Рішення № 79832014, 12.02.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18164/17

провадження № 2/753/3212/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Ляшенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що є правонаступником Відкритим акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, надання відповідних прав на вчинення дій, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач в особі ПАТ «Державний ощадний банк України», що є правонаступником ВАТ «Державний ощадний банк України», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, надання відповідних прав на вчинення дій. Посилаючись на те, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 16 жовтня 2007 року був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 2327 від 16 жовтня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 77 000 доларів 00 центів США зі сплатою 12, 5% (відсотків) річних за користування кредитом, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 16 жовтня 2017 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

Й у якості забезпечення виконання умов кредитного договору 16 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір для задоволення вимог ВАТ «Державний ощадний банк України», що виникли на підставі договору відновлювальної кредитної лінії № 2327 від 16 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 про отримання в кредит грошових коштів в сумі 77 000 доларів 00 центів США, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку земельну ділянку 32 (тридцять два), що має цільове призначення - ведення садівництва та, яка розташована на АДРЕСА_1 й має площу 0, 0613 га, оцінену в сумі 782 200 грн. 00 (нуль) коп., й належить їй - ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 03 червня 2003 року, й зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 10-7-00382, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2.

Позивач виконав свої зобов»язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 18 вересня 2017 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 81 800 доларів 96 центів США, яка складається з наступних складових: 1 518 доларів 00 центів - загальна сума не простроченого (основного боргу), 69 860 доларів 97 центів США - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 8 811 доларів 44 центи США - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 1 610 доларів 55 центів США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу та відсотків за користування кредитом.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2011 року позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 77 787 доларів 74 центів США, що еквівалентно на дату винесення рішення 620 084 грн. 97 коп. За наслідками постановленого рішення суду отримано виконавчий лист та звернуто його до виконання в межах процедури виконання рішення суду, наразі який перебуває на виконанні у виконавчій службі за територіальністю, й не виконаний.

За наслідками невиконання зобов»язання позивальником по поверненню грошових коштів за кредитним договором й на підставі договору іпотеки, просить звернути стягнення на предмети іпотеки: належну на праві власності земельну ділянку 32 (тридцять два), що має цільове призначення - ведення садівництва та яка розташована на АДРЕСА_1 й має площу 0, 0613 га, й належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 03 червня 2003 року, й зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 10-7-00382, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 16 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2, для задоволення вимог ПАТ «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 00032129, що є правонаступником ВАТ «Державний ощадний банк України», що виникли на підставі договору відновлювальної кредитної лінії № 2327 від 16 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 про отримання в кредит грошових коштів в сумі 77 000 доларів 00 центів США, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку", виходячи із ціни, визначеного експертною оцінкою 253 782 грн. 00 коп., та розташований на ній садовий будинок № 32 з надвірними будівлями та спорудами, загальною 139, 2 кв м, що знаходиться за адресою місця розташування зазначеної земельної ділянки, й належить ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав від 13 липня 2017 року, оцінений в сумі 1 371 741 грн. 00 коп., - які є предметом іпотеки за договором іпотеки, виселити ОСОБА_2 з вказаного житлового будинку, та надати позивачу право на реєстрацію права власності на іпотечне майно відповідно до чинного законодавства та вчиняти всі інші необхідні дії, пов»язані з продажем предметів іпотеки тощо.

В судовому засіданні представник позивача Щербак Н.В., діюча на підставі ордеру про надання равової допомоги від 11 лютого 2016 року (а.с.137), позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов»язань за договором іпотеки та його умов, право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно ЦК України та Закону України "Про іпотеку", виселення тощо.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засаднанні позовні вимоги визнача частково, не заперечуючи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, не визнавши вимоги щодо виселення із житла, яке є для неї єдиним.

Третя соба - ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з»явивився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу за відсутності третьої особи, на підставі наявних у справі доказів, та за погодженням сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов»язальних правовідносинах.

Так, між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 16 жовтня 2007 року був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 2327 від 16 жовтня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 77 000 доларів 00 центів США зі сплатою 12, 5% (відсотків) річних за користування кредитом, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів до 16 жовтян 2017 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів (а.с.25-26).

