Рішення № 79836031, 23.01.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2279/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2279/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»,

м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Рябого Володимира Олександровича,

смт. Рокитне

про стягнення 3 695,26 грн.

Представники:

від позивача: Роєнко Є.В., адвокат, ордер КВ № 409905 від 09.01.2019;

від відповідача: Рябий В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Рябого Володимира Олександровича (надалі-відповідач) про стягнення 3 695,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з надання транспортних послуг.

Ухвалою суду від 23.10.2018 відкрито провадження у справі № 911/2279/18, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 14.11.2018.

Ухвалою суду від 14.11.2018 підготовче засідання у справі було відкладено на 05.12.2018.

В судовому засіданні 05.12.2018 відповідачем наданий відзив на позовну заяву, в якому останній заперечуючи проти позову вказує на повне виконання останнім своїх зобов'язань із надання транспортних послуг.

Ухвалою суду від 05.12.2018 продовжений строк проведення підготовчого провадження, а підготовче засідання у справі відкладено на 09.01.2019.

07.12.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 185 від 30.11.2018 про зменшення розміру позовних вимог.

22.12.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що надані відповідачем до відзиву на позов документи, зокрема, акт дефектів причепа розкидування суміші піску від 19.12.2016, фотографії транспортних засобів, копія прибуткового касового ордеру та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є належними доказами у справі, зокрема, які свідчать про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Ухвалою суду від 09.01.2019 закрито підготовче провадження у справі № 911/2279/18, справу призначено до розгляду по суті на 23.01.2019.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позові.

Відповідач заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись із позовними вимогами, позивач вказує, що на підставі усної домовленості між ним та відповідачем, досягнуто згоди щодо надання відповідачем транспортних послуг по перевезенню евакуатором причіпа розкидача.

Так, згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера від 15.12.2016, відповідачем отримано в рахунок оплати послуг із транспортного перевезення 3 000,00 грн.

Як стверджує позивач, відповідач зобов'язався надати послуги по перевезенню евакуатором причіпа розкидача протягом 1 робочого дня, з моменту отримання коштів.

Проте, позивач зазначає, що оплачені позивачем послуги по перевезенню евакуатором причіпа розкидача, оплачені згідно з квитанцією від 15.12.2016, залишені відповідачем не виконані.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарський суд відзначає, що за відсутності у сторін укладення договору у письмовій формі та встановлення строку, на протязі якого відповідач має здійснити надання послугевакуатора, прострочення з боку відповідача свого обов'язку щодо надання відповідних послуг може мати місце лише в разі встановлення такого строку на підставі вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.

У відповідності до цивільного законодавства, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

25.07.2018 позивач звертався до відповідача із вимогою № 99, надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 25.07.2018, в якій вимагав від відповідача надати акти виконаних робіт або повернути кошти в сумі 3 000,00 грн.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді.

Поруч з цим, в ході розгляду справи, відповідач проти позову заперечував та зазначав у відзиві про належне виконання зобов'язань з надання транспортних послуг по перевезенню евакуатором причіпа розкидача. Так, дійсно відповідач вказував на відсутність у нього актів наданих послуг, оскільки по виконанню робіт такі акти підписані не були та, які після надання послуг позивачем не витребовувались.

Заразом, як стверджує відповідач, після завантаження причіпа, замовником в усній формі було повідомлено відповідачу адресу підприємства до якого причіп мав бути доставлений - ТОВ фірма «Ренал».

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем, в доказ належного виконання своїх зобов'язань, надано акт дефектів причіпа розкидача суміші піску, підписаний з боку ТОВ фірма «Ренал» начальником виробництва Дудніковим П.П., в якому зазначено про те, що 15.12.2016 причіп розкидача був доставлений евакуатором, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідачем надана копія свідоцтва про реєстрацію власником Рябим В.О. транспортного засобу, марки Mersedes-Bens, спеціалізований вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Заперечуючи проти того, що відповідач 15.12.2016 надав послуги евакуатора та доставив причіп розкидача, позивач не надав доказів щодо підтвердження того який саме причіп розкидача повинен був перевезти евакуатором відповідач та не спростував доказами, що причіп розкидача повинен був доставлений відповідачем до іншої особи, ніж ТОВ фірма «Ренал».

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надаючи докази, позивачем не доведено факту порушення виконання зобов'язань відповідачем з надання послуг по перевезенню, зокрема, не надано доказів, за якими можна ідентифікувати транспортний засіб аби стверджувати чи мало місце надання послуг із перевезення. Позивачем не надано доказів, що відповідачем здійснено перевезення іншого причіпа розкидача або не здійснено взагалі.

Недоведеність позивачем порушення зобов'язань з боку відповідача, спростовує його висновки щодо несвоєчасного та неналежного надання послуг відповідачем, а отже є передчасними.

Оскільки матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, чи на спростування наведених вище висновків, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказах та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, вважає заявлені позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 28,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 108,00 грн. суд зазначає, що зазначені позовні вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 3 000,00 грн., тому, оскільки в задоволенні основної вимоги судом відмовлено, похідні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до Фізичної особи-підприємця Рябого Володимира Олександровича про стягнення 3 136,11 грн. відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 15.02.2018.

Суддя О.О. Христенко