Ухвала суду № 79833170, 13.02.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6133/19

Провадження № 2-з/761/97/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року ссуддя Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. розглянувши заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», Служба у справах дітей та сім»ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про забезпечення позову до подачі позову,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду з вищевказаною заявою посилаючись на те, що 18 січня 2019 року їй стало відомо про те, що право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якій вона проживає разом з неповнолітніми братом і сестрою, було повторно зареєстровано за іншою особою - ТОВ «Мегаінвест сервіс».

З метою перевірки вказаного факту, отримала інформацію з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки 153188894 від 19.01.2019, згідно з якою 09.01.2019 держаним реєстратором Дмитрунець Л.В., Комунального підприємства «Світоч» внесено запис №29822720 про реєстрацію права власності на вказану вище квартиру за ТОВ «Мегаінвест Сервіс»; запис внесено на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №45018271 від 11.01.2019; підставою для виникнення права власності визначено договір іпотеки від 20.08.2008 року.

Квартира, право власності на яку було зареєстровано за ТОВ «Мегаінвест Сервіс», належала на праві спільної часткової власності батьку заявника - ОСОБА_7 (прізвище було змінено на ОСОБА_7 26 лютого 2010 року, що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені) та матері заявника - ОСОБА_8.

За інформацією, що стала відома після смерті батька, між батьком заявника та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 20.08.2008 було укладено договір іпотеки на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 20.08.2008. Предметом договору іпотеки була квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Мати заявника, ОСОБА_8 було поручителем за вказаним кредитним договором та іпотекодавцем за договором іпотеки.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.01.2010.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 19.07.2017.

На день звернення із заявою про забезпечення позову у вищевказаній квартирі зареєстровані та проживають діти померлих: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які є спадкоємцями та звернулися з відповідними заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса КМНО.

Відповідно до рішення органу опіки, законним представником та опікуном ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є ОСОБА_2.

23 серпня 2018 року державним реєстратором Метлашевським М.О. було внесено запис №27632098 про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Мегаінвест Сервіс», але не погоджуючись з таким рішенням державного реєстратора, до комісії з розгляду скарг Міністерства юстиції України було подано скаргу, яка була задоволена та скасовано рішення вказаного державного реєстратора і тимчасово заблоковано державному реєстратору Метлашевському М.О. доступ до державного реєстру нерухомого майна строком на дев'ять місяців.

Однак, не зважаючи на вказану обставину, державним реєстратором Дмитрунець Л.В. проведено повторну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на підставі тих же документів.

Документи, що свідчать про відступлення права вимоги не видавалися, жодних кредиторських вимог до спадкоємців не пред'являлися.

Заявник має намір звернутися до суду з позовом, предметом якого буде поданий стане визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором від 20.08.2008 року та визнання припиненим договорі іпотеки від 20.08.2008 року, зняття заборони відчуження та вилучення запису про іпотеку.

На підставі викладеного в заяві та враховуючи, що відчуження майна утруднить виконання можливого рішення суду, ОСОБА_2 просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі ТОВ «Мегаінвест Сервіс» вчиняти будь-які дії щодо розпорядження квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі виселення осіб, що зареєстровані у квартирі, входження у квартиру, вселення будь-яких інших осіб; вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, у тому числі ТОВ «Мегаінвест Сервіс» вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідивши заяву про забезпечення позову до подачі позову, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що будуть заявлені та змісту викладених в заяві обставин, слід вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки існує реальна загроза відчуження вказаного нерухомого майна, що може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», Служба у справах дітей та сім»ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про забезпечення позову до подачі позову задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 51,41 кв.м.

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову один рік.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя