Ухвала суду № 79836076, 12.02.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

12.02.2019 р. Справа № 914/1992/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

за участю секретаря Іванів Н.С.

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Малиновського Тараса Олеговича, м. Львів

про вимоги до боржника: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Егоїст 2", на суму 3 208 071,20 грн.

у справі за заявою: Фізичної особи-підприємця Малиновського Тараса Олеговича, м. Львів

про банкрутство Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Егоїст 2" (79019, м. Львів, вул. Могильницького, буд. 28, ідентифікаційний код 39892947)

за участю представників кредиторів:

від ФОП Малиновського Т.О.: Микитишин О.Я. - адвокат

від ТзОВ "АВ метал груп": не з'явився

від ФОП Манчура Я.Б.: Микитишин О.Я. - адвокат

від ТзОВ "Прогрес Д.Ф.": не з'явився

від боржника: не з'явився

розпорядник майна: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Малиновський Тарас Олегович звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Егоїст 2" (79019, м. Львів, вул. Могильницького, буд. 28, ідентифікаційний код 39892947) за загальним порядком провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою суду від 29.10.2018 р. заяву ФОП Малиновського Т.О. про відкриття провадження у справі про банкрутство Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Егоїст 2" залишено без руху, надано заявнику строк до 10 днів з дня вручення ухвали для усунення таких недоліків: - надати суду докази зарахування до спеціального фонду державного бюджету судового збору згідно з квитанцією №18124248 від 24.10.2018 р. на суму 17 620,00 грн. (відповідну довідку Управління державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова Львівської області); надати суду докази надсилання копії заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство і доданих до неї документів на адресу боржника листом з описом вкладення.

Ухвалою суду від 06.11.2018 р. заяву прийнято до розгляду; арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою - Поду Вячеслава Володимировича, зобов'язано протягом трьох робочих днів з дня отримання ухвали надати суду заяву на участь у справі про банкрутство Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Егоїст 2" відповідно до вимог ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підготовче засідання суду призначено на 20.11.2018 р.

Ухвалою суду від 20.11.2018 р. відкрито провадження у справі про банкрутство Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Егоїст 2"; визнано вимоги кредитора у розмірі в розмірі 3 148 571 грн. 98 коп.; також визнано вимоги по пені в розмірі 370 633 грн. 72 коп. (які не враховуються як підстава для відкриття провадження у справі про банкрутство); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Поду Вячеслава Володимировича; встановлено арбітражному керуючому Поді В.В. оплату послуг (грошову винагороду) за виконання повноважень розпорядника майна у справі в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень шляхом її авансування заявником (кредитором); попереднє засідання суду призначено на 29.01.2019 р.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Егоїст 2" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 21.11.2018 р. за №55738.

Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, у встановлений абзацом 1 ч.1. ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" тридцятиденний строк, надійшла заява ФОП Малиновського Т.О. з грошовими вимогами до боржника на суму 3 208 071,20 грн., яку ухвалою суду від 26.12.2018 р. прийнято до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 29.01.2019 р.

29.01.2019 р. від кредитора на адресу суду надійшло пояснення щодо заявлених ним кредиторських вимог, в якому зазначено, що оскільки боржник не виконав своїх зобов'язань по орендних платежах, то кредитором правомірно нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості з орендної плати.

Ухвалою суду від 29.01.2019 р. розгляд справи відкладено на 12.02.2019 р.

11.02.2019 р. на адресу суду від представника кредитора надійшло клопотання від 08.02.2019 р. про долучення доказів, а саме: фотокопії (копії) фіскальних чеків, як докази відправлення рахунків на оплату по орендним платежам за травень-липень 2017 р., згідно договорів оренди №1/18/08 від 18.08.2016 р. та №1/19/08 від 19.08.2016 р. Одночасно у клопотанні зазначено, що акти надання послуг за травень-липень 2017 р. надсилались для підписання боржнику разом з рахунками на оплату за наступний місяць, проте боржник у відповідь не надіслав підписані акти.

В судове засідання 12.02.2019 р. розпорядник майна не з'явився, причин неявки суду не повідомив. У заяві про визнання кредиторських вимог від 22.01.2019 р. (надійшла на адресу суду 28.01.2019 р.) зазначив, що заяву з кредиторськими вимогами ФОП Малиновського Т.О., в якій кредитором заявлено 1 154 651,70 грн. основного боргу, 1 051 214,48 грн. неустойки(пені), 520 802,07 грн. збитків від інфляції, 205 471,46 грн. 3% річних, ним розглянуто, та з врахуванням ч. 2 ст. 785 ЦК України вимоги визнано частково в розмірі 2 309 303,40 грн., які підлягають внесенню до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Боржник явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Представник кредитора (ФОП Малиновського Т.О.) в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив задоволити з підстав викладених у заяві про визнання грошових вимог, повідомленні та з посиланням на долучені матеріали. Також повідомив, що кредитор ФОП Манчура Я.Б. (якого він також є представником) проти заявлених кредиторських вимог ФОП Малиновського Т.О. не заперечує.

