Вирок № 79832277, 30.01.2019, Оболонський районний суд міста Києва

30.01.2019 Справа № 756/1662/17

Унікальний № 756/1662/17

Провадження № 1-кп/756/141/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30» січня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Жежери О.В.,

за участю секретарів: Чеписа О.В., Феняк А.В., Литвин Ю.С.,

прокурорів: Пересунька С.С., Гончарової В.О., Бобіти А.В., Клещенка О.М., Давідяна О.Н.,

представників потерпілих: Сіняк Д.В., Суткович С.П.,

потерпілого: ОСОБА_3,

представників цивільного

відповідача: Соболь М.П., Мельничука Ю.Л.,

захисника: Моценка О.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2016 року приблизно о 16 годині 49 хвилин, ОСОБА_7, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, керуючи технічно справним вантажним автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Новоконстянтинівській у м. Києві, зі сторони вул. Автозаводської у напрямку вул. Межигірської.

В цей час, на рівні будинку № 1, на подвійній суцільній лінії дорожньої розмітки 1.3 ПДР України, що розділяє транспортні потоки зустрічних напрямків, стояли пішоходи ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які перед цим переходили проїзну частину вул. Новокостянтинівської у невстановленому для цього місці, а у лівій смузі зустрічного напрямку рухався автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.1 підпункт «а», 11.4 та 12.1 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 11.4: на дорогах із двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги;

- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_7 виявились у тому, що він, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, керуючи технічно справним вантажним автомобілем НОМЕР_1, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням погодних умов у вигляді дощу та мокрого дорожнього покриття, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням та навпроти будинку № 1 по вул. Новокостянтинівській в місті Києві застосував різке гальмування, що призвело до заносу, наїзду на пішоходів ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які стояли на подвійній суцільній лінії дорожньої розмітки, виїзду автомобіля на смуги зустрічного руху та зіткнення із автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер того ж дня о 20 годині 20 хвилин під час стаціонарного лікування у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, а ОСОБА_9 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2222/2 від 01.11.2016, при проведенні судово-медичної експертизи трупа та вивченні даних медичної документації ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: крововилив в м'які покриви волосяної частини голови в потиличній області по центру, множинні садна на обличчі, в області лівого колінного суглоба, по зовнішній поверхні, два садна на тлі блідо-синюшного синця, садно в ділянці гребеня лівої здухвинної кістки, розтрощування підшкірної клітковини по внутрішній поверхні правої гомілки; закрита травма грудей та живота - множинні двосторонні переломи ребер, розрив лівої легені, обширні забої лівої та правої легені, розрив селезінки, лінійно-звивисті розриви печінки, плямисті крововиливи в ділянках коренів легень - ознаки струсу тіла. Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої травми грудей та живота з розривами внутрішніх органів, з множинними переломами ребер і тазу, з розвитком крововтрати і шоком.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 13/Е від 11.01.2017, під час звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою 05.10.2016 у нього мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита травма лівого передпліччя: уламковий перелом епіметадіафізу променевої кістки зі зміщенням уламків, перелом шиловидного відростку ліктьової кістки зі зміщенням уламків; закрита травма грудної клітки: перелом правої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків; закрита травма правої гомілки: перелом діафізу малогомілкової кістки в середній третині без зміщення уламків. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 15/Е від 11.01.2016, під час звернення ОСОБА_9 за медичною допомогою 05.10.2016 у нього мали місце наступні тілесні ушкодження: підшкірна гематома та садна тім'яної ділянки справа; закрита травма живота: розрив великого сальника та шлунково-сальникової артерії, гематома кореня брижейки з розповсюдженням на попереково-ободову кишку в межах серозної оболонки, з явищами внутрішньочеревної кровотечі (наявність в черевній порожнині до 1.7 л. крові зі згортками). Виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 78ат від 18.01.2017, в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_7 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 11.4 і 12.1 Правил дорожнього руху України, які є причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того в ході досудового розслідування в діях ОСОБА_7 виявлено порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б» та 2.1 підпункт «а» Правил дорожнього руху України.

Порушення вимог пунктів пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б», 2.1 підпункт «а», 11.4 та 12.1 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, фактично визнав та суду показав, що 05.10.2016 року він разом з напарником ОСОБА_10 закінчили зміну. В цей же день, коли вони з напарником їхали після зміни у напрямку бази ДП «Райське джерело», почався дощ. Рухаючись в м.Києві по мосту на вул. Новокостянтинівській зі сторони вул. Автозаводської, він побачив пішоходів та намагався зупинитись, але все одно здійснив на них наїзд. Обвинувачений зазначив, що пішоходи стояли на подвійній суцільні розмітці і уникнути з ними зіткнення він не міг в будь-якому випадку, тому він і почав гальмувати, а також вказав, що їхав зі швидкістю 60 км/год та те, що у той день видимість та освітлення були нормальними. Після зіткнення він вийшов з машини та був в шоковому стані. Обвинувачений також пояснив, що посвідчення водія категорії «С» у нього на той момент не було, але було посвідчення водія категорії «В». Також вказав, що з 2012 року працює експедитором у ДП «Райське джерело» і його обов'язки полягають у тому щоб носити воду. Працівник ДП «Райське джерело» на ім'я Катерина, яку вже звільнили, визначила, що він буде їздити з ОСОБА_10 Працював у ДП «Райське джерело» за трудовим договором, заробітну плату та інші виплати отримував на руки, про що розписувався у відомостях. У вересні 2016 року підписав договір з ДП «Райське джерело» про виконання робіт - цей договір було підписано після ДТП. З 05.10.2016 року виконував роботу щодо розливу води. Водійські права отримав в липні 2015 року, власного авто у нього не має.

Крім фактичного визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованому йому злочину підтверджується комплексом зібраних по справі доказів, а саме:

- показами свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні показав, що 05.10.2016р., йшов дощ, видимість була погана, він рухався на автомобілі «Fiat» позаду автомобіля «Isuzu» з дистанцією метрів 50-100, проїжджаючи вул. Новокостянтиніську у м. Києві, а саме на спуску з мосту, в сторону «Подолу», рухалися в лівій смузі зі швидкістю 50-60 км/год. Потім він побачив, що люди перебігають дорогу і водій автомобіля «Isuzu» почав різко гальмувати, після чого автомобіль «Isuzu» почало заносити і він зачепив людей які перебігали дорогу. Після чого автомобіль «Isuzu» винесло на зустрічну смугу, внаслідок чого сталось лобове зіткнення з автомобілем «Subaru». Зупинився та підбіг до одного з пішоходів, який лежав на землі, запитав, як він, останній подавав ознаки життя, потім підбіг до автомобіля «Isuzu» та перебували два чоловіки, які на його питання щодо самопочуття, відповіли, що все добре, після чого викликав швидку допомогу;

- показами свідка ОСОБА_12, який в судовому засіданні підтвердив, що з 2014 по 2016 роки він разом з обвинуваченим ОСОБА_7 працювали в ДП «Райське джерело» на посаді експедитора;

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.10.2016р., згідно якого в присутності понятих оглянута проїзна частина в м.Києві по вул.Новокостянтинівська та вул.Корабельна, де виявлено і оглянуто автомобілі НОМЕР_1 та «Subaru Forester», д.н.з. НОМЕР_3. На місці події виявлені уламки вказаних автомобілів (Т.1 а.с. 234-242);

- даними схеми дорожньо-транспортної пригоди від 05.10.2016р., складеної в присутності понятих в м.Києві по вул.Новокостянтинівські (Т.1 а.с. 243);

- фототаблицями до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.10.2016р. (Т.1 а.с. 244-246);

- даними протоколу огляду транспортного засобу від 06.10.2016 року, предметом огляду був автомобіль НОМЕР_1 та фото таблицями до нього (Т.2 а.с. 3-8);

- даними протоколу огляду транспортного засобу від 02.11.2016 року, предметом огляду був автомобіль НОМЕР_2 та фото таблицями до нього (Т.2 а.с. 11-14);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 2222/2 від 01.11.2016, згідно якого, при проведенні судово-медичної експертизи трупа та вивченні даних медичної документації ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: крововилив в м'які покриви волосяної частини голови в потиличній області по центру, множинні садна на обличчі, в області лівого колінного суглоба, по зовнішній поверхні, два садна на тлі блідо-синюшного синця, садно в ділянці гребеня лівої здухвинної кістки, розтрощування підшкірної клітковини по внутрішній поверхні правої гомілки; закрита травма грудей та живота - множинні двосторонні переломи ребер, розрив лівої легені, обширні забої лівої та правої легені, розрив селезінки, лінійно-звивисті розриви печінки, плямисті крововиливи в ділянках коренів легень - ознаки струсу тіла. Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої травми грудей та живота з розривами внутрішніх органів, з множинними переломами ребер і тазу, з розвитком крововтрати і шоком (Т.2 а.с. 17-21);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 13/Е від 11.01.2017, згідно якого під час звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою 05.10.2016 у нього мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита травма лівого передпліччя: уламковий перелом епіметадіафізу променевої кістки зі зміщенням уламків, перелом шиловидного відростку ліктьової кістки зі зміщенням уламків; закрита травма грудної клітки: перелом правої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків; закрита травма правої гомілки: перелом діафізу малогомілкової кістки в середній третині без зміщення уламків. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я (Т.2 а.с. 22-26);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 15/Е від 11.01.2016, згідно якого під час звернення ОСОБА_9 за медичною допомогою 05.10.2016 у нього мали місце наступні тілесні ушкодження: підшкірна гематома та садна тім'яної ділянки справа; закрита травма живота: розрив великого сальника та шлунково-сальникової артерії, гематома кореня брижейки з розповсюдженням на попереково-ободову кишку в межах серозної оболонки, з явищами внутрішньочеревної кровотечі (наявність в черевній порожнині до 1.7 л. крові зі згортками). Виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (Т.2 а.с. 27-31);

- даними протоколу огляду і перегляду цифрового носія інформації від 01.11.2016 року (Т.2 а.с. 32-33);

- даними висновку судово-автотехнічної експертизи № 78ат від 18.01.2017, згідно якого в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_7 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 11.4 і 12.1 Правил дорожнього руху України, які є причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди (Т.2 а.с. 57-68).

Відповідно до п.4 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (далі по тексту Постанова), суб'єктом злочину, передбаченого ст. 286 КК України, визнають особу, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право.

Відповідно до абзацу 2 п. 11 Постанови, допуском до керування транспортним засобом особи, яка перебуває у стані сп'яніння або не має права ним керувати, визнають усні чи письмові згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма під час руху, невідсторонення водія від керування тощо.

Судом встановлено, що подорожній лист службового легкового автомобіля ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» від 05.10.2016 року, на автомобіль НОМЕР_4, видано на водія ОСОБА_10, однак останнім було передано керування вказаного транспортного засобу ОСОБА_7, який не мав посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, проте працював на посаді експедитора в ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» і супроводжував водія ОСОБА_10 Вказані обставини обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив в судовому засіданні.

З огляду на наведене, оцінюючи всі забрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_7 своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8, тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3, вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до п. 20 Постанови, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що обвинувачений раніше не судимий, характеризується за місцем проживання посередньо, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, і вважає правильним обрати йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для його виправлення.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_7 вчинив злочин з необережності, посилання обвинуваченого на його намагання письмово вибачитись перед потерпілим ОСОБА_9, а також вибачення останнього перед потерпілим ОСОБА_3, разом з цим суд звертає увагу на той факт, що з моменту ДТП до закінчення розгляду справи ОСОБА_7 не зробив жодного кроку для відшкодування потерпілим завданої моральної шкоди, а також враховуючи на незворотність наслідків, які настали для потерпілого ОСОБА_9 у виді втрати дитини, крім того, враховуючи, що внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілий ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, тому враховуючи позицію потерпілого щодо призначення покарання, та той факт, що потерпілі - пішоходи ОСОБА_9 перетинали проїзну частину в порушення п.4.7 Правил дорожнього руху України, а тому, виходячи з принципів розумності, гуманізму та справедливості та індивідуалізації суд вважає за можливе призначити йому покарання не в максимальних межах санкції встановленою ч.2 ст.286 КК України.

Крім того, суд, при призначенні покарання, вважає правильним застосувати до ОСОБА_7 і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

Потерпілим ОСОБА_3 під час розгляду справи заявлено цивільний позов про стягнення з ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» на користь останнього моральну шкоду в розмірі 460 800,00 (чотириста шістдесят тисяч вісімсот) гривень.

В якому зазначив, що 05.10.2016 року приблизно о 16 год. 49 хв. ОСОБА_7, керуючи технічно справним вантажним автомобілем НОМЕР_5 «Isuzu NQR 71» рухаючись по вул. Новокостянтинівській у м. Києві проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вибрав безпечну швидкість руху автомобіля з урахуванням погодних умов (дощ та мокре дорожнє покриття), застосував різке гальмування, що призвело до заносу, наїзду на пішоходів ОСОБА_8 і ОСОБА_9, виїзду автомобіля під його керуванням на смугу зустрічного руху та зіткнення із автомобілем НОМЕР_6 під його керуванням. Внаслідок зазначеного ДТП ним було отримано численні тілесні ушкодження.

Розмір моральної шкоди потерпілий обґрунтовує тим, що в результаті винних дій обвинуваченого внаслідок яких він отримав численні ушкодження здоров'я, крім того, йому була завдана значна моральна шкода, яка проявилась в наступному: сильний емоційний стрес спричинений фактом та наслідками ДТП (загибель дитини-пішохода; тривога та страх за своє здоров'я та життя; втрата улюбленого автомобіля); фізичний біль та страждання, спричиненні ушкодженням здоров'я (проходження стаціонарного та довготривалого амбулаторного лікування; оперативне втручання під загальним наркозом; болісні лікувальні процедури; значне медикаментозне навантаження); тривала зміна звичного способу життя (постійна потреба у сторонній допомозі; обмеженість рухів; гігієнічні незручності; неможливість вести активний спосіб життя; зупинення трудової діяльності; постійна витрата власного часу на лікування, відновлення та захист своїх прав у кримінальному провадженні); душевні страждання відносно: власного самосприйняття як тягаря для близьких людей; побоювання щодо можливого невідновлення фізичного стану; знаходження у стані постійної психологічної напруги; порушення сну; поява післяопераційних шрамів на тілі, що підтверджується висновком експерта №2-20/02 від 20.02.2017 року (Т.1 а.с. 56-64).

