КОПРИГ” за порушення термінів постачання товару, умов договору стосовно якості або комплектності товару та іншого. Відповідальність ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська атомна електрична станція” за порушення умов договору щодо оплати поставленого товару не встановлена.

Тобто договором не передбачено застосування іншого розміру штрафних санкцій, ніж визначено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Оскільки договором не передбачена відповідальність ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська атомна електрична станція”, а відповідальність Держави, як однієї з сторін договору, встановлена ч. 2 ст. 231 ГК України, то застосовуються саме положення передбаченої законодавством вказаної норми.

Разом з тим, слід відзначити, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 року № 14).

Як вбачається з позовної заяви, позивачем при нарахуванні штрафних санкцій застосовано саме абзац третій ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення відповідачем грошового зобов’язання.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань, яким визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов’язаного з обігом товару, виконанням poбіт, наданням послуг, з вартості вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

3 урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська атомна електрична станція” пені в сумі 51606 грн. 72 коп. та штрафу в сумі 19958 грн. 40 коп. є безпідставними i задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перерахувавши у пошуковій системі “Законодавство” заявлені до стягнення позивачем за період з грудня 2017 року по жовтень 2018 року інфляційні втрати в в сумі 24167 грн. 48 коп. суд визнає їх обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, вимоги позивача за висновками суду належить задовольнити частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, витрати ТОВ “КОПРИГ” на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 27.11.2018 № 2616 в сумі 1762 грн., яка, у відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальною сумою судового збору, належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Коприг” (49000, м.Дніпро, вул.Героїв Сталінграда, 16, к.124;ідентифікаційний код 33718667) грошові кошти в сумі 24167 грн. 48 коп. – інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 1762 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Коприг” (49000, м.Дніпро, вул.Героїв Сталінграда, 16, к.124;ідентифікаційний код 33718667);

відповідач: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м.Київ, вул.Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, ідентифікаційний код 20915546).

Повне рішення складено та підписано 15 лютого 2019 року.

Суддя О.Г. Смородінова