Рішення № 79832251, 07.02.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8682/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

секретарів Мовлянова (Гноілек) М.В., Кравченко А,С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/8682/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про вселення та усунення перешкод у користуванні власністю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом в якому просить вселити його у квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні вказаною квартирою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він являється власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 доводиться йому колишньою дружиною з якою вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1983 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.04.2018 року шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано.

Позивач вказує, що у листопаді 2017 року відповідач ОСОБА_3 припинила його доступ до квартири, яка перебуває у їхній спільній частковій власності, при цьому не пояснюючи причину такого перешкоджання.

Також зазначає, що у квартирі, до якої він не може потрапити, залишилися його речі та майно яке вони з ОСОБА_3 набули за час перебування у шлюбі.

У вказаній квартирі, крім відповідача ОСОБА_3, також проживають її мати ОСОБА_6, рідна сестра ОСОБА_3 ОСОБА_5 та їх спільний з ОСОБА_3 син ОСОБА_7, які також не робили жодних зусиль з метою припинити протиправні діяння ОСОБА_3, пов'язані із перешкоджанням доступу до квартири.

Через перешкоджання відповідачами у користуванні ним квартирою він змушений тимчасово проживати у своїх рідних, так як іншого житла не має, та позбавлений можливості користуватися належними йому речами, що залишилися у спірній квартирі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.07.2018 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання (а.с. 40, 41).

Від відповідача ОСОБА_3 23.08.2018 року до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначила, що на даний час вона являється власником 3/5 частини квартири АДРЕСА_1. Позивач має вільний доступ до квартири, оскільки жодних перешкод у користуванні квартирою йому не чиниться. У поданому відзиві відповідач ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 58-60).

24 вересня 2018 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшли письмові пояснення від відповідача ОСОБА_6, у яких зазначає, що позивач після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 добровільно виїхав з квартири, будь яких перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_1 не чиниться, він має ключі від квартири. До квартири позивач з'являється лише з метою вчинення сварки з ОСОБА_3 та провокування її на неадекватні дії, тому позов вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с. 53, 54).

26 вересня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 та клопотання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про виклик свідків (а.с. 75, 76).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та викладені у ньому обставини.

Позивач додатково пояснив, що його не впускають у спірну квартиру, колишня дружина ОСОБА_3 провокувала скандали, викликала поліцію, доступу до житла він не має з листопада 2017 року, з того часу на вхідних дверях були змінені замки. З сином ОСОБА_7 він спілкується через вікно або зустрічаються на вулиці, оскільки ОСОБА_3 погрожує викликати поліцію якщо він зайде до квартири, категорично забороняє йому там жити. Востаннє у квартиру його впустили місяців два тому, тоді ж запросили сусідів, щоб ті побачили, що він ніби то живе там, а коли сусіди пішли, то йому колишня дружина відразу ж через сина переказала, щоб він залишив квартиру, інакше вона викличе поліцію.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач та відповідач ОСОБА_3 є колишнє подружжя. Після заміни відповідачами замків на вхідних дверях квартири ключів від них позивач немає, користуватись житлом ОСОБА_1 не може, чим порушені його права. Два-три рази викликали поліцію, яка акти не складала та рекомендувала звернутися до суду. Позивач приходив до квартири, тоді через двері говорили, що йому там нічого робити, дверей не відкривали. Решта відповідачів, окрім ОСОБА_3, вели себе інертно, не вчиняли дій стосовно перешкод останній щодо неналежної поведінки, сприяли в незаконних діях ОСОБА_3 У квартирі є речі позивача, який просив ключі у ОСОБА_3 Відповідачами порушені норми ст. 155 ЖК України, ст. 41 Конституції України, ст. 391 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснила, що ніхто з них не чинить перешкод позивачу, який вільно приходить, спілкується із сином, востаннє заходив місяць тому, двері йому відкрили на дзвінок, брав свої речі. Коли позивач з'являється, то конфліктує з її сестрою ОСОБА_3, вчиняв бійки, бив її матір та сестру, погрожував, тому в січні 2018 р. викликали поліцію. Після розірвання шлюбу позивач приходить, свої речі забрав. Вона не є власником квартири, свою частку подарувала сестрі ОСОБА_3. Проти вселення позивача вона не заперечує, може і готова надати ключі від квартири позивачу.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його недоведеність та безпідставність, пояснив, що позивачу ніхто не чинить перешкод у проживанні, доказів цього не має. Існують конфлікти між позивачем та ОСОБА_3, як подружжям, які постійно провокує позивач. Позивач має безперешкодний доступ до житла, вільно приходить, спілкується з сином, з'являється, щоб вчиняти сварки, чинить психологічний тиск сину та ОСОБА_3, через що звертались до поліції. Ключі відповідачі можуть надати, хоча вони у позивача є.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_3, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Позивач є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.11.2000 року, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва (а.с. 38-38 зв.).

