Рішення № 79830436, 04.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2019 Справа №607/11967/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що позивач являється власником будинку за адресом м. Тернопіль проспект 3луки, 27 а. З матеріалів судової справи їй стало відомо про існування технічного паспорту № 42508 від 04.07.2016 на кіоск-майстерню по ремонту годинників за адресом м. Тернопіль пр. Злуки, 27 а, виготовленого ТОВ «МБТІ» м. Тернополя, замовником технічної інвентаризації даного кіоску виступає гр. ОСОБА_3. 10.07.2017 судом винесено рішення про визнання права власності за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4 на тимчасову споруду кіоск-майстерню по ремонту годинників, яка знаходиться по проспекту Злуки в місті Тернополі на земельній ділянці №6110100000:040020013. ТОВ «МБТІ» м. Тернополя не мало права самовільно присвоювати в технічному паспорті №42508 від 04.07.2016 кіоску майстерні по ремонту годинників адресу, за якою вже зареєстрована будівля, яка належить їй на праві власності на нерухоме майно, оскільки кіоск майстерня знаходиться на іншій суміжній земельній ділянці за адресом проспект Злуки у м. Тернополі (кадастровий номер ділянки №6110100000:040020013).

Під час подання заяви до ТОВ «МБТІ» м. Тернополя, проведення обстеження ще вказаного кіоску та виготовлення Технічного паспорту №42508 від 04.07.2016 на кіоск-майстерню по ремонту годинників, гр. ОСОБА_3 та працівниками ТОВ «МБТІ» ОСОБА_5 і ОСОБА_6 безпідставно і протизаконно використано проектну документацію ПМП «Саша» затверджену 17.11.1993 міським управлінням архітектури та Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію, закінченого будівництвом об’єкту ПМП «Саша» від 19.07.1994, і саме її будівлі за адресом м. Тернопіль, проспект Злуки, 27 а. При цьому даний технічний паспорт складено з грубим порушення інструкції та підтверджує самовільне будівництво вже нового кіоску по ремонту годинників ФОП ОСОБА_4

Таким чином відповідач гр. ОСОБА_3 безпідставно та протизаконно використовує проектну документацію ПМП «Саша» та Акт державної комісії про прийняття в експлуатацію, 23 роки тому назад, закінченого будівництвом об'єкту ПМП Саша» (будівлі крамниці), як нібито на підставу видачі їй ТОВ «МБТІ» м. Тернополя Технічного паспорту №42508 від 04.07.2016 на новозбудований в кінці 2014, кіоск по ремонту годинників, тобто збудованого вже після здачі в експлуатацію будівлі ПМП «Саша». Відповідач ТОВ «МБТІ» м. Тернополя та відповідач гр. ОСОБА_3 не мали права, під час виготовлення Технічного паспорту №42508 від 04.07.2016 на кіоск по ремонту годинників, використовувати адресу її будівлі та використовувати і посилатись на копії її проекту та на копії Акту від 19 липня 1994 року державної приймальної комісії, яка прийняла в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкту її будівлі крамниці, за адресом м. Тернопіль пр. Злуки, 27а. Копії вище вказаних її документів (її адресу, її проектну документацію, Акт державної приймальної комісії, яка вводила в експлуатацію її будівлю), відповідач ТОВ «МБТІ» та відповідач гр. ОСОБА_3, хочуть використати для реєстрації права власності на тимчасову споруду, кіоск по ремонту годинників, під виглядом нерухомого майна. Також вказані документи використані та стали підставою для видачі технічного паспорту №42508 від 04.07.2016.

У зв’язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та зобов’язати ОСОБА_3 і ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» м. Тернопіль припинити дії, які порушують права та інтереси ОСОБА_1, шляхом заборони використовувати Акт від 9 липня 1994р. державної приймальної комісії (затверджений 28.12.1994 року рішенням Тернопільської міської ради №328), Проектну документацію ПМП Саша» погоджену 17.11.1993р. міським управлінням архітектури і будівництва на підставі якої збудовано і введено в експлуатацію будівлю, яка належить на праві власності позивачу і використовувати адресу м. Тернопіль пр. Злуки, 27а за якою зареєстроване належне позивачу нерухоме майно.

