Рішення № 79836129, 05.02.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2019 Справа №914/1829/18

Господарський суд Львівської області в особі судді Пазичева В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація”, м. Львів

про: стягнення коштів

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: не з’явився.

Суд встановив: 01.10.2018 року за вх. № 1942 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” про стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2018 р. позовна заява Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” про стягнення коштів – залишена без руху.

12.10.2018 р. за вх. № 38465/18 позивач на виконання Ухвали Господарського суду Львівської області від 01.10.2018 р. усунув недоліки позовної заяви по справі № 914/1829/18.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 06.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.11.2018 року, підготовче засідання відкладено на 16.11.2018 року, у зв’язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2018 року, підготовче засідання відкладено на 10.12.2018 року, у зв’язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2018 року, підготовче засідання відкладено на 03.01.2019 року, у зв’язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.01.2019 року, підготовче засідання відкладено на 15.01.2019 року, у зв’язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2019 року, підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 05.02.2019 року.

Позивач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.10.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 06.11.2018 року, від 16.11.2018 року, від 10.12.2018 року, від 03.01.2019 року, від 15.01.2019 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов’язковою.

15.01.2019 р. за вх. № 1938/19 представник позивача подав заяву, в якій просить розглядати дану справу, призначену на 15.01.2019 року, без участі уповноваженого представника.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.10.2018 року, про відкладення підготовчого засідання від 06.11.2018 року, від 16.11.2018 року, від 10.12.2018 року, від 03.01.2019 року, від 15.01.2019 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті на адресу суду, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов’язковою.

28.11.2018 р. за вх. № 45557/18 представник відповідача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 05.02.2019 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 02.11.2007 року між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” був укладений Договір № 4219/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі – Договір).

За твердженням позивача, у відповідності до умов Договору, теплопостачальна організація зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого опалення за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим Договором.

Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (відповідач) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, шо звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 4 ст. 538 ЦК України передбачає, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Позивач зазначає, що відповідно до Договору, Споживач зобов'язаний до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді, якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії на щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як 1/12 величини річної плати за приєднане теплове навантаження, якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) Припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) Зміна умов зобов'язання;

3) Сплата неустойки;

4) Відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України)

Позивач наголошує, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 р., постановлено стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) суму боргу в розмірі 384 669 (триста вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят дев’ять) грн. 74 коп., 30332 (тридцять тисяч триста тридцять дві) грн. 93 коп. – пені, 5402 (п’ять тисяч чотириста дві) грн. 54 коп. – 3% річних, 25416 (двадцять п’ять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 29 коп. – інфляційних втрат. Судові витрати покладено на відповідача.

За твердженням позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» вказане рішення суду в добровільному порядку не виконувало, заборгованість стягнуто в примусовому порядку державною виконавчою службою, кошти перераховано на рахунок позивача 17.08.2018 року.

Пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені складає 18 632,77 грн..

Позивач зазначає, що відповідно до розрахунків за період прострочення з 21.06.2018 року по 16.08.2018 року 3% річних складають 1612,45 грн.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього повну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України, передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 230 ГК України передбачені штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 4219/Ф від 02.11.2007 р. (надалі - Договір), за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних віповідачеві обсягах, а відповідач зобов’язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

В ході судового розгляду справи, суд встановив, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 р., постановлено стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) суму боргу в розмірі 384 669 (триста вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят дев’ять) грн. 74 коп., 30332 (тридцять тисяч триста тридцять дві) грн. 93 коп. – пені, 5402 (п’ять тисяч чотириста дві) грн. 54 коп. – 3% річних, 25416 (двадцять п’ять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 29 коп. – інфляційних втрат. Судові витрати покладено на відповідача.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» вказане рішення суду в добровільному порядку не виконало, заборгованість стягнуто в примусовому порядку державною виконавчою службою, кошти перераховано на рахунок позивача 17.08.2018 року.

Пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені складає 18 632,77 грн..

Відповідно до Постанови пленуму ВГС України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ПК України).

Відповідно до розрахунків за період прострочення з 21.06.2018 року по 16.08.2018 року 3% річних складають 1612,45 грн.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” про стягнення коштів є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 17582 від 21.09.2018 року на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги – задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460; р/р 26005300002611, код МФО 306500 ПАТ «АБ «РАДАБАНК») 18632 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 77 коп. – пені та 1612 (одна тисяча шістсот дванадцять) грн. 45 коп. – 3 % річних.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460; р/р 26005300002611, код МФО 306500 ПАТ «АБ «РАДАБАНК») суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.02.2019 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.