У якості забезпечення виконання умов кредитного договору 16 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір для задоволення вимог ВАТ «Державний ощадний банк України», що виникли на підставі договору відновлювальної кредитної лінії № 2327 від 16 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 про отримання в кредит грошових коштів в сумі 77 000 доларів 00 центів США, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку земельну ділянку 32 (тридцять два), що має цільове призначення - ведення садівництва, та яка розташована на АДРЕСА_1 й має площу 0, 0613 га, оцінену в сумі 782 200 грн. 00 (нуль) коп., й належить їй - ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 03 червня 2003 року, й зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 10-7-00382, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2 (а.с. 27-31, 32).

Позивач виконав свої зобов»язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 18 вересня 2017 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 81 800 доларів 96 центів США, яка складається з наступних складових: 1 518 доларів 00 центів - загальна сума не простроченого (основного боргу), 69 860 доларів 97 центів США - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 8 811 доларів 44 центи США - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 1 610 доларів 55 центів США - загальна сума пені за несвоєчасну сплату основного боргу та відсотків за користування кредитом (а.с.16).

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 червня 2011 року позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 77 787 доларів 74 центів США, що еквівалентно на дату винесення рішення 620 084 грн. 97 коп.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

За наслідками постановленого рішення суду позивачем отримано виконавчий лист та звернуто його до виконання в межах процедури виконання рішення суду, наразі який перебуває на виконанні у виконавчій службі за територіальністю, й не виконаний (а.с.46, 47, 48).

Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ч.1 ст. 572 ЦК України).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч.1 ст. 576 ЦК України).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч.1, 2 ст. 590 ЦК України).

ОСОБА_2 відповідно до умов договору іпотеки засвідчила, що всі умови договору їй зрозумілі, й вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердила свою здатність їх виконувати своїм підписом.

Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Як встановлено в ході судового розгляду справи позичальник ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов»язання, передбачені договором позики, тобто не повертає отримані в кредит кошти (а.с.16, 46).

Позивачем на виконання умов договору позики та Закону України "Про іпотеку" надсилалися ОСОБА_3, як боржнику, та відповідачці ОСОБА_2, як іпотекодавцю, рекомендовані листи з повідомленням про вручення щодо існуючої заборгованості й необхідністю погасити вказаний борг, проте дані повідомлення залишено без уваги та виконання, сума боргу залишилась незмінною (а.с.42, 43, 44, 45).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 належним чином ознайомлена зі змістом договору, що засвідчується її особистим підписом, його умови нею не спростовані.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час розгляду страви загальна заборгованість третьої особи - позичальника ОСОБА_3 перед позивачем становить 81 800 доларів 96 центів США (а.с.16).

Таким чином, судом встановлений факт неналежного виконання зобов»язань позичальника за договором позики.

Позивачем при зверенні до суду дотримані вимоги ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», згідно з яким іпотекодержатель надіслав іпотекодавцю/боржнику письмову вимогу про усунення порушення у не менш, ніж тридцяти денний строк. У цьому документі зазначений стислий зміст порушених зобов»язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с. 42, 43, 44, 45).

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Матеріали даної справи містять підтверджуючі документи, що боржник отримав вказане повідомлення (зворотнє поштове повідомлення з особистим підписом) (а.с.44, 45). Проте, дана вимога ним залишена без задоволення, борг ним не погашений, тому іпотекодержатель/позивач правомірно розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вказаного Закону.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов»язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст. 33 вказаного закону).

Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду (ч.1 ст. 34Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, відповідно до ч.1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов»язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Відповідно, суд з метою забезпечення прав позивача згідно його вимоги вважає за необхідне звернути стягнення на предмети іпотеки - належну на праві власності ОСОБА_2земельну ділянку 32, що має цільове призначення - ведення садівництва та яка розташована на АДРЕСА_1 й має площу 0, 0613 га, оцінену в сумі 782 200 грн. 00 (нуль) коп., й належить їй на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 03 червня 2003 року, й зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 10-7-00382, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 16 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2, для задоволення вимог ПАТ «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 00032129, що є правонаступником ВАТ «Державний ощадний банк України», що виникли на підставі договору відновлювальної кредитної лінії № 2327 від 16 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 про отримання в кредит грошових коштів в сумі 77 000 доларів 00 центів США, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку", виходячи із початкової ціни предмета іпотеки, визначеного сторонами зобов»язання згідно іпотечного договору від 16 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2, що становить 782 200 грн. 00 коп., й з метою забезпечення збереження предмета іпотеки - вказану земельну ділянку на підсаві Закону України "Про іпотеку" передати в управління позивача на період його реалізації.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача в цій частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельної ділянки є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовну вимогу, судом не встановлені.

