Вирок № 79828158, 14.02.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/681/19

№ провадження 1-кп/646/425/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.19 року м. Харкова

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шелест І.М., за участю секретаря - Ушакової Г.В., прокурора - Чекирди О.С., захисника - Сергєєва М.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019220750000007 від 15.01.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Шахтарськ, Донецької області, громадянки України, з повною вищою освітою, яка обіймає посаду старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, державного службовця 9 рангу в межах категорії «В», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,-

в с т а н о в и в :

Наказом начальника Головного територіального Управління юстиції у Харківській області 1305/к від 19.07.2017 «Про переведення працівників Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області» старшого державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 з 19.07.2017 переведено на рівнозначну посаду старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Відповідно до посадової інструкції старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, яка 28.08.2018 затверджена начальником Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області забезпечує виконання покладених на відділ завдань щодо реалізації державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

У своїй роботі старший державний виконавець відділу керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем*єр-міністра України, наказами Міністерства юстиції України, дорученнями Міністра юстиції України, його заступників, директора Департаменту державної виконавчої служби, наказами Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, положенням про Відділ та дорученнями начальника Управління.

Старший державний виконавець відділу, з-поміж іншого, повинен керуватися Конституцією України, Законами України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та Законами України, що стосуються діяльності органів державної виконавчої служби.

Старший державний виконавець відділу відповідно до покладених на нього обов*язків забезпечує своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; здійснює своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; розглядає звернення громадян та юридичних осіб, аналізує стан цієї роботи, веде прийом громадян з питань, що належать до його компетенції; забезпечує здійснення заходів щодо запобігання корупції.

Старший державний виконавець відділу зобов*язаний дотримуватися етики поведінки державного службовця, сумлінно виконувати службові обов*язки, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Старший державний виконавець відділу має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв*язку з виконавчим провадженням.

Старший державний виконавець відділу несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових обов*язків, інших доручень керівництва, бездіяльність, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов*язаних з прийняттям на державну службу та її проходженням, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Стаття 19 Конституції України зобов*язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відповідно до ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов*язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець зобов*язані вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів.

Конфліктом інтересів у цілях застосування цього Закону вважається суперечність між особистими інтересами державного виконавця або приватного виконавця та його професійними правами і обов*язками, наявність якої може вплинути на об*єктивність або неупередженість під час виконання державним виконавцем або приватним виконавцем його професійних обов*язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення примусового виконання рішень.

У ст.ст. 7, 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зазначено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов*язки, передбачені законом.

Відповідно до ст.1 Закон України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов*язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

У ст.4 Закону України «Про державну службу» державна служба здійснюється з дотриманням, з-поміж іншого, принципу доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

Державний службовець, відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну службу», зобов*язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Державний службовець, відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну службу», зобов*язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; отримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно положень Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агенства України з питань державної служби № 158 від 05.08.2016, державні службовці при виконанні посадових обов*язків повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов*язковість яких надана Верховною Радою України. Державним службовцям забороняється використовувати свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання функцій держави або місцевого самоврядування зобов*язані діяти відповідно в державних інтересах чи інтересах територіальної громади.

Згідно до ч.5 ст. 32 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія даного Закону поширюється, з-поміж іншого, на державних службовців.

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов*язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов*язаних з ними можливостей.

Також, відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов*язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Згідно з положеннями ч.ч.2, 3 ст. 18 КК України спеціальним суб*єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб*єктом якого може бути лише певна особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов*язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноваженим органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноваженим органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов*язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Тобто, ОСОБА_2, будучи старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, державним службовцем 9 рангу в межах категорії «В», у розумінні ст. 18 КК України і примітки 1 статті 364 КК України, є службовою особою.

Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов*язковою для виконання поліцією.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

У ст.40 Закон України «Про виконавче провадження» зазначається, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв*язку із закінченням виконавчого провадження.

У ході виконання своїх службових обов*язків 11.01.2019 ОСОБА_2 познайомилася з ОСОБА_3, який в той день звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області для отримання роз*яснення щодо порядку зняття обмежень накладених на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21099» з реєстраційним номером «НОМЕР_1», який він придбав у ОСОБА_4 та яким з 15.01.2019 користувався на підставі довіреності.

Проте, ОСОБА_2 всупереч вищевказаним вимогам Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції», Законів України «Про державну службу», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження», Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, Посадової інструкції, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, не відновившись від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих їй повноважень, 11.01.2019 вирішила вступити у позаслужбові відносини з ОСОБА_3 для одержання від нього неправомірної вигоди за вчинення нею дій, в його інтересах, як службовою особою, з використанням наданої їй влади та службового становища.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 у ході особистої зустрічі з ОСОБА_3, яка відбулася 11.01.2019 на 10 поверсі буд. № 7/8, що у м. Харкові на Майдані Захисників України, встановивши, що у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження номер за АСПВП: 33019254, у якому було оголошено в розшук автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21099» з реєстраційним номером «НОМЕР_1», та яке на даний час завершене, запропонувала ОСОБА_3 надати їй неправомірну вигоду у виді грошових коштів у розмірі 500 доларів США, за вчинення нею, у його інтересах, дій - сприяння у знятті з розшуку майна боржника - автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21099» з реєстраційним номером «НОМЕР_1», з використанням наданої їй влади та службового становища.

