Ухвала суду № 79830318, 13.02.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 Справа №607/2776/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Стус К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подав до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зокрема нежитлового приміщення №4, площею 139,7 кв.м., розташованого за адресою: вул. І.Франка, 20 у м. Тернополі шляхом визнання права власності на 1/2 частину вказаного нежитлового приміщення.

Одночасно із поданням позову позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просить заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з нежитловим приміщенням, площею 139,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. І. Франка, 20, приміщення №4. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що нежитлове приміщення №4, площею 139,7 кв.м., розташоване за адресою: вул. І.Франка, 20 у м. Тернополі набуте під час перебування у шлюбі між ним та відповідачем ОСОБА_2, однак зареєстроване на праві власності за відповідачем ОСОБА_2 Вважає, що оскільки спірне майно є спільним сумісним майном подружжя, існують ризики того, що відповідач відчужить вказане нежитлове приміщення, а тому невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду в разі його задоволення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд приймає до уваги наступні обставини:

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб серії І-ИД №009423 виданого 12 січня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_1 (прізвище до реєстрації шлюбу (Корнят) О.О. вступили у зареєстрований шлюб 12 січня 2006 року.

Як убачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 квітня 2015 року індексний номер 36293453, нежитлове приміщення №4, загальною площею 139,7 кв.м., що знаходиться по вул. І.Франка, 20 в м. Тернополі зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2; підстава виникнення права власності – свідоцтво про право власності від 15 квітня 2015 року.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи те, що предметом позову є визнання права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення №4, площею 139,7 кв.м., розташованого за адресою: вул. І.Франка, 20 у м. Тернополі, в порядку поділу майна подружжя, беручи до уваги наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, оцінюючи наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає до задоволення шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлового приміщення №4, площею 139,7 кв.м., розташованого за адресою: вул. І.Франка, 20 у м. Тернополі, яке належить на праві власності ОСОБА_2.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149-153, 261, 353, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про забезпечення позову – задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлового приміщення №4, загальною площею 139,7 кв.м., що знаходиться по вул. І.Франка, 20 у м. Тернополі, яке належить на праві власності ОСОБА_2.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати в Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, позивачу – ОСОБА_1, відповідачу – ОСОБА_2

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення та підписання ухвали суду – 13 лютого 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_3