Ухвала суду № 79835950, 15.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

м. Київ

15.02.2019

Справа № 910/1678/19

Суддя Омельченко Л.В., розглянувши матеріали за заявою Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-33”

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-33”, у зв’язку з неможливістю останнім погасити заборгованість, встановлену судовими рішеннями, на загальну суму 5 493 223,20 грн.

За приписами ст. 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі по тексту – Закону про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону про банкрутство до заяви про порушення справи про банкрутство, серед іншого, додаються: рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

У ч. 7 цієї статті визначено, що до заяви кредитора додаються також: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов'язань перед цим кредитором (абз. 1 ч. 8 ст. 11 Закону про банкрутство).

Дослідивши заяву Головного управління ДФС у м. Києві, суд встановив, що вона не містить:

- копій виконавчих документів, виданих на виконання рішень Господарського суду міста Києва № 19/65, № 11/238, № 5011-36/3684-2012, № 5011-36/7363-2012, № 910/4100/13, № 910/7068/14;

- відповідних постанов державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог органу доходів і зборів згідно рішень № 5011-36/3674-2012, № 5011-36/7363-2012, № 910/4100/13, 910/8816/14 та № 910/7068/14;

- доказів того, що сума вимог кредитора не забезпечена повністю заставою майна боржника.

Крім того, Головне управління ДФС у м. Києві приєднало до заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-33” копії письмових доказів, які не засвідчені належним чином. Натомість згідно ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є, зокрема, документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відтак копії письмових доказів повинні бути засвідчені належним чином, однак, як убачається із поданої заяви, Головним управлінням ДФС у м. Києві вказаних вимог дотримано не було..

Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Крім того, за змістом Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, про прийняття до пересилання реєстрованого поштового відправлення (в тому числі листа) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Отже, належними доказами надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів є опис вкладення у поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.

Як убачається із матеріалів заяви, Головним управлінням ДФС у м. Києві не подано суду документу, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), а опис вкладення не містить серед найменувань вкладення доданих до заяви документів.

Згідно з частинами 1-4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Дослідивши вищевказану заяву і приєднані до неї документи, суд встановив, що податковим органом було допущено недоліки при її оформленні, які потребують усунення у розумний строк. Так, до заяви не приєднано оригіналів або належним чином засвідчених копій:

- рішень судів про задоволення вимог кредитора, що набрали законної сили, виконавчих документів та відповідних постанов державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;

- доказів того, що сума вимог кредитора не забезпечена повністю заставою майна боржника;

- доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів (тільки в оригіналі).

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 3, 12, 91, 174 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-33” про порушення справи про банкрутство залишити без руху.

2. Встановити строк 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали Головному управлінню ДФС у м. Києві на усунення недоліків заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-33”.

3. Встановити Головному управлінню ДФС у м. Києві спосіб усунення недоліків заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Крона-33” шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити оригінали або належним чином засвідчені копії:

- рішень судів про задоволення вимог кредитора, що набрали законної сили, виконавчих документів та відповідних постанов державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;

- доказів того, що сума вимог кредитора не забезпечена повністю заставою майна боржника;

- доказів надсилання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство та заяви про усунення недоліків і доданих до них документів (тільки в оригіналі).

Ухвала набрала законної сили 15.02.2019, оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Омельченко