Представник кредитора (ТзОВ «Прогрес Д.Ф.») в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання від 06.02.2019 р., в якому зазначив, що кредиторські вимоги ФОП Малиновського Т.О. підтримує в повному обсязі.

Представник кредитора (ТзОВ «АВ метал груп») в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду 06.02.2019 р. (вхідний №5193/19) клопотання №127-юр від 01.02.2019 р. про участь в судовому засіданні, призначеному на 12.02.2019 р. в режимі відеоконференції, проведення якої просив забезпечити в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою суду від 08.02.2019 р. у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки в даному суді на цей час заброньовано проведення судового засідання в режимі відеоконференції в іншій справі.

Розглянувши заяву ФОП Малиновського з кредиторськими вимогами до боржника, в якій кредитор просить визнати грошові вимоги в розмірі 3 208 071,20 грн. дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Кредиторські вимоги ФОП Малинорвський Т.О. обгрунтовує тим, що між кредитором та боржником було укладено договір №1/18/08 про оренду опалубки від 18.08.2016 р. та договір №1/19/08 про оренду опалубки від 19.08.2016 р., на виконання умов яких кредитор, як наймодавець, передав боржнику, як наймачеві, у користування за оплату опалубку в комплексі, перелік якої за договором №1/18/08, визначено Актом №1 приймання-передачі від 18.08.2016 р., та за договором №1/19/08, визначено Актом №1 приймання-передачі від 31.08.2016 р., Актом №1 приймання-передачі від 10.08.2016 р., Актом №1 приймання-передачі від 10.09.2016 р., Актом №2 приймання-передачі від 21.09.2016 р., Актом №3 приймання-передачі від 28.09.2016 р., які у відповідності до п. 1.1 договорів, є невід'ємною частиною договору (договори та акти додано до заяви).

Як зазначено в заяві з грошовими вимогами, боржник свої зобов'язання за договорами №1/18/08 та №1/19/08 в частині оплати за користування опалубкою виконав частково, у зв'язку з чим у нього станом на 21.05.2017 р. виникла заборгованість в розмірі 3 093 053,50 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2017 р. у справі №914/987/17, згідно якого позов ФОП Малиновського Тараса Олеговича задоволено частково; стягнуто з ОК "Житлово-будівельного кооперативу "Егоїст 2" на користь ФОП Малиновського Т.О. 3 093 053,50 грн. основного боргу, 370 633,72 грн. пені та 55 518,48 грн. витрат по сплаті судового збору, всього на загальну суму 3 519 205,70 грн. (вказана сума кредиторських вимог досліджувалась судом у підготовчому засіданні, про що відображено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі про банкрутство від 20.11.2018 р., якою визнано вимоги кредитора в розмірі 3 148 571 грн. 98 коп. основного платежу (в т.ч. 55 518,48 грн. витрат на оплату судового збору), та 370 633 грн. 72 коп. (які не враховувались як підстава для відкриття провадження у справі про банкрутство).

Окрім цього, тим самим рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2017 р. у справі №914/987/17 було розірвано договір оренди опалубки №1/18/08 від 18.08.2016 р. та договір оренди опалубки №1/19/18 від 19.08.2016р., укладені між ФОП Малиновським Т.О. та ОК "Житлово-будівельним кооперативом "Егоїст 2", та зобов'язано ОК "Житлово-будівельний кооператив "Егоїст 2" повернути ФОП Малиновському Т.О. орендоване майно, а саме передане згідно акту приймання-передачі №1 від 18.08.2016р., акту приймання-передачі №1 від 10.09.2016р., акту приймання-передачі №2 від 21.09.2016р., акту приймання-передачі №3 від 28.09.2016р.

Проте боржник, як стверджує кредитор, фактично користувався орендованим майном ще три місяці (до винесення рішення від 18.07.2017 р.), але не здійснив жодного орендного платежу, внаслідок чого допустив додаткову заборгованість по орендним платежам в розмірі 1 154 651,70 грн., яку кредитор просить визнати.

Окрім цього, оскільки боржник на день порушення справи про банкрутство заборгованість по орендним платежам, яка станом на 20.11.2018 р. становила 4 247 705,20 грн. (в т.ч. 3 093 053,50 грн. основний борг за рішенням суду від 01.07.2017 р. у справі №914/987/17 суду та 1 154 651,70 грн. додаткова заборгованість) не погасив, кредитор керуючись ст. 625 ЦК України нарахував боржнику інфляційні збитки в розмірі 520 802,07 грн., 3% річних в розмірі 205 471,46 грн., та на підставі п. 4.1.5 договорів №№1/18/08 та №1/19/08 пеню в розмірі 1 327 145,97 грн.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. В силу приписів ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з умовами укладених договорів, а саме п. 3.2, орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту прийому-передачі та нараховується до повернення опалубки згідно акту (повернення). За умовами п. 3.1. договорів за користування опалубкою наймач сплачує наймодавцеві орендну плату відповідно до рахунку наймодавця.

Отже, договорами №1/18/08 та №1/19/08 встановлено, що за користування опалубкою наймач сплачує наймодавцеві орендну плату відповідно до рахунку наймодавця. Проте в матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували надіслання (вручення) боржнику рахунків на оплату за користування опалубкою та доказів, які б свідчили що боржник користувався опалубкою ще три місяці, а саме у період з травня по липень 2017 р., внаслідок чого допустив додаткову заборгованість по орендним платежам в розмірі 1 154 651,70 грн. Окрім цього не зрозуміло за якими документами та актами приймання-передачі опалубки кредитором визначено додаткову заборгованість.

Відповідні докази витребовувалися судом у заявника ухвалою суду від 26.12.2018 року про прийняття заяви з вимогами до боржника (та про це містилося нагадування в ухвалі суду від 29.01.2019 року про відкладення попереднього засідання суду).

Долучені до матеріалів справи фотокопії (копії) фіскальних чеків, які представник кредитора надав в якості доказів направлення боржнику рахунків на оплату по орендним платежам за травень-липень 2017 р. та актів надання послуг за цей ж період, судом до уваги не беруться, оскільки такі не містять даних що саме кредитор є відправником кореспонденції, та взагалі не свідчать про надіслання рахунків та актів боржнику, окрім цього всі фіскальні чеки датовані 11.05.2017 р., тоді як спірний період за який нараховано додаткову заборгованість визначено з травня по липень 2017 р., при цьому один з фіскальних чеків містить інформацію про закупівлю марок. Також, не надано самих рахунків та актів, які начебто надсилалися боржнику згідно з вказаними фіскальними чеками.

Таким чином, кредитором не доведено наявність підстав для визнання заборгованості по орендним платежам в період з травня по липень 2017 р. на суму 1 154 651,70 грн., а відтак кредиторські вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. А згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Що стосується заявлених вимог в частині інфляційних втрат, то як вбачається з розрахунку інфляційних збитків по договору №1/18/08 від 18.08.2016 р. кредитором здійснено нарахування інфляційних втрат за період з грудня 2016 р. по листопад 2017 р., зокрема з грудня 2016 р. по червень 2017 р. ним здійснено нарахування окремо за кожен місяць від основної суми боргу, що існувала в цей період, та з липня 2017 р. по листопад 2017 р. враховано додаткову заборгованість в розмірі 1 154 651,70 грн. (яка судом відхилена). Також як вбачається з розрахунку інфляційних збитків по договору №1/19/08 від 19.08.2016 р. кредитором здійснено нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2016 р. по вересень 2018 р., зокрема з листопада 2016 р. по червень 2017 р. ним здійснено нарахування окремо за кожен місяць від основної суми боргу, що існувала в цей період, та з липня 2017 р. по вересень 2018 р. враховано додаткову заборгованість в розмірі 1 154 651,70 грн. (яка судом відхилена).

Таким чином суд, врахувавши рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2017 р. у справі №914/987/17 (яким встановлено факт прострочення виконання зобов'язання боржником за договорами №1/18/08 від 18.08.2016 р., №1/19/08 від 19.08.2016 р. та наявність основного боргу в розмірі 3 093 053,50 грн.), здійснив перерахунок інфляційних втрат за періоди визначені кредитором, та дійшов висновку що сума інфляційних втрат за згаданими договорами, яка є обґрунтованою та підлягає визнанню складає 438 781 грн. 90 коп. Решта суми інфляційних втрат в розмірі 82 020,17 грн. судом відхиляється.

