Рішення № 79832944, 10.01.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5015/17

пр. № 2/759/408/19

10 січня 2019 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа -Гарант» (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки,26) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2017 року позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа -Гарант» (далі - ТДВ «СК «Альфа -Гарант») звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 24.07.2016 року між ОСОБА_3 та ТДВ «СК «Альфа -Гарант» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 16.05.2016 року постановою Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення.

ОСОБА_4, як потерпіла особа, звернувся до ТДВ «СК «Альфа -Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування. Вважаючи вимоги потерпілої особи обґрунтованими, ТДВ «СК «Альфа -Гарант» було сплачено грошові кошти у розмірі 7558,60 грн. страхового відшкодування.

Позивач, посилаючись на факт неповідомлення страхувальником про дорожньо-транспортну пригоду, на обов'язок що передбачений п. 33.1 ст. 33 ЗУ «Про обов'язове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить суд стягнути з ОСОБА_3 7558,60 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.05.2017 р. відкрито провадження у справі.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п.п.9 п.1 Розділу XIII (Перехідні положення) ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.05.2018 р. визначено подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.

Відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що 24.07.2016 року між ОСОБА_3 та ТДВ «СК «Альфа -Гарант» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АЕ/4497666) (а.с.4).

30.03.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Мазда» (д.н.з. НОМЕР_3), під кернуванням ОСОБА_3, і «MG» (д.н.з. НОМЕР_1), під кернуванням ОСОБА_4 16.05.2016 року постановою Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення (а.с.20-21).

У свою чергу між ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» 11.08.2015 р. було укладено договір № 0112-000089 добровільного страхування транспортного засобу (а.с.8).

31.03.2016 року ОСОБА_4 звернувся до ТДВ «СК «Альфа -Гарант» із повідомленням про ДТП від потерпілого (а.с. 5).

14.06.2016 р. ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» звернувся до ТДВ «СК «Альфа -Гарант» із вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу в розмірі 8558,60 грн. (а.с. 6-7)

На підставі даної заяви, ТОВ «Промислова компанія «Селтим» було складено звіт № 80-D/19/6 про вартість матеріального збитку завданого власнику т/з «MG» (д.н.з. НОМЕР_1) який складає 9696,64 грн. (а.с. 22-39). З урахуванням даного звіту та на підставі страхового акту № ЦВ/16/1060, де розмір страхового відшкодування становить 7558,60 грн.(а.с. 40) та розрахунку страхового відшкодування (а.с. 41).

30.06.2016 року ТДВ «СК «Альфа -Гарант» сплатило на користь ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» суму у розмірі 7558,60 грн. у порядку регресу (а.с.42).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами й запобігти необґрунтованим виплатам.

Зі змісту наведених правових норм можна зробити висновок: якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

Разом з тим, за наявності у страхувальника або водія документально підтверджених поважних причин невиконання свого обов'язку щодо повідомлення страховика про ДТП, підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає.

З матеріалів справи убачається, що відповідач ОСОБА_3 не надав суду жодних доказів, які б підтвердили поважність причин невиконання свого обов'язку щодо повідомлення страховика про ДТП.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України (у редакції чинній на дату звернення позивача із позовною заявою до суду) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено наявність порушення його прав відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до викладеного вище, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа -Гарант» (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки,26) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа -Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598, МФО 351005, 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки,26) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 7558,60 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Миколаєць