ОСОБА_3, будучи поставленим в умови, за яких відмова від надання неправомірної вигоди обмежить його законні права та інтереси, погодився на пропозицію ОСОБА_2

Водночас, усвідомлюючи протиправність наведених вище вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 при першій можливості 15.01.2019 з метою викриття та припинення злочинної діяльності ОСОБА_2, звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою.

Надалі, ОСОБА_2, у ході зустрічі (день та час якої ОСОБА_2 визначений заздалегідь) з ОСОБА_3, який діяв під контролем правоохоронних органів, яка відбулася близько 11-40 години 28.01.2019 на 10 поверсі буд.7/8, що у м. Харкові на Майдані Захисників України, де знаходяться службові кабінети Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області повідомила ОСОБА_3, що за вчинення нею вищевказаних дій йому необхідно надати їй 3000 гривень України, у свою чергу ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2, що у нього наявні при собі грошові кошти у іноземній валюті - доларах США пропозицію про надання яких вона висловила йому раніше. Тоді ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, змінила суму неправомірної вигоди у виді грошових коштів, які пропонувала йому, ОСОБА_3, надати їй, з 500 доларів США на 100 доларів США, повідомивши про це ОСОБА_3

Тоді, ОСОБА_3, виконуючи вказівки ОСОБА_2, пройшов з останньою у кінець коридору, що на 10 поверсі у вищевказаній будівлі, де у стелаж, що знаходився у кінці коридору, поклав неправомірну вигоду у виді грошових коштів у сумі 100 доларів США, про необхідність надання яких йому повідомила ОСОБА_2, за вчинення нею у його, ОСОБА_3, інтересах дій - сприяння у знятті з розшуку майна боржника - автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21099» з реєстраційним номером «НОМЕР_1», з використанням наданої їй влади та службового становища.

Після одержання, вищевказаним чином, неправомірної вигоди ОСОБА_2, перебуваючи у власному кабінеті, що на 10 поверсі буд №7/8 у м. Харкові на Майдані Захисників України, надала ОСОБА_3 копію постанови про зняття з розшуку майна боржника - автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21099» з реєстраційним номером «НОМЕР_1».

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою,, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Під час досудового розслідування між прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону Чекирда Ольгою Сергіївною з одного боку та підозрюваною ОСОБА_2 з іншого боку 31.01.2019 року укладено угоду на підставі ст.ст. 469,472 КПК України про визнання винуватості з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_2під час проведення досудового розслідування визнала свою винуватість у повному обсязі, та зобов'язалася беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України; співпрацювати з правоохоронними органами у викритті аналогічних кримінальних правопорушень. Сторони за угодою про визнання винуватості погодились про призначення ОСОБА_2покарання за ч.1 ст. 368 КК України у вигляді штрафу у розмірі 1100 (одна тисяча сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 18700,00 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов*язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 (один) рік.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 468 КК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, підпадає під дію ч. 4 ст. 469 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачена цілком розуміє положення п. 4, ч. 5 ст. 474 КПК України, що укладання угоди є добровільним, умови угоди не суперечать вимогам КПК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачена погоджується на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди між прокурором та обвинуваченою про визнання винуватості.

Судові витрати на залучення експерта в даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, районний суд,-

У Х В А Л И В :

Угоду від 31.01.2019 року між прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону Чекирда Ольги Сергіївни та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні про визнання винуватості за ч. 1 ст. 368 КК України - затвердити.

Визнати винуватою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України і призначити їй узгоджене покарання - у виді штрафу у розмірі 1100 (одна тисяча сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 18700,00 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов*язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 (один) рік.

Речові докази:

-документи на 5-ти аркушах - супровід, постанова про зняття з розшуку майна боржника, заява ОСОБА_3 від 18.01.2019, ВП - спец. розділ; оригінал журналу загальної вхідної кореспонденції Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області за 18.01.2019 на 4 аркушах - повернути до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ*янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області.

-мобільний телефон «NOKIA» червоно-сіро-чорного кольору з ІМЕІ: НОМЕР_2; мобільний телефон «SAMSUNG» з ІМЕІ:НОМЕР_3 та ІМЕІ: НОМЕР_4; сім-карта мобільного оператора стільникового зв*язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_5; сім-картка мобільного оператора стільникового зв*язку ПрАТ «Астеліт» з номером НОМЕР_6 - повернути ОСОБА_