Ухвала суду № 79830605, 12.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2019 Справа №607/5950/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді В.М. Братасюка, за участі секретаря судового засідання Т.І. Созанської,

представника скаржника ОСОБА_1, представника ДВС ОСОБА_2, стягувача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі скаргу ТОВ «КомЕнергоТернопіль,3», суб’єкт, чиї дії оскаржуються Тернопільський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та скасування постанов , -

в с т а н о в и в:

Скаржник ТОВ «КомЕнергоТернопіль,3» звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з скаргою, зазначивши суб’єктом, чиї дії оскаржуються, Тернопільський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов у виконавчому провадженні ВП 57487595:

-від 23.10.2018 року про відкриття виконавчого провадження

-від 23.10.2018 року про арешт майна боржника

-від 09.11.2018 року про арешт коштів

На обгрунтування вимог зазначає, що скаржник є боржником у зазначеному вище виконавчому провадженні. Державним виконавцем було допущено порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки останній не пересвідчившись чи отримав боржник постанови про відкриття провадження, був позбавлений повноважень вчиняти виконавчі дії – накладати арешт на майно та кошти скаржника. Окрім цього зазначає, що ТОВ «КомЕнергоТернопіль,3» є суб’єктом надання послуг з утримання багатоквартирних будинків і прибудинкових територій. Арешт кошті на поточних рахунках зупиняє господарську діяльність підприємства та створює соціальну напругу у найманих працівників; ТОВ не має можливості виконувати зобов’язання з перерахування коштів контрагентам.

В судовому засіданні представника скаржника скаргу підтримав та просить задовольнити з зазначених у змісті скарги підстав.

Представник ДВС проти задоволення скарги заперечив, зазначив, що державний виконавець діяв в межах ЗУ «Про виконавче провадження».

До участі у розгляд скарги судом було залучено заінтересовану особу – стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_3, котрий будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду в засідання з’явився, проти задоволення скарги заперечив зазначивши, що скаржник поданням скарги виключно вчиняє дії, направлені на затягування і невиконання рішення суду, котре набрало законної сили.

Розглянувши Скаргу судом встановлено наступні обставини.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 2 Постанови за №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошує, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відтак процесуальними нормами ЦПК щодо здійснення судового контролю є Розділ VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень», тобто ст. 447-453.

Отже, на виконанні Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавче провадження за №57487595 з примусового виконання виконавчого листа №607/5950/18 від 19.09.2018 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ТОВ «КомЕнергоТернопіль,3» в користь ОСОБА_3 44 942 гривень завданої матеріальної шкоди, 2000 гривень моральної та 3345, 76 гривень судових витрат.

За заявою стягувача 23.10.2018 року державним виконавцем відкрите виконавче провадження, зобов’язано боржника подати декларацію про доходи та майно, стягнено з боржника судовий збір.

Цього ж дня, 23.10.2018 року, державним виконавцем винесено ще одну постанову, якою, керуючись ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно, належне боржнику, в межах суми боргу з урахуванням виконавчого збору,витрат виконавчого провадження, штрафів загалом 55 516, 53 гривень.

Після отримання відповіді ДФС про відкриті рахунки боржника, 09.11.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів ТОВ «КомЕнергоТернопіль,3» що містяться на рахунках

ГУ ДКСУ у Тернопільській області, код фінансової установи 838012, номер рахунку №37127525600325

АТ Альфа ОСОБА_1 у м. Києві, код фінансової установи 300346,

номер рахунку №26054012773401

номер рахунку №26043012773401

номер рахунку №26009012773401

також в межах суми боргу з урахуванням виконавчого збору,витрат виконавчого провадження, штрафів загалом 55 516, 53 гривень.

Вирішуючи правомірність дій державного виконавця, Суд наголошує на такому.

Згідно ст.. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч.1 ст. 19 Конституції України) .

Згідно ч..5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев’ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. (ч.1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження»).

22.10.2018 року на адресу Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Тернопільської області надійшла заява стягувача про прийняття до примусового виконання виконавчого листа про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коменерго-Тернопіль 3» в користь ОСОБА_3 44 942 грн. матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди та 3345 грн. 76 коп. судових витрат.

Статтею 48 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема зазначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 3 цієї статті передбачено обов’язок виконавця накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Положенням статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що:

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, частиною 1 встановлено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у три денний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно відповіді ДФС, 09.11.2018 встановлено, що в боржника відкриті рахунки в банківській установі ПАТ «Альфа Банк», на підставі чого, керуючись статтею 56 Закону накладено арешт на кошти боржника та надіслано в банківську установу для подальшого виконання.

Як зазначає ЄСПЛ в рішенні «ОСОБА_4 проти України» (заява N 40450/04):

«51. Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

52. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі ОСОБА_5.) 980_223 …..

53. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі "Бурдов проти Росії", N 59498/00, ECHR 2002-III). Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі "Райлян проти Росії" (Raylyan v. Russia), N 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року).

54. Суд також повторює, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (див. згадане вище рішення у справі ОСОБА_5; рішення у справі "Ромашов проти України"(Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року).»

Таким чином суд приходить до переконання про законність дій державного виконавця в ході здійснення виконавчого провадження за №57487595 з примусового виконання виконавчого листа №607/5950/18 від 19.09.2018 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ТОВ «КомЕнергоТернопіль,3» в користь ОСОБА_3 44 942 гривень завданої матеріальної шкоди, 2000 гривень моральної та 3345, 76 гривень судових витрат.

При цьому суд наголошує, що необхідною умовою судового захисту має бути не лише можливе порушення закону, а й доведення належними, допустимими та достатніми доказами порушення, невизнання чи оспорювання права чи інтересу заявника – в цьому випадку ТОВ «КомЕнергоТернопіль,3».

Разом з тим скаржник, завідомо знаючи про набрання рішенням суду про стягнення з товариства на користь позивача завданої шкоди, жодних дій, направлених на виконання судового рішення не вчинив, натомість заявив скаргу на дії ДВС не обґрунтувавши в чому саме має реальний прояв порушення права скаржника, і якого саме права.

Доводи ТОВ «КомЕнергоТернопіль,3» про те, що діями державного виконавця фактично блокується робота підприємства та створює соціальну напругу у найманих працівників; ТОВ не має можливості виконувати зобов’язання з перерахування коштів контрагентам, суд не приймає до уваги за недоведеністю дійсного майнового становища товариства та залишку коштів на його рахунках.

На підставі наведеного, керуючись ст. 447-453 ЦПК України суд ,-

ухвалив:

В задоволенні скарги ТОВ «КомЕнергоТернопіль,3», суб’єкт, чиї дії оскаржуються Тернопільський міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та скасування постанов у виконавчому провадженні ВП 57487595:

-від 23.10.2018 року про відкриття виконавчого провадження

-від 23.10.2018 року про арешт майна боржника

-від 09.11.2018 року про арешт коштів

відмовити

Ухвала набирає законної сили через п’ятнадцять днів з дня складання повного тексту ухвали, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали, апеляційної скарги.

Головуючий суддяОСОБА_5