Співвласниками решти 4/5 частин квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_7, якому належить 1/5 частина квартири відповідно свідоцтва про право власності на житло від 24.11.2000 року, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва, та відповідач ОСОБА_3, якій належить 3/5 частки квартири відповідно свідоцтва про право власності на житло від 24.11.2000 року, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва, договору дарування від 28.10.2017 року та договору дарування від 15.02.2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О.Ю., зареєстрованих у реєстрі, відповідно, за № 1183 та № 112 (а.с. 62-67).

Позивач та відповідач ОСОБА_3 з 09.04.1983 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.04.2018 року (а.с. 22).

За нормою ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Допитана в судовому засіданні свідок зі сторони позивача ОСОБА_8 засвідчила, що позивач є її рідним братом, який з листопада 2017 року живе у них на АДРЕСА_5. У грудні 2017 року вона з позивачем та сестрою ОСОБА_9 ходили в квартиру АДРЕСА_1, але ОСОБА_1 ключами не міг відкрити двері. Квартира на першому поверсі, тому позивач постукав у вікно, тоді син ОСОБА_1 ОСОБА_7 сказав, що він вийде до них, бо замки змінили, але ОСОБА_3 не випустила ОСОБА_7 з квартири. Після того ОСОБА_1 подав позов до суду, бо не може зайти в своє житло, де знаходяться його речі, до яких він не має доступу. У них двокімнатна квартира, живуть вчотирьох, позивач - п'ятий, тому ОСОБА_1 хоче жити зі своїм сином.

Свідок ОСОБА_10 з боку позивача засвідчила, що вона рідна сестра позивача, який живе у них. У спірній квартирі змінили замки і туди ОСОБА_1 не впускають. В листопаді 2017 року їй зателефонувала ОСОБА_3 та в слухавку кричала, щоб вони забрали ОСОБА_1. Коли вона приїхала у квартиру на АДРЕСА_1, там була поліція. На наступний день позивач прийшов до них та живе по даний час. У грудні 2017 року вони разом ходили у спірну квартиру, тоді їм ОСОБА_7 через вікно сказав, що його мати поміняла замки. Відкрити ключами двері позивач не міг. Через двері ОСОБА_3 кричала, що ОСОБА_1 у квартиру не впустить.

Допитана в судовому засіданні свідок зі сторони відповідачів ОСОБА_11 засвідчила, що є сусідка сторін по справі, періодично заходить до них в квартиру НОМЕР_5, бачила там позивача в домашньому одязі, там живуть всі сторони. Востаннє позивача бачила у спірній квартирі близько місяця тому, який сидів в кімнаті з сином. При ній сварок та агресії з боку позивача ніколи не було. Позивач спокійний, адекватний, знає його давно. Позивач ніколи не скаржився, що його не впускають до житла.