У судовому засіданні позивач зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що 11.09.2015 померла її мати, ОСОБА_4. Вона, як спадкоємець першої черги звернулася в нотаріальну контору для успадкування майна, зокрема і кіоску по ремонту годинників по проспекту Злуки. У зв'язку із тим, що у неї були відсутні правовстановлюючі документи, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом. У зв'язку із даною відмовою, вона звернулася до суду, де рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 липня 2017 року, у справі № 607/74/17 її позов було задоволено частково, а саме визнано за нею право власності на дане майно, однак як на тимчасову споруду. Основною підставою винесення даного рішення суду стало те, що гр. ОСОБА_1 надала документи, що підтверджують її право власності на споруди, які розташовані за адресою проспекту Злуки, 27а з право власності на відповідну земельну ділянку. Таким чином, її кіоск по ремонту годинників знаходиться на суміжній земельній ділянці і це було встановлено у судовому засідання та чітко описано в рішенні суду. І з того моменту, вона здійснюю усі необхідні дії для того, щоб у її документах адреса позивача в справі не значився.

Також згідно Плану забудови зупинки на просп. Злуки, ще за життя її матері, даний кіоск-майстерня був на території забудови зупинки. Згідно договору про спільну діяльність від 09.06.1994, її матір будувала кіоск-майстерню, а ПМП «Саша» (на даний час гр. ОСОБА_1І.) здійснювала забудову іншої частини зупинки. Згодом ОСОБА_1 оформила право власності на свою частину, яку забудовувала, а її матір не встигла. Зважаючи на цей факт, суд вирішуючи спір у справі прийшов до переконання, що кіоск-майстерня по ремонту годинників не є самочинним будівництвом. Тобто, документи, які стали підставою для законного будівництва її кіоску по ремонту годинників, позивач у справі хоче заборонити її використовувати. Вважаю, що за таких обставин, така позовна вимога позивача у справі є безпідставною, зважаючи на те, що дані документи мають безпосереднє значення для підтвердження законності побудови її кіоску по ремонту годинників. У технічному паспорті на її майно значилась адреса просп. Злуки 27А. Однак, після з'ясування усіх обставин, вона звернувшись до ТОВ «Міське БТІ», виправила дану помилку, згідно якої її майно має адресу просп. Злуки. Відповідач вважає, що має законне право використовувати документи, які були підставою для законного будівництва кіоску майстерні по ремонту годинників по просп. Злуки і позивач у справі не може цього заборонити. Документи, які не мають відношення до її власності вона не використовує та й в цьому потреби у неї не має. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні відповідач не з’явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідач в усіх документах при розгляді справи №607/74/17-ц використовувала адресу кіоску по ремонту годинників по проспекту Злуки, 27 а в м. Тернополі, також посилається на проектну документацію ПМП «Саша» від 17.11.1993 та акт від 19.07.1994 державної приймальної комісії. Також у ОСОБА_4 відсутні будь-які документи, які стали підставою для законного будівництва кіоску-майстерні по ремонту годинників. Також у відзиві ОСОБА_3 підтверджує бажання використовувати її документи і адрес її нерухомого майна для реєстрації права власності на кіоск – майстерню під виглядом нерухомого майна.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Представник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» у судове засідання не з’явився, однак подав заяву про розгляду справи у його відсутності, заперечує проти задоволення позову.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду витребувано докази.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об’єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволені позову виходячи з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що розпорядженням Тернопільської міської ради від 03.09.1993 року дозволено ПМП «Саша» обладнати зупинку громадського транспорту з вбудованими комерційними крамницями по проспекту Злуки в місті Тернополі.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 28 грудня 1994 року затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію зупинки громадського транспорту з вбудованими комерційними крамницями приватного підприємства «Саша» по проспекту Злуки, 27, в місті Тернополі, загальною площею 85 кв. м.

ОСОБА_1 належить на праві власності будинок, що розташований за адресою: м. Тернопіль проспект 3луки, 27а, на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 23.12.2006 за реєстром №10933, що підтверджується довідкою № 1504 від 12.07.2017, виданою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року, справа №607/74/17, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Тернопільської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_4, яка померла 11 вересня 2015 року на тимчасову споруду кіоску-майстерні по ремонту годинників, яка знаходиться по проспекту Злуки в місті Тернополі на земельній ділянці за №6110100000:040020013.

Як вбачається із зазначеного судового рішення, судом встановлено, що «…померлій ОСОБА_7 належала тимчасова споруда кіоск-майстерня по ремонту годинників по проспекту Злуки, яка була встановлена на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24 березня 1992 року №165 п.2 «Про дозвіл на встановлення кіосків та павільйонів» в існуючій конфігурації споруда існує з 1994 року, будь-яких претензій щодо її встановлення на відповідач - Тернопільська міська рада, ні ОСОБА_1 не висловлювали, навпаки, Тернопільська міська рада для обслуговування вказаної тимчасової споруди неодноразово виділяла в оренду земельну ділянку із кадастровим номером №6110100000:040020013, а тому, суд приходить до переконання, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина саме на належну їй правомірно встановлену тимчасову споруду кіоск-майстерню по ремонту годинників. Доводи відповідача і третьої особи, що вказана споруда є самочинним будівництвом, не підтверджено належними та допустимими доказами, як це акти перевірки компетентних органів, рішення про притягнення до відповідальності…»

04 липня 2016 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_3 виготовлено технічний НОМЕР_1 на кіоск-майстерню по проспекту Злуки, 27 а.

На підставі заяви ОСОБА_3 до зазначеного технічного паспорту за № 42508, виготовленого на кіоск-майстерню по проспекту Злуки, 27 а, внесено зміни, які посвідчено директором ТОВ "МБТІ" ОСОБА_8 щодо номеру розташування кіоску майстерні, внаслідок чого адреса зазначеного кіоск-майстерні змінено на проспект Злуки, місто Тернопіль без зазначення номеру об'єкту.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року, справа №607/9539/17, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 23.10.2018, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 про визнання недійсним технічного паспорта на кіоск – майстерню.

Як вбачається із зазначеного судового рішення, судом зазначено, що «позивачем не наведено мотивів та не надано доказів, які б свідчили, що виготовленням спірного технічного паспорту та приміщення, яке належить ОСОБА_3 було порушено його право та зачіпає його законні інтереси, не зазначено у чому полягало порушення такого права. Крім цього, суд зазначає, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» було унесено відповідні зміни до технічного паспорту №42508 виготовленого 04 липня 2016 року щодо місця розташування зазначеного об’єкту та змінено його номер, із проспект Злуки 27а у місті Тернополі на проспект Злуки, а тому права позивача з цього приводу, не є порушеними. Також, суд відкидає та не бере до уваги твердження позивача, як підставу визнання спірного технічного паспорту про те, що ОСОБА_3 маючи на руках технічний НОМЕР_1 від 04.07.2016 року на кіоск майстерню по ремонту годинників з безпідставно вказаним адресом її будівлі, в подальшому може призвести до негативних правових наслідків для позивача, нанести матеріальні та моральні збитки, оскільки спірний технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на об’єкт нерухомості, а лише констатує його наявність із зазначенням його адреси, плану та технічних характеристик такого об’єкту. Крім цього, не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що при виготовлені спірного технічного паспорту використані дані її інвентаризаційної справи, оскільки обстеження та встановлення розмірів об’єкту - кіоск-майстерні, а також його технічних характеристик було обстежено та проведено працівником ТзОВ «МБТІ» із виходом на місце розташування об’єкту з проведенням відповідних обмірів, що підтверджено його поясненнями, наданими у якості свідка, у судовому засіданні. Також позивачем не доведено, що у план спірного об’єкта, що належить відповідачу ОСОБА_3 включено площу приміщень, яке належить її на праві власності. Щодо відсутності даних у спірному технічному паспорті хто здійснив обстеження приміщення, відсутність штампу «Збудовано самочинно», відсутність абрису та схематичного плану земельної ділянки, суд вважає, що зазначені підстави не відносяться до тих, які б давали суду підстави для визнання його недійсним. Крім цього, судовим рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року, яке набрало законної сили про визнання за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на тимчасову споруду кіоску майстерні по ремонту годинників, яка знаходиться по проспекту Злуки у місті Тернополі не встановлено, що зазначений об’єкт побудовано самочинно.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з інвентарної справи на кіоск по ремонту годинників, на ім’я ОСОБА_7, в ній відсутній Акт від 9 липня 1994р. державної приймальної комісії (затверджений 28.12.1994 року рішенням Тернопільської міської ради №328), проектна документація ПМП Саша» погоджена 17.11.1993 міським управлінням архітектури і будівництва на підставі якої збудовано і введено в експлуатацію будівлю, яка належить на праві власності ОСОБА_1

