Ухвала суду № 79828418, 14.02.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3352/18

Провадження № 4-с/636/3/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

за участю представника скаржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві скаргу представника ТОВ «АНСУ» ОСОБА_2 на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «АНСУ» ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву ГТУЮ у Харківській області, в якій просить визнати постанову державного виконавця від 07.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим провадженням № 49115624 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-743/10, виданого 17.02.2011 Чугуївським міським судом, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 6487688 від 04.07.2008 року в сумі 28532 доларів 41 цент США та сплаченого державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк», такою, що винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», скасувати її та зобов’язати державного виконавця відновити виконавче провадження.

В обґрунтування скарги, представник ТОВ посилається на те, що 23.07.2018 до ТОВ надійшов лист міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву ГТУЮ у Харківській області з оригіналом виконавчого листа № 2/743/10 та постановою державного виконавця від 07.06.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначено, що згідно довідок органів ДВС та ПФУ боржник відкритих рахунків не має, не працює, пенсію не отримує, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними.

Проаналізувавши відповідну постанову стягувачем ТОВ «АНСУ» встановлено, що державним виконавцем 07.06.2018 року було безпідставно винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим провадженням ВП № 49115624 та не проведено всіх передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів, пов’язаних з якнайшвидшим та повним виконанням рішення суду. В скарзі скаржник вказує, що державний виконавець зобов’язаний вживати передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі (ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»). За наявною у стягувача ТОВ «АНСУ» інформацією державним виконавцем не проведено в повній мірі примусових виконавчих заходів, визначених Законом та спрямованих на повне та своєчасне виконання рішення суду, зокрема, державним виконавцем не було направлено запит до ВДРАЦС з метою встановлення чи перебуває боржник у шлюбі, а також не перевірено інформацію про наявність у боржника спільної сумісної власності набутої під час шлюбу, в матеріалах виконавчого провадження не міститься жодної інформації про перевірку майнового стану боржника за місцем його проживання, реєстрації; державним виконавцем не направлялись запити до Державної міграційної служби щодо наявності діючого закордонного паспорту та до Державної прикордонної служби України (щодо перетину боржником Державного кордону України). Також скаржник вказує, що жодного примусового приводу боржника державним виконавцем не застосовувалось. Крім того, скаржник окремо зазначає, що у відповідності до ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника, однак дана норма Закону також була грубо проігнорована державним виконавцем і з жодним поданням до суду державний виконавець не звертався. Також представник зазначає, що ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням, і дана норма Закону державним виконавцем також проігнорована, що свідчить про неповне проведення державним виконавцем заходів, спрямованих на повне виконання рішення суду.

Тому представник вважає, що всі вищевикладені факти свідчать про те, що державний виконавець МР ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву ГТУЮ у Харківській області не провів в повній мірі всіх передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на повне та своєчасне виконання рішення суду та передчасно завершив виконавче провадження.

Головним державним виконавцем міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_3 подано відзив на скаргу, в якому вона просить суд відмовити у задоволенні скарги, оскільки вважає обставини, викладені у скарзі, такими, що не відповідають дійсності.

Так, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 49115624 з примусового виконання виконавчого листа № 2-743 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у сумі 28532 доларів 41 цент США на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_5», а також сплаченого державного мита за подання позову сумі 207 доларів 17 центів США, 40,63 грн. та сплачених витрат на технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

Державний виконавець зазначив про хід виконання вказаного виконавчого провадження: 26.10.2015 року державним виконавцем відповідно до статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція Закону) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам. В ході примусового виконання, з метою встановлення майна державним виконавцем, на виконання вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» регулярно направлялись запити до ПФ України щодо отримання боржником пенсії та встановлення місця роботи боржника та ДПС України стосовно сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь податку, та сум утриманого з них податку та інформації щодо відкритих боржником рахунків у фінансових установах. Згідно відповідей ДПС України інформація стосовно сум нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, утриманого з них податку в ДРФО щодо боржника, відсутня. Згідно відповідей ДПС України інформація щодо відкрило, боржника рахунків у фінансових установах відсутня. Згідно відповідей ПФУ України інформація про місце роботи відсутня. Згідно відповідей ПФУ України боржник пенсію в органах УПФУ не отримує. Відповідно до витягу з бази даних ДАІ-2000 та НАІС авто засоби за боржником не значяться. Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженню нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців встановлено, що накладено арешт на все нерухоме майно, але за боржником право власності на нерухоме майно не зареєстроване. Державним виконавцем був направлений запит до Держгеокадастру у Чугуївському районі Харківської області щодо зареєстрованого за боржником права власності на земельну ділянку. Державним виконавцем був направлений запит до КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо зареєстрованого за боржником права власності на об’єкти нерухомого майна станом до 2013 року. Згідно відповідей на вищезазначені запити за боржником ОСОБА_4 не зареєстровано будь-якого майна.

Також державний виконавець зазначає, що у зв’язку з тим, що у відділі перебувало декілька виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_4, то підставі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження № 49115624 було приєднано до зведеного виконавчого провадження, і в рамках зведеного виконавчого провадження було встановлено, що боржник мешкає за адресом: АДРЕСА_1, та з метою перевірки майнового стану боржника здійснено вихід за вищевказаною адресом, однак майна, на яке можна звернути стягнення не виявлено.

