Рішення № 79832023, 31.01.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/448/19

Справа №754/11843/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Журавської О .В.

при секретарі судового засідання - Касян А.Р.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток (поділ) спільної сумісної власності, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення часток (поділ) спільної сумісної власності.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 18.03.2004 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приватизували в рівних долях на праві приватної спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1. Між ним та відповідачем склались неприязні відносини, він не має можливості ні використовувати квартиру як власник, ні розпоряджатись квартирою як майном, що перебуває у спільній сумісній власності. Позивач неодноразово звертався до відповідача про надання ключів до вхідних дверей квартири, але йому було відмовлено у доступі до квартири. Позивач має бажання реалізувати своє право на житло, поділити квартиру, щоб отримати можливість розпоряджатися своєю часткою квартири. Користуючись своїм правом на розпорядження майном позивач виявив бажання розпорядитися належним його вказаним майном, що знаходиться у спільній сумісній власності. Проте, у правовстановлюючих документах на спірну квартиру розмір часток, що належить сторонам як співвласникам на праві власності не визначений (частки не виражені арифметично у вигляді простого правильного дробу), що позбавляє його реалізувати своє право на розпорядження майном шляхом відчуження. Відповідачем порушується його право на розпорядження власністю, а відтак необхідно здійснити поділ квартири АДРЕСА_1, що знаходиться у спільній сумісній власності, шляхом визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на квартиру у розмірі на Ѕ квартири за кожним із співвласників. На підставі наведеного позивач просить поділити квартиру АДРЕСА_1, а саме: визначити за ОСОБА_1 частку у спільній власності в розмірі Ѕ частини квартири, та за ОСОБА_2 частку у спільній власності в розмірі Ѕ частини квартири.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року було зупинено провадження по зазначеній справі до вирішення Деснянським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року було поновлено провадження та призначено справу до розгляду.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, від позивача надійшла заява з проханням проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою реєстрації, причину неявки суд не повідомив. Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Будь-яких заяв клопотань, а також відзиву на позов зі сторони відповідача на адресу Деснянського районного суду м. Києва не надходило.

Зі згоди позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, згідно до вимог частини 4 ст. 223 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 280 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.03.2004 року Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях (а.с. 4).

Згідно інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації від 27.12.2016 р., згідно з даними Бюро, АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за:ОСОБА_2, ОСОБА_1 (в річних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.03.2004 р. Відділом приватизації державного житлофонду Деснянської районної у м. Києві держадміністрації (розпорядження №999 від 18.03.2004 р.)

20 березня 2018 року Деснянським районним судом м. Києва було винесено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3, про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на квартиру. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2018 року зазначене рішення було залишено без змін.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно із ч. 2, 3 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, наведених вище, а тому за ним повинно бути визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Керуючись статтями 316, 317, 319, 321, 328, 386, 372, 392 ЦК України, статтями 7, 10, 76-81, 247, 259, 263-265,280-282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток (поділ) спільної сумісної власності- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у спільній власності у розмірі Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: