Ухвала суду № 79829338, 13.02.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2786/18

Провадження № 1-кп/461/222/19

УХВАЛА

судового засідання

13.02.2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Іваника Р.В.,

прокурора Грицишина В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1К.о.,

захисника ОСОБА_2,

перекладача ОСОБА_3,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

встановив:

у провадженні Галицького районного суду міста Львова знаходиться кримінальне провадження №12018140050001082 від 04.03.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

У межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2018 року щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження дії раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу, з підстав, які стали причиною обрання такого запобіжного заходу, зазначивши, що ризики враховані при обранні запобіжного заходу щодо обвинуваченого не відпали і продовжують мати місце на сьогоднішній день.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні клопотання заперечили, з мотивів необґрунтованості та стану здоров’я обвинуваченого.

Згідно з ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2018 року щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід тримання під вартою.

Розглядаючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд повторно враховує положення ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.

Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст.177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує вимоги пп. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Приймаючи рішення за клопотанням, суд бере до уваги також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що має місце в даній справі.

Крім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

При цьому, суд враховує, що в межах даного кримінального провадження судовий розгляд триває, потерпілий та свідки допитані не були, відомостей про не неможливість утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора, у зв’язку зі станом здоров’я у суду немає. Згідно пояснень сторонни захисту обвинувачений отримує медичну допомогу в слідчому ізоляторі.

При вирішенні питання продовження строку дії, застосованого судом до обвинуваченого ОСОБА_1 діїзапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначає, що судовий розгляд триває, відтак, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на даний момент продовжують існувати, оскільки з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду чи незаконного вплину на потерпілого та свідків, продовження інкримінованої діяльності підтверджує наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги обставини, які вказують на доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1, суд приходить до висновку про продовження відносно обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.

При цьому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючому ризику, відповідає особі ОСОБА_1 та тяжкості пред’явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов’язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає, що підстави для продовження дії раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого не відпали, вищенаведені ризики продовжують існувати, а тому наявна необхідність у продовженні такого запобіжного заходу із зазначенням визначеного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд -

постановив:

Продовжити щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк дії ухвали становить 60 днів з моменту її проголошення, тобто до 12.04.2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий – суддя Стрельбицький В.В.