Щодо твердження заявника про те, що відділом передчасно винесено постанову про повернення виконавчого провадження стягувачу від 07.06.2017 за ВП № 49115624, так як державним виконавцем не здійснено привід боржника та не подано подання про обмеження виїзду за кордон, державний виконавець пояснив наступне.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця у разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця звернутися до суду щодо застосування до нього приводу, а також у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань покладених рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України. Отже звернення з поданням до суду про примусовий привід та встановленням тимчасового обмеження у праві боржника за межі України не є обов’язком державного виконавця, а є його правом. Однак, слід зазначити, що в рамках зведеного виконавчого провадження державний виконавець звертався з поданням до Чугуївського міського суду про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України і 28 листопада 2016 року Чугуївським міським судом винесено ухвалу по справі № 2-641/2010, якою подання державного виконавця задоволено, боржника ОСОБА_4 тимчасово було обмежено у праві виїзду за межі України.

Що стосується запиту до ВДРАЦС з метою встановлення перебування боржника у шлюбі державний виконавець зазначає, що його направлення також не є обов’язковим для встановлення майна боржника, а клопотання про їх подання від стягувача до відділу не надходило.

Державний виконавець вказує, що у зв’язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, то керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-743 стягувачу і повідомлено, що згідно зі ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ може бути пред’явлений до примусового виконання протягом трьох років, та у разі повернення виконавчого документа у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, однак повторно вищезазначений виконавчий лист до відділу не надходив.

Також державний виконавець зазначає, що даний виконавчий документ неодноразово пред’являвся до відділу на виконання, однак виконавчі провадження з його примусового виконання були завершені у зв’язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

Виходячи з наведеного державний виконавець вважає, що його дії вчинені у відповідності до чинного законодавства при виконанні виконавчого листа № 2-743 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 6487688 від 04.07.2008 року на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_5" тому скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця не підлягає задоволенню.

Державний виконавець міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, від державного виконавця Погрібної Т.С. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначено, що заперечення на скаргу підтримує у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. На цих підставах суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутністю сторін.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, встановив наступні факти та відповідна їм правовідносини:

В міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебував на виконанні виконавчий лист № 2-743/10, виданого 17.02.2011 Чугуївським міським судом, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 6487688 від 04.07.2008 року в сумі 28532 доларів 41 цент США та сплаченого державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк», провадження по якому відкрито 26.10.2015 року, що не заперечується сторонами.

Як зазначає державний виконавець у своїх запереченнях, у зв’язку з тим, що у відділі перебувало декілька виконавчих про стягнення з ОСОБА_4, державний виконавець керуючись ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження № 49115624 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-743/10 було приєднано до зведеного виконавчого провадження, однак стягувачу про це не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», стара редакція, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Як вказує державний виконавець у своїх запереченнях, в ході примусового виконання з метою встановлення майна державним виконавцем, на виконання вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» регулярно направлялись запити до ПФ України щодо боржником пенсії та встановлення місця роботи боржника та ДПС України сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь податку, та сум утриманого з них податку та інформації щодо відкриття боржником рахунків у фінансових установах, однак згідно наданих відповідей інформація стосовно сум нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, утриманого з них податку в ДРФО щодо боржника, щодо відкритих боржником рахунків у фінансових установах, про місце роботи чи отримання боржником пенсії – відсутня, авто засоби за боржником зареєстрованими не значаться. Також державним виконавцем накладений арешт на все нерухоме майно, але за боржником право власності на нерухоме майно не зареєстроване, направлений запит до Держгеокадастру у Чугуївському районі щодо зареєстрованого за боржником права власності на земельну ділянку та КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо зареєстрованого за боржником права власності на об’єкти нерухомого станом до 2013 року.

Однак суду не надані докази щодо наданих запитів та отриманих відповідей, не надані підтвердження щодо накладання арешту на майно боржника.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», який діє на даний час, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх, викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, залучати в установленому порядку працівників поліції, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З огляду на викладене, державний виконавець був наділений повноваженнями, які передбачають повне виконання рішення суду.

На підтвердження неможливості виконання судового рішення державним виконавцем суду не надано жодного доказу.

Крім того, з наданої інформації про виконавче провадження вбачається, що виконавче провадження по примусовому виконанню даного виконавчого листа передано до зведеного виконавчого провадження, але 07.06.2018 виведено зі зведеного виконавчого провадження та винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що державним виконавцем проведені не в повному обсязі виконавчі дії та передчасно повернутий виконавчий лист стягувачу, а тому скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 1 та п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, дорівнює одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з відділу ДВС підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі одного прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн., оскільки скарга подана юридичною особою у 2018 році.

Керуючись ст.ст. 258-260, 268, 447-452 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Скаргу представника ТОВ «АНСУ» ОСОБА_2 на дії державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Визнати постанову державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим провадженням № 49115624 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-743/10, виданого 17.02.2011 Чугуївським міським судом, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 6487688 від 04.07.2008 року в сумі 28532 доларів США 41 центу та сплачене державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк», такою, що винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

Скасувати постанову державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 07.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим провадженням № 49115624 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-743/10, виданого 17.02.2011 Чугуївським міським судом, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 6487688 від 04.07.2008 року в сумі 28532 доларів США 41 центу та сплачене державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк».

Зобов’язати державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області відновити виконавче провадження № 49115624 по примусовому виконанні виконавчого листа № 2-743/10, виданого 17.02.2011 Чугуївським міським судом, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 6487688 від 04.07.2008 року в сумі 28532 доларів США 41 центу та сплачене державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_5 банк».

Стягнути з міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та м. Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь держави судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя –