Рішення № 79836145, 05.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2622/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 на підставі ордеру;

Від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 за довіреністю №б/н від 16.01.2019р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” до товариства з обмеженою відповідальністю „ВАЯ МАЛТІМА” про стягнення 13 215,28 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” (далі по тексту – ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „ВАЯ МАЛТІМА” (далі по тексту – ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 13 215,28 грн., яка складається із вартості пошкодженого майна у розмірі 10 643,59 грн., надмірно сплаченого фрахту у розмірі 237,00 грн., надмірно сплачених грошових коштів із навантаження та розвантаження товару та оформлення документації у розмірі 87,69 грн.; витрат на утилізацію пошкодженого товару у розмірі 1200,00 грн., послуг з перекладу коносаментів у розмірі 1047,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом завдання пошкоджень товару, відправленого у контейнері №OOLU7464994, що мало наслідком понесення позивачем додаткових витрат.

Відповідач повністю заперечував проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” було наголошено, що зі змісту позовної заяви вбачається, що пошкодження вантажу відбулось під час його морського перевезення, відповідальність за пошкодження якого повинна покладатись на морського перевізника відповідно до умов та правил такого перевізника, а, отже, правові підстави для задоволення заявлених ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

04.07.2012р. між дочірнім підприємством „Формаг-Київ” товариства з обмеженою відповідальністю „Формаг” (Замовник) та ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” (Виконавець) було укладено договір про організацію перевезень №ОПВ 040712-1А, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов’язується доставити довірений йому Замовником вантаж та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Замовник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов договору про організацію перевезень №ОПВ 040712-1А від 04.07.2012р. дочірнє підприємство „Формаг-Київ” товариства з обмеженою відповідальністю „Формаг” звернулось до ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” із заявкою на надання транспортно-експедиторських послуг, а саме: доставки у складі консолідованого вантажу – самоклейної стрічки.

25.04.2018р. між ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” (Агент) та ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” (Експедитор) було укладено договір №2504/18-02, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Агент є лінійним агентом в Україні судноплавної контейнерної лінії – морського перевізника: Orient Overseas Container Line Ltd. (OOCL (Europe) Limited). Цей договір регулює права і обов'язки сторін, пов'язані з організацією морського перевезення та експедирування вантажів в контейнерах, які перебувають у власності / лізингу / іншому праві користування морського перевізника.

Відповідно до п. п. 2.2.5, 2.2.8 договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. Агент зобов’язаний на підставі заявок Експедитора виконувати необхідні формальності і документальне оформлення відвантаження експортних та прийому імпортних вантажів, які відбувають/прибувають в контейнерах морського перевізника; організовувати морське перевезення контейнера; надання послуг, пов'язаних з навантаженням/вивантаженням контейнера на/з борт судна в портах відвантаження, перевалки, призначення; забезпечувати візування належним чином оформлених Експедитором документів на отримання/відвантаження контейнерів в порту.

Згідно з п. п. 2.4.4, 2.4.5 договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. Експедитор зобов’язаний забезпечити пакування вантажу, яка забезпечує збереження вантажу на весь період його перевезення, обробки, перевантаження, зберігання; провести розміщення вантажу в контейнері/транспортному засобі і його кріпленні таким чином, щоб уникнути зміщення, пошкодження вантажу та/або його упакування; пошкодження контейнера і/або транспортного засобу, судна, будь-якого іншого майна третіх осіб, нанесення шкоди життю та здоров’ю людей та навколишнього середовища на весь період перевезення, оброблення, перевантаження, зберігання вантажу.

Умовами п. 3.1 договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. передбачено, що на підставі заявки Експедитора і виставленого рахунку, Агент оформлює в двох примірниках акт приймання-здачі наданих послуг (виконаних робіт). Сторони погодилися, що акт, підписаний уповноваженими представниками сторін і завірений печатками, є документом, що підтверджує факт належного надання послуг (виконання робіт) агентом, і є підставою для оплати Експедитором рахунку Агента.

Відповідно до п. п. 4.1.4, 4.2.1 договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. відповідальність за вантаж під час його морського перевезення покладається на морського перевізники згідно правил та умов даного перевізника, викладених в його коносаменті чи інших його правилах/умовах. Агент/морський перевізник не несе відповідальності за псування, втрату, пошкодження вантажу та/або його упакування та інші збитки Експедитора/його клієнта, викликані несвоєчасним отриманням від Експедитора заявки, інформації та документів, а також в разі відсутності в них повної, точної та достовірної інформації про найменування, кількість, якість та інші характеристики вантажу, його особливості та властивості, умови його обробки, перевалки, зберігання і перевезення.

Положеннями п. п. 4.2.2, 4.3.4 договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Експедитором/його клієнтом, їх службовцями, контрагентами, субпідрядниками обов'язків, зазначених в п. п. 2.4.4., 2.4.5. договору, Агент/морський перевізник не несе відповідальність за пошкодження вантажу та/або його упаковки. Експедитор несе повну матеріальну відповідальність за вантаж в контейнері під час знаходження контейнера під його (його контрагентів) контролем і звільняє Агента/морського перевізника від будь-яких претензій з боку своїх клієнтів.

Відповідно до п. п. 5.1, 7.1 договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. претензії, що виникають при виконанні цього договору, повинні бути пред'явлені протягом 2-х місяців з дня настання події, яка стала підставою для їх пред'явлення. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018р. і якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік.

З наявних в матеріалах справи транспортних накладних вбачається, що 30.04.2018р. морським перевізником Orient Overseas Container Line Ltd. було прийнято до перевезення вантаж, власником якого виступає товариство з обмеженою відповідальністю „Елкор”. У поданій до господарського суду позовній заяві позивач вказує, що вантаж був доставлений до Одеського морського порту 30.05.2018р. та прийнятий з боку ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА”. Відповідачем, в свою чергу, 01.06.2018р. контейнер №OOLU7464994 був розміщений у контейнерному терміналі. При передачі контейнеру був встановлений факт його пошкодження у вигляді отворів у даху контейнера. Під час вивантаження товару на склад було встановлено, що частина вантажу пошкоджена в результаті впливу води, ймовірно через її потрапляння через пробоїну в даху контейнера. Факт пошкодження контейнера та вантажу позивач підтверджує наявними в матеріалах справи видатковим ордером №0358489 від 01.06.2018р., актом №1330934 від 05.06.2018р., актами огляду контейнера №OOLU7464994 від 05.06.2018р. та матеріалами фотофіксації.

31.05.2018р. між сторонами по справі було підписано акт №1805475 здачі-приймання наданих послуг на суму 27 957,50 грн. та акт №1805476 здачі-приймання наданих послуг на суму 10 323,74 грн. за надані відповідно до договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. послуги. Крім того, 31.05.2018р. ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” було виставлено ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” рахунки за надані послуги. Відповідно до платіжного доручення №2251 від 31.05.2018р. на суму 27 957,50 грн. та платіжного доручення №2250 від 31.05.2018р. на суму 10 323,74 грн. позивачем було оплачено вартість наданих відповідачем послуг згідно підписаних актів та виставлених рахунків.

17.07.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю „Елкор” звернулось до дочірнього підприємства „Формаг-Київ” товариства з обмеженою відповідальністю „Формаг” із листом, відповідно до якого, підприємство, посилаючись до доставку товару із пошкодженнями, просило відшкодувати вартість пошкодженого товару у розмірі 10 643,59 грн.

17.07.2018р. дочірнє підприємство „Формаг-Київ” товариства з обмеженою відповідальністю „Формаг” звернулось до ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” із листом, відповідно до якого, підприємство, посилаючись до доставку позивачем товару із пошкодженнями, просило відшкодувати вартість пошкодженого товару у розмірі 10 643,59 грн. На підставі платіжного доручення №3187 від 16.08.2018р. позивачем було перераховано на користь дочірнього підприємства „Формаг-Київ” товариства з обмеженою відповідальністю „Формаг” грошові кошти у розмірі 10 643,59 грн. у якості компенсації вартості пошкодженого вантажу згідно претензії від 17.07.2018р.

30.07.2018р. ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” звернулось до відповідача із претензією про відшкодування вартості пошкодженого майна у розмірі 10 643,59 грн., яке було доставлено у контейнері по коносаменту №ULNL18033758, факт пошкодження якого був виявлений під час вивантаження.

Листом №238 від 22.08.2018р. ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” було повідомлено позивача про відсутність правових підстав для компенсації вартості пошкодженого вантажу у розмірі 10 643,59 грн., оскільки умовами укладеного між сторонами по справі договору передбачено, що відповідальність за збереження вантажу під час його морського перевезення покладається на перевізника.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” зверталось до відповідача із претензіями, відповідно до яких вимагало, крім відшкодування вартості пошкодженого майна у розмірі 10 643,59 грн., сплатити грошові кошти у розмірі 1200,00 грн., перераховані на користь дочірнього підприємства „Формаг-Київ” товариства з обмеженою відповідальністю „Формаг” у якості відшкодування витрат вантажоодержувача на утилізацію непридатного товару.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА”, ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” було наголошено, що в результаті неналежного виконання відповідачем зобов’язань, прийнятих на себе за умовами договору №2504/18-02 від 25.04.2018р., позивачу було завдано збитків у загальному розмірі 13 215,28 грн., у добровільному порядку відшкодувати які відповідач відмовився, що і стало підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004р. 1955-IV (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

За змістом ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно зі ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

За змістом ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне додатково зауважити, що з аналізу ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України випливає, що в залежності від предмету договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.

При цьому можливим є укладення різних видів договору транспортного експедирування в залежності від обсягу зобов'язань експедитора. Зокрема, сторони можуть укласти договір про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти, а також договір про окремі транспортно-експедиційні операції та послуги.

Господарський суд зазначає, що у правовідносинах, які виникли між ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” та дочірнім підприємством „Формаг-Київ” товариства з обмеженою відповідальністю „Формаг” позивач виступає у якості експедитора, якому в силу приписів чинного законодавства надано право на залучення для виконання своїх обов'язків за договором інших осіб. Наведене, з урахуванням змісту укладеного між сторонами по справі договору №2504/18-02 від 25.04.2018р., дозволяє господарському суду зробити висновок, що за своєю правовою природою даний договір також є договором транспортного експедирування, а, отже, в спірних правовідносин позивач виступає клієнтом, тобто споживачем послуг, а відповідач – експедитором, тобто особою, яка організовує виконання послуг, пов’язаних із перевезенням вантажу. При цьому, господарський суд зауважує, що умовами укладеного між сторонами по справі договору на ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” не покладено обов’язку здійснювати перевезення вантажу. В даному випадку правовідносини між сторонами виникли щодо прийняття вантажу, вивантаження та його подальшої передачі уповноваженій особі.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що у випадку неналежного виконання ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” зобов’язань, прийнятих на себе за умовами договору №2504/18-02 від 25.04.2018р., ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” має право вимагати відшкодування завданих збитків відповідно до умов укладеної між сторонами угоди та приписів чинного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Господарський суд зазначає, що для настання цивільної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

В силу приписів ст. 74 ГПК України саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Оскільки в поданій до господарського суду позовній заяві ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на приписи ст. 924 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 179, ч. 2 ст. 180 Кодексу торговельного мореплавства України, господарський суд вважає за необхідне першочергово зауважити наступне.

Відповідно до ст. 179 Кодексу торговельного мореплавства України за збитки, що є результатом втрати або пошкодження вантажу, перевізник несе відповідальність у таких розмірах: 1) за втрату і недостачу вантажу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу і вантажу, якого не вистачає; 2) за пошкодження або зіпсуття вантажу - у сумі, на яку знизилась вартість вантажу. Перевізник також повертає одержаний ним фрахт, якщо він не входить у ціну втраченого вантажу або вантажу, якого не вистачає.

Згідно зі ст. 180 Кодексу торговельного мореплавства України дійсна вартість втраченого вантажу і вантажу, якого не вистачає, визначається за цінами порту призначення на той час, коли туди прийшло або повинно було прийти судно, а при неможливості визначити ці ціни - за цінами порту і часом відправлення вантажу, збільшеними на суму витрат, пов'язаних з перевезенням. З відшкодування за втрачений, пошкоджений вантаж і вантаж, якого не вистачає, відраховуються витрати, пов'язані з перевезенням вантажу (оплата фрахту, мита тощо), що повинні були бути зроблені вантажовласником, але внаслідок нестачі або пошкодження вантажу зроблені не були.

З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку, що ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на приписи чинного законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері перевезення вантажу, обов’язок щодо здійснення якого на ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” умовами договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. покладено не було, що дозволяє суду дійти висновку про відсутність правових підстав для застосування наведених приписів чинного законодавства при вирішенні даного спору.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд зауважує, що питання щодо правомірності заявлених позовних вимог повинно вирішуватись у взаємозв’язку з обставинами справи та умовами укладеного між сторонами договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. При цьому, з огляду на посилання позивача за пошкодження вантажу в результаті неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором зобов’язань, необхідно враховувати наступне.

Умовами п. 4.1 договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. передбачено, що у випадку неналежного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань винна сторона повинна відшкодувати понесені іншою стороною збитки. Разом з тим у п. 4.1.4 договору встановлено, що відповідальність за вантаж під час його морського перевезення покладається на морського перевізника згідно правил та умов даного перевізника, викладених в його коносаменті чи інших його правилах/умовах.

З огляду на викладені умови договору №2504/18-02 від 25.04.2018р., яким передбачено, що агент не відповідає за вантаж під час його перевезення морським перевізником, господарський суд зазначає, що на ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” покладено обов’язок довести суду факт пошкодження вантажу після прийняття такого вантажу відповідачем та до моменту передання вантажу позивачеві, тобто протягом періоду, відповідальність за збереження якого покладається на відповідача.

У поданій до господарського суду позовній заяві ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” було наголошено, що контейнер №OOLU7464994 прибув до Одеського морського порту 30.05.2016р. та 01.06.2018р. був розміщений в контейнерному терміналі. Фактично вантаж був вивантажений 05.06.2018р., незалежна інспекція якого була проведена ТОВ „Асі Україна”. При цьому, за переконанням позивача факт пошкодження контейнеру та відповідно вантажу підтверджується підписанням з боку ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” приймального акту, складеного за участю ТОВ „Бруклін-Київ Порт”, без будь-яких зауважень, проте з відміткою про наявність у контейнері отворів, З приводу наведених позивачем фактів господарський суд першочергово зауважує наступне.

Так, із наданих ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” пояснень та доданих до позовної заяви документів взагалі не вбачається за можливе встановити кінцеву дату фактичної відповідальності ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” за збереження вантажу, який знаходився у контейнері №OOLU7464994 з огляду на відсутність в матеріалах справи документу про передачу вантажу від відповідача позивачеві або іншій уповноваженій на отримання вантажу особі. При цьому, господарський суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження складання між сторонами по справі двосторонніх актів на підтвердження виявлення безпосередньо позивачем при приймання товару його пошкодження або повідомлення позивачем відповідача про виявлені недоліки вантажу. При цьому, надані ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” в обґрунтування заявлених позовних вимог акти огляду вантажу, складені ТОВ „Асі Україна”, а також акт приймання контейнеру, складений за участю ТОВ „Бруклін-Київ Порт” та відповідача, у зв’язку з відсутністю в матеріалах справи достовірних доказів про дату передання вантажу позивачеві, не можуть вважатись достатніми на підтвердження встановлення факту пошкодження контейнера та вантажу після прийняття його відповідачем та до моменту передання вантажу позивачеві. Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний лист ТОВ „Бруклін-Київ Порт” від 14.01.2019р., з якого вбачається, що пошкодження контейнера №OOLU7464994 відбулося до вивантаження контейнеру на територію терміналу.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог, господарський суд також враховує наявні в матеріалах справи рахунки за надані послуги від 31.05.2018р. та акти здачі-приймання наданих послуг від 31.05.2018р., факт підписання яких на виконання умов договору №2504/18-02 від 25.04.2018р. сторонами не заперечувався. З підписаних між сторонами по справі актів вбачається, що ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” не має претензій по об’єму, якості та строкам наданих послуг, що дозволяє господарському суду дійти висновку про виконання відповідачем передбаченого договором та обумовленого сторонами обсягу послуг. Підписання позивачем без зауважень актів про надання послуг свідчить про відсутність у останнього правових підстав для звернення з вимогою до відповідача про стягнення збитків, оскільки в результаті підписання актів позивачем було підтверджено, що надані відповідачем послуги відповідають умовам договору. При цьому, суд зауважує, що жодного доказу на підтвердження неможливості виявити наявність недоліків у наданих відповідачем послугах після підписання актів позивачем суду надано не було.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне додатково зауважити, що ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” посилаючись на факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором, що, за переконанням позивача, мало наслідком пошкодження вантажу в результаті впливу води, ймовірно із-за її потрапляння через пробоїну в даху контейнера, за переконанням позивача мало місце після розміщення контейнеру в контейнерному терміналі. Проте, позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження випадання опадів протягом періоду перебування контейнера в терміналі, у зв’язку з чим, суд доходить висновку про недоведеність позивачем фактів намокання вантажу саме в результаті його пошкодження після прийняття позивачем контейнеру.

Підсумовуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку про недоведеність ТОВ „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” належними та допустимими доказами факту пошкодження вантажу після його прийняття ТОВ „ВАЯ МАЛТІМА” та до моменту передання вантажу позивачеві, що дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність у діях відповідача такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка. Як зазначалося по тексту рішення вище, відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Господарський суд також зауважує, що позивачем не було доведено суду причинно-наслідкового зв’язку між поведінкою відповідача та заявленими до стягнення: надмірно сплаченим фрахтом, надмірно сплаченими грошовими коштами із навантаження та розвантаження товару та витратами на утилізацію пошкодженого товару. Крім того, суд зауважує, що послуги з перекладу коносаментів у розмірі 1047,00 грн. не можуть включатись до складу збитків, оскільки є судовими витратами, понесеними позивачем пі час вчинення процесуальних дій, необхідних для підготовки справи до розгляду.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку про недоведеність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: причинно-наслідкового зв’язку між поведінкою відповідача та збитками у розмірі 13 215,28грн., а також протиправної поведінки у діях відповідача. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених вимог.

Господарський суд при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводам, наведених сторонами по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА” до товариства з обмеженою відповідальністю „ВАЯ МАЛТІМА” про стягнення 13 215,28 грн. відповідно до ст. ст. 15, 16, 22, 610, 623, 924, 929, 932, 934 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 179, 180 Кодексу торговельного мореплавства України, ст. ст. 9, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 лютого 2019 р.

Суддя С.П. Желєзна