Що стосується заявлених вимог в частині 3% річних, то як вбачається з розрахунку відсотків за користування грошовими коштами по договору №1/18/08 від 18.08.2016 р., кредитором здійснено нарахування 3% річних за період з 19.11.2016 р. по 20.11.2018 р., зокрема з 19.11.2016 р. по 18.06.2017 р. ним здійснено нарахування окремо за кожен день від простроченої суми, що існувала в цей період, та з 19.06.2017 р. по 20.11.2018 р. враховано додаткову заборгованість в розмірі 1 154 651,70 грн. (яка судом відхилена). Також як вбачається з розрахунку відсотків за користування грошовими коштами по договору №1/19/08 від 19.08.2016 р., кредитором здійснено нарахування 3% річних за період з 11.10.2016 р. по 20.11.2018 р., зокрема з 18.10.2016 р. по 21.06. 2017 р. ним здійснено нарахування окремо за кожен день від простроченої суми, що існувала в цей період, та з 22.06.2017 р. по 20.11.2018 р. враховано додаткову заборгованість в розмірі 1 154 651,70 грн.(яка судом відхилена).

Таким чином суд, врахувавши рішення Господарського суду Львівської області від 18.07.2017 р. у справі №914/987/17, здійснив перерахунок 3% річних за періоди визначені кредитором, та дійшов висновку що сума 3% річних, яка є обґрунтованою та підлягає визнанню складає 167 390 грн. 98 коп. Решта суми 3% річних в розмірі 38 080,48 грн. судом відхиляється.

Щодо вимог кредитора в частині нарахованої пені, яка(на підставі п.4.1.5. договорів) згідно розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором 1/18/08 від 18.08.2016 р., нарахована від суми заборгованості 4 247 705,20 грн. за період з 19.12.2017 р. по 18.06.2018 р. в розмірі 689 873,84 грн., та розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором 1/19/08 від 19.08.2016 р., нарахована від суми заборгованості 4 247 705,20 грн. за період з 19.06.2018 р. по 20.11.2018 р. в розмірі 637 272,13 грн., всього на суму 1 327 145,97 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За приписами ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вже вище зазначалося, рішенням Господарського суду Львівської області від 18.07.2017 р. у справі №914/987/17 (яке покладено в основу кредиторської вимоги) договір №1/18/08 про оренду опалубки від 18.08.2016 р. та договір №1/19/08 про оренду опалубки від 19.08.2016 р., розірвано. Рішення до апеляційної та касаційної інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили 31.07.2017 р. (згідно даних внесених до системи діловодства документообігу суду), тобто згадані договори є розірваними з 31.07.2017 р. Окрім цього слід звернути увагу на те, що даним рішенням вже було стягнуто з боржника на користь кредитора пеню в розмірі 370 633,72 грн.

За таких обставин, грошові вимоги в частині заявленої пені по договору 1/18/08 від 18.08.2016 р. за період з 19.12.2017 р. по 18.06.2018 р. в розмірі 689 873,84 грн., та по договору 1/19/08 від 19.08.2016 р. за період з 19.06.2018 р. по 20.11.2018 р. в розмірі 637 272,13 грн. (пеню нараховано на підставі п.4.1.5. договорів), є безпідставними та судом відхиляються.

Відтак підсумовуючи все вищенаведене, визнанню та внесенню до реєстру вимог кредиторів підлягають вимоги ФОП Малиновського Т.О. в розмірі 606 172,88 грн. - основного боргу (в т.ч. 438 781,90 грн. - інфляційні втрати, 167 390,98 грн. - 3% річних), що підлягають внесенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів. Решта вимог в розмірі 2 601 898,32 грн. (в т.ч. 1 154 651,70 грн. основного боргу, 38 080,48 грн. 3% річних, 82 020,17 грн. інфляційних втрат та 1 327 145,97 грн. пені) підлягають відхиленню.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Витрати на оплату судового збору в сумі 3 524,00 грн., сплачені платіжним дорученням №124 від 18.12.2018 р. та зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки суду від 19.12.2018 р., покладаються на боржника та підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 23, 25, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 129, 234 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Вимоги Фізичної особи-підприємця Малиновського Тараса Олеговича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) визнати частково в розмірі 606 172 грн. 88 коп. основного боргу, які підлягають внесенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

2. Решту вимог Фізичної особи-підприємця Малиновського Тараса Олеговича відхилити.

3. Витрати на оплату судового збору в розмірі 3 524 грн. 00 коп. покласти на боржника, які підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, і може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 256, ст. 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.02.2019 р.

Суддя Морозюк А.Я.