Рішення № 79836189, 14.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/2257/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2257/18

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача: Комунального підприємства “Білгород-Дністровськтеплоенерго”

про стягнення 493 467,45 грн., -

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» 493 467,45 грн., з яких: 319 518,26 грн. - пеня, 57 357,41 грн. - 3% річних, 116 591,78 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором постачання природного газу №3509/1617-ТЕ-23 від 28.09.2016р. щодо своєчасної оплати поставленого газу.

У відзиві на позовну заяву за вх.№23177/18 від 12.11.2018р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посилання на те, що відповідач діяв суто відповідно до норм чинного законодавства, що регулює розрахунки за спожитий природний газ, та вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання, а отже заперечує наявність своєї вини в порушенні зобов’язання.

19.11.2018р. за вх.№23824/18 господарським судом одержано клопотання про зменшення розміру неустойки (пені), в якому відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90% з посиланням на те, що на відповідача покладений обов’язок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв’язку з низькою платоспроможністю значної кількості споживачів теплової енергії, особливо фізичних осіб, відсутністю коштів, відповідач буде позбавлений можливості своєчасно ліквідувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування котелень і теплових пунктів, своєчасно та якісно надавати комунальні послуги споживачам міста. Також відповідач посилається на те, що ним станом на 31.08.2017р. виконано зобов’язання по договору в повному обсязі. До того ж, за посиланнями відповідача, розмір заявленої позивачем пені є неспівмірним із розміром завданих йому збитків в результаті порушення строків виконання зобов’язання відповідачем. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували збитки у зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за договором та не обґрунтовано розмір таких збитків.

У доповненні до відзиву на позовну заяву за вх.№23825/18 від 19.11.2018р. відповідач зазначає, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов’язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідним законодавством, зокрема, адміністративним (бюджетним), і застосування та чинність якого не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки. Положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» є обов’язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведеної постанови.

05.12.2018р. за вх.№25199/18 господарським судом одержано клопотання про зменшення розмір інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені, згідно з яким відповідач просить суд зменшити розмір інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені на 99%. При цьому відповідач посилається на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 24.10.2017р. у справі №916/1419/16, в якій зазначено, що вирішення питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд суб’єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Відповідач зазначає, що позивач у позовних вимогах позивач не зазначає та не обґрунтовує суму збитків, які ним було понесено при виконанні договірних відносин відповідачем, що у сукупності з наявністю поважних причин неможливості вчасно сплатити за договірні відносини призводить до необґрунтованості та незаконності. За посиланнями відповідача, фактично позивач звернувся до суду з метою не стягнення основного боргу, який відповідач постійно сплачує та не з метою погашення збитків у зв’язку з неналежним виконанням договірних відносин, а з метою отримання додаткового доходу. При цьому відповідач просить врахувати специфіку його господарської діяльності, на якого покладений обов’язок безперебійного постачання теплової енергії споживачам протягом опалювального сезону, низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, особливо фізичних осіб, які отримують відстрочки на оплату послуг теплової енергії, що призводить до відсутності у відповідача достатніх коштів на сплату своїх договірних відносин,ю погіршує якість достатніх коштів на сплату своїх договірних відносин, погіршує якість проведення необхідних ремонтних робіт мереж, обладнання та теплових пунктів.

У відповіді на відзив за вх.№26706/18 від 27.12.2018р. позивач зазначив, що сторонами у договорі прямо передбачений обов’язок відповідача за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами в строки, передбачені п.6.1 договору. Умови п.6.2 договору прямо встановлюють, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому відповідач мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим міг впливати на стан розрахунку. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018р. у справі №910/16072/16. Також позивач зазначив, що зменшення розміру пені спричинить позивачу додаткові втрати та дозволить відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови. Укладений між сторонами договір не був змінений в частині порядку розрахунків та в частині відповідальності за невиконання умов договору.

У додаткових поясненнях за вх.№26810/18 від 28.12.2018р. відповідач зазначив, що відповідач є теплоенергетичним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування, розподілення та постачання теплової енергії, підприємство забезпечує споживачів (населення) послугами з газопостачання, і покладення на нього додаткових витрат призведе до повної зупинки його діяльності та негативно вплине на розвиток системи теплопостачання міста та технічний стан мереж. Газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії, що споживалась бюджетними установами та організаціями, населенням та іншими установами, у яких перед відповідачем сформувалась заборгованість, що унеможливило вчасне виконання умов договору за відсутністю будь-якого умислу щодо не сплати заборгованості позивачу. Єдиним джерелом розрахунків відповідача за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний таз є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування державою.

Позивач у судове засідання 14.02.2019р. не з’явився, про причини свого нез’явлення суд не повідомив та жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не надав. При цьому, про дату, час і місце судового засідання позивач повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника позивача на розписці про оголошення перерви.

Відповідач також у судове засідання 14.02.2019р. не з’явився, про причини свого нез’явлення суд не повідомив та жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не надав. При цьому, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 14.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено:

28.09.2016р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник, позивач) та КП “Білгород-Дністровськтеплоенерго” (Споживач, відповідач) укладено договір №3509/1617-ТЕ-23 постачання природного газу, із з протоколом розбіжностей, згідно з яким Постачальник зобов’язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природній газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.п.1.2,1.3 договору природній газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00), ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України).

Згідно з п.2.1 договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (виключно) природній газ обсягом до 5560 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень – 50 тис. куб. м., листопад – 807тис. куб. м., грудень – 1059 тис. куб. м., січень – 1430 тис. куб. м., лютий – 1262 тис. куб. м., березень - 952 тис. куб. м.

Відповідно до п.3.4 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Згідно з п.5.1 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758.

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу за цим становить 4942 грн., крім того: податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,40 грн.

Згідно з п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій щ державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” спільних протокольних рішень про організацію взаємних розрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п.6.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов’язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

- Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюється с. 19-1 Закону України „Про теплопостачання”;

- в будь-якому випадку Споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього договору – в разі, коли на проточний рахунок із спеціальним режимом використання Споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

- з поточного рахунку Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві у визначеному законодавством порядку – у разі, коли на Споживача не поширюється дія ст.19-1 Закону України „Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання;

- шляхом зарахування Постачальником коштів, що надійшли від Споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений за минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості – за наявності заборгованості у Споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від Споживача зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

- оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п.7.2 договору Споживач зобов’язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно з п.8.2 договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно з п.6.1 цього договору він зобов’язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням п.11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.010.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов’язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст.625 ЦК України , нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Згідно з п.11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору.

Відповідно до п.12 договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

23.12.2016р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 28.09.2016р. №3509/1617-ТЕ-23, згідно з якою сторонами викладено п.2.1 договору в наступній редакції: Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (виключно) природній газ обсягом до 6253,564 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень – 38,229 тис. куб. м., листопад – 1020,335 тис. куб. м., грудень – 1333 тис. куб. м., січень – 1430 тис. куб. м., лютий – 1262 тис. куб. м., березень - 1152 тис. куб. м.

23.01.2017р. сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 28.09.2016р. №3509/1617-ТЕ-23, згідно з якою сторонами викладено п.11.3 договору в наступній редакції: усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзацу першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору.

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року вартістю 33 878 091,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2016р. про поставку 38,229 тис. куб. м. на суму 226 713,26 грн.;

- від 30.11.2016р. про поставку 1020,335 тис. куб. м. на суму 6 050 994,68 грн.;

- від 31.12.2016р. про поставку 1287,994 тис. куб. м. на суму 7 638 319,62 грн.;

- від 31.01.2017р. про поставку 1532,007 тис. куб. м. на суму 9 085 414,31 грн.;

- від 28.02.2017р. про поставку 1123,003 тис. куб. м. на суму 6 659 857 грн.;

- від 31.03.2017р. про поставку 711,047 тис. куб. м. на суму 4 216 793,12 грн..

Поставлений позивачем природний газ відповідачем оплачено повністю, але із з порушенням встановленого договором строку оплати, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір постачання природного газу №3509/1617-ТЕ-23 від 28.09.2016р., згідно з яким позивач зобов’язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов’язався його прийняти та оплатити.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між тим, як вище встановлено господарським судом поставлений позивачем природний газ оплачено відповідачем повністю, але із порушенням встановлених договором строків оплати.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3% річних за загальний період з 26.12.2016р.по 30.08.2017р. становить 57 357,41 грн. перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір індексу інфляції за загальний період з березня 2017 року по липень 2017 року становить 116 591,78 грн. перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.8.2 укладеного між сторонами договору передбачено відповідальність відповідача у разі порушення строків оплати поставленого природного газу шляхом сплати пені у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені за загальний період з 26.12.2016р.по 30.08.2017р. становить 319 518,26 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Посилання відповідача на те, що він діяв суто відповідно до норм чинного законодавства (зокрема, ст.19-1 Закону України „Про теплопостачання” та Постанови Кабінету міністрів України від 18.06.2014р. №217 „Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки”), що регулює розрахунки за спожитий природний газ, та вжило всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання, а також на положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», якими визначено строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ, господарським судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.19-1 Закону України „Про теплопостачання” оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету міністрів України від 18.06.2014р. №217 цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 , чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин, цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствам.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін

Укладаючи спірний договір постачання природного газу, сторонами у п.6.2 договору передбачено, що відповідач в будь-якому випадку зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього договору – в разі, коли на проточний рахунок із спеціальним режимом використання Споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Таким чином сторонами у договорі визначено, що навіть у разі відсутності або недостатності грошових коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання, відповідач в будь-якому випадку зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений природний газ.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у поставної Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/16072/16, Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

Отже обставини щодо несвоєчасного надходження коштів на рахунки зі спеціальним режимом використання не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, у тому числі, від сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені), господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі №924/1089/17.

Згідно з висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеним у постанові від 12.09.2018р. у справі №912/3594/17, зменшуючи розмір пені, суди обґрунтовано взяли до уваги ступінь виконання основного зобов'язання (на момент прийняття рішення - виконано в повному обсязі), поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання (відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання); ту обставину, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання від споживачів, серед яких є населення та бюджетні організації; поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків.

Згідно з відомостями, які наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство відповідача є комунальним, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Отже, враховуючи інтереси сторін, які заслуговують на увагу, приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов'язання (на момент звернення до суду з даним позовом - виконано в повному обсязі), поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання (відповідач є комунальним підприємством, яке створено з метою надання комунальних послуг населенню, підприємствам, установам та організаціям), поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків, а також враховуючи висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 12.09.2018р. у справі №912/3594/17, господарський суд дійшов висновку про зменшення нарахованої позивачем пені на 90% - до 31 951,83 грн.

При цьому посилання позивача на те, що зменшення розміру пені спричинить позивачу додаткові втрати та дозволить відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови господарським судом не приймаються до уваги з огляду на ненадання до суду жодних доказів спричинення позивачу додаткових втрат у разі зменшення розміру штрафних санкцій.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства “Білгород-Дністровськтеплоенерго” (67708, Одеська обл., м. білгород-Дністровський, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 32132501) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 31 951 (тридцять одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 57 357 (п’ятдесят сім тисяч триста п’ятдесят сім) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 116 591 (сто шістнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто одна) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 7402 (сім тисяч чотириста дві) грн. 01 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 15 лютого 2019р.

Суддя Г.Є. Смелянець