Свідок зі сторони відповідачів ОСОБА_12 засвідчила, що живе в будинку сторін з 1964 р. на другому поверсі, сторони - на першому, заходить до них в квартиру НОМЕР_5, бачила там ОСОБА_1 із сином ОСОБА_7 в жовтні 2018 р. Сварок та конфліктів при ній не було, вона не чула, що позивача у квартиру не впускають. Позивач нещодавно приходив на день народження сина.

Свідок зі сторони відповідачів ОСОБА_13 засвідчила, що знає всіх членів сім»ї сторін, про сварки не чула, лише пів року тому, проходячи на площадці, за дверима у квартирі НОМЕР_5 було чутно сварку чи розмову на підвищених тонах, хто тоді там розмовляв вона не дослуховувалась. У квартиру НОМЕР_5 вона заходить в гості, позивача там бачила близько двох місяців тому. Тоді коли вона зайшла, Женя забрав собаку яка на неї гавкала та пішов у кімнату. До цього бачила, що виходив із сином кататися на велосипеді. За останній рік позивача бачила у квартирі три-чотири рази, також зустрічала на вулиці. Влітку позивач заходив у квартиру разом з бабою ОСОБА_6, також бачила, як заходив у квартиру та виходив звідти разом з ОСОБА_3. Самого не бачила, щоб позивач заходив у квартиру.

Суд критично відноситься до пояснень представника відповідача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_5, що позивачу не чиниться перешкод у користування спірною квартирою, оскільки дані обставини спростовуються показами вищевказаних свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_8, які засвідчили, що позивач не має доступу до квартири АДРЕСА_1, у якій змінені замки на вхідних дверях.

Покази свідків з боку відповідачів ОСОБА_15, ОСОБА_12 та ОСОБА_16 на підтвердження безпідставності подачі позову суд не може прийняти до уваги, як факт проживання позивача у спірній квартирі, оскільки ці свідки надали пояснення щодо епізодичних зустрічей з позивачем у квартирі, до того ж жоден із свідків не був очевидцем події, що позивач самостійно заходив у квартиру. Як пояснив сам позивач, місяців два тому він був у квартирі, його впустив син ОСОБА_7, тоді ж відповідачі запросили сусідів, які й були свідками в судовому засіданні, в той же вечір за вимогою відповідача ОСОБА_3 він залишив житло для уникнення сварки.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже, позивач являється власником своєї частки вищевказаної квартири, у зв'язку з чим він має право користуватися житлом, що передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 155 ЖК України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством України.

Разом з тим, у відповідності зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням.

Про конфлікти між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем з приводу проживання останнього у спірній квартирі також свідчить наявність судового спору між сторонами щодо припинення права власності ОСОБА_1 на частку у спільному майні, як пояснили учасники судового засідання.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона згодна надати позивачу ключі від квартири та не заперечує проти його вселення.

Отже, з пояснень сторін по справі судом встановлено, що спір з приводу користування квартирою АДРЕСА_1 наявний саме між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, як колишньою дружиною, у зв'язку з чим поданий даний позов. До того ж остання є співвласником спірної квартири разом з позивачем та відповідачем ОСОБА_7, з яким позивач спілкується та зустрічається.

Отже, судом встановлено, що позивач, володіючи на праві приватної власності 1/5 часткою квартири АДРЕСА_1, у вказаній квартирі проживати не має змоги, оскільки відповідач ОСОБА_3 не надає доступу до житла, що призводить до порушення права володіння та користування належною ОСОБА_1 частиною квартири, у зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод позивачу у користуванні його часткою спірної квартири та вселення позивача у квартиру підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

У решті заявлених вимог позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути сплачений останнім судовий збір в дохід держави у розмірі 1 409,60 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 316 - 319, 321, 325, 328, 355, 356, 379, 382, 383, 386, 391 ЦК України, ст. 155 ЖК України, ст. ст. 4, 12, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про вселення та усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні 1/5 частини квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідач - ОСОБА_6, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Відповідач - ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4.

Відповідач - ОСОБА_7, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2019 року.

Суддя Л.М.Виниченко