При цьому, не підлягає задоволенню позов в частині звернення стягнення на садовий будинок, оскільки останній не є предметом іпотеки згідно умов іпотечного договору, укладеного між сторонами. Так, даний будинок був побудований після укладення сторонами вказаного договору, а тому не вважається предметом іпотеки, відповідно не підлягає зверненню стягнення на нього, відтак вимога про виселення відповідачки з указаного житла не може бути задоволеною та є такою, що порушує права останньої.

Так, відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору від 16 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 (а.с.27-31), предметом іпотеки за цим договором - є один об"єкт - земельна ділянка 32, що має цільове призначення - ведення садівництва та яка розташована на АДРЕСА_1, й має площу 0,0613 га зі всіма невід»ємними її при належностями.

Об"єктом іпотеки за цим договором садовий будинок не являється.

Що стосується похідної позовної вимоги про надання позивачу повноважень особисто або через представника право пред»явити правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатись, одержувати і подавати необхідні довідки, у тому числі й про сімейний стан іпотекодавцяв, належність їм майна на праві власності, про кількість продажів, визначення нормативної вартості тощо, будь-які витяги з усіх державних реєстрів прав власності, інших речових прав на нерухоме майно та обтяжень об»єктів нерухомого майна, звіти про оцінку майна, в тому числі висновки експертів, та будь-які інші документи в Державній реєстраційній службі України, Державній міграційній службі України та інших державних установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності, в державних нотаріальних конторах, у приватних нотаріусів та в архівних установах, у тому числі з вимогами про відкриття нових розділів стосовно предметів іпотеки в реєстрі прав власності на нерухоме майно, та вчиняти всі інші необхідні дії, пов»язані з продажем предметів іпотеки, то останні не можуть бути задоволені, оскільки сам по собі позивач як іпотекодержатель наділений такими правами згідно Закону України «Про іпотеку», й це право ніким не спростовується, відповідно додатково затверджувати таке право рішенням суду не має потреби.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 4 800 грн. 00 коп., який підлягає стягненню в сумі 1 600 грн. 00 коп. з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 14, 509, 510, 546, 526, 546, 572, 576, 589, 590, 612, 625, 629, 638, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 35, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», з урахуванням Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що є правонаступником Відкритим акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, надання відповідних прав на вчинення дій, - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмети іпотеки - належну на праві власності ОСОБА_2, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1, земельну ділянку 32 (тридцять два), що має цільове призначення - ведення садівництва та, яка розташована на АДРЕСА_1 й має площу 0, 0613 га, оцінену в сумі 782 200 грн. 00 (нуль) коп., й належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 03 червня 2003 року, й зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 10-7-00382, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором від 16 жовтня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 00032129, що є правонаступником Відкритим акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що виникли на підставі договору відновлювальної кредитної лінії № 2327 від 16 жовтня 2007 року, укладеного між Відкритим акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 про отримання в кредит грошових коштів в сумі 77 000 доларів 00 центів США, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку", виходячи із початкової ціни предмета іпотеки, визначеного сторонами зобов»язання згідно іпотечного договору від 16 жовтня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2, що становить 782 200 (сімсот вісімдесят дві тисячі двісті) грн. 00 (нуль) коп.

З метою забезпечення збереження предмета іпотеки - земельну ділянку 32, що має цільове призначення - ведення садівництва та яка розташована на АДРЕСА_1 та має площу 0, 0613 га, до моменту її реалізації, передати в управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 00032129, на період його реалізації.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 00032129, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. (нуль) коп. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п»ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: Коренюк А.М.