В ході судового слідства обвинувачений ОСОБА_7 заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» підтримав повністю.

Представник потерпілого ОСОБА_3 цивільний позов повністю підтримав та просив стягнути позовні вимоги саме з ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО», оскільки на час ДТП ОСОБА_7 перебував в трудових відносинах з ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО».

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3, позов підтримав та повідомив, що йому ніхто не відшкодовував ні матеріальні та моральні збитки після ДТП. Тому свій цивільний позов підтримує в повному обсязі та хоче щоб йому відшкодували заподіяну моральну шкоду. Крім того, зазначив, що йому не відомо чи перебував обвинувачений ОСОБА_7 у трудових відносинах з ДП «Райське джерело».

Представником цивільного відповідача було подано заперечення на даний цивільний позов, згідно яких він вважає, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» не може нести відповідальність за дії ОСОБА_7, який не був у трудових відносинах з підприємством, а виконував свою роботу за договором на виконання робіт від 01 вересня 2016 року, тобто перебував у цивільно-правових відносинах.

Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з п.23.1 ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО», суд виходить з наступного.

Цивільна відповідальність ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» на час ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Українська Страхова група», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8847270.

Цим полісом передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі.

З вказаного полісу вбачається, що забезпечена відповідальність осіб перед потерпілими за участю керованого автомобіля НОМЕР_4. Договір страхування укладений з дотриманням вимог ст.ст.979-982, 985, 999 ЦК України і страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000, 00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відшкодування моральної шкоди, передбачено п.1 ч.2 ст.23 УК України, воно не перевищує 5% ліміту, визначеного п. 9.3 ст.9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому обов'язок по її відшкодуванню може бути покладено на ПАТ «СК «Українська Страхова група». В даному кримінальному провадженні позовні вимоги до вказаної страхової компанії не заявлені.

З огляду на наведене, а також виходячи з принципів диспозитивності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 були доведені під час розгляду справи, але підлягають частковому задоволенню, а саме з урахуванням наявності полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8847270.

Крім того, потерпілим ОСОБА_9 під час розгляду справи заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на користь останнього моральну шкоду в розмірі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень. Розмір моральної шкоди потерпілий обґрунтовує тим, що в результаті винних дій обвинуваченого внаслідок яких загинула найдорожча йому людина - його син ОСОБА_8. Свого сина він виховував сам, тому, що дружина після народження дитини виїхала з України. Смерть сина дуже негативно вплинула на його життя, здоров'я та психологічний стан. Збоку обвинуваченого ОСОБА_7 будь-якої допомоги не надходило, пробачення ані публічно, або в іншій формі не було, що на його погляд така поведінка обвинуваченого доводить те, що він не усвідомив до яких наслідків може привести ігнорування Правилами дорожнього руху України.

В ході судового слідства обвинувачений ОСОБА_7 заявлений цивільний позов не визнав та зазначив, що вказані позовні вимоги повинно відшкодовувати ДП «Райське джерело», оскільки на той час він працював там по трудовому договору.

Представник потерпілого ОСОБА_9 повністю підтримав заявлений цивільний позов та просив стягнути моральну шкоду, яка пов'язана із втратою потерпілим сина саме з обвинуваченого ОСОБА_7

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з п.23.1 ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

За результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого були доведені під час розгляду справи, і тому, виходячи з принципів, розумності та гуманізму, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення експертиз.

Речовими доказами слід розпорядитись на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, ЦПК України, ст.ст. 22, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст.ст. 62, 100, 128, 370, 374, 377 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_7, до набрання вироком законної сили, обрати у виді домашнього арешту.

Покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не залишати житло, а саме: АДРЕСА_2 щоденно з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин.

- не відлучатися із місця проживання без дозволу суду та прокурора;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію вироку, направити до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві для виконання вироку в частині запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування завданої йому моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ДП «РАЙСЬКЕ ДЖЕРЕЛО» на користь ОСОБА_3 360 800,00 (триста шістдесят тисяч вісімсот) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування завданої йому моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 3521 гривень 60 копійок.

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_7 - залишити за належністю власнику ОСОБА_13; DVD-диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Суддя О.В. Жежера