Також судом не здобуто інших належних та допустимих доказів, на підтвердження використання відповідачами ОСОБА_9 від 9 липня 1994р. державної приймальної комісії (затверджений 28.12.1994 року рішенням Тернопільської міської ради №328), проектна документація ПМП Саша» погоджена 17.11.1993р. міським управлінням архітектури і будівництва на підставі якої збудовано і введено в експлуатацію будівлю, яка належить на праві власності ОСОБА_1

Крім цього щодо використання адреси в м. Тернопіль пр. Злуки, 27а за якою зареєстроване належне позивачу нерухоме майно, суд зазначає, що Тернопільський апеляційний суд у постанові від 23.10.2018, справа №607/9539/17, зазначив, що «варто відзначити той факт, що Паспорт БТІ не є правовстановлюючим документом на право власності нерухомого об'єкта, а є тільки тим документом, що констатує наявність того об'єкту із зазначенням його адреси, плану, технічних характеристик, чим фактично спростовуються доводи заявника про те, що маючи такий документ ОСОБА_3 може в подальшому використати його для порушення її – ОСОБА_1 права, як власниці об'єкту нерухомого майна по проспекту Злуки, 27 а в м. Тернополі. Голослівними є доводи заявника про те, що при виготовлені оспорюваного технічного паспорту, виданого на ім'я ОСОБА_3, працівниками БТІ були використано дані з інвентаризаційної справи на нерухомий об'єкт її власності. Не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 на те, що у спірний документ включено площу приміщень, які належать їй на праві власності, а також те, що на технічному паспорті, виданого на ім'я ОСОБА_3, відсутній штамп "Збудовано самочинно", відсутність абрису та схематичний план земельної ділянки, яка знаходиться під даним об'єктом, оскільки такі підстави не є умовою для визнання технічного паспорту недійсним, який не є правовстановлюючим документом, що порушує права особи.

Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм права на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Проте позивач не зазначив, за захистом якого порушеного права він звернувся до суду.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Разом з тим, вимога заборонити ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 використовувати Акт від 9 липня 1994 року державної приймальної комісії (затверджений 28.12.1994 року рішенням Тернопільської міської ради №328), проектну документацію ПМП Саша» погоджену 17.11.1993 р. міським управлінням архітектури і будівництва на підставі якої збудовано і введено в експлуатацію будівлю, яка належить на праві власності позивачу і використовувати адресу м. Тернопіль пр. Злуки, 27а за якою зареєстроване належне позивачу нерухоме майно, в майбутньому, не є способом захисту передбаченого законом і не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача не були порушенні відповідачами, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо інших аргументів або міркувань позивача також не дають підстав для висновку про порушення відповідачами прав, свобод чи інтересів позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що не підлягають стягненню з відповідачів в користь позивача сплачений судовий збір.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10- 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статтями 14, 15, 16 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Відповідачі:ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації», місцезнаходження: вулиця За Рудкою, буд. 35, місто Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33680424.

ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Повний текст рішення суду складено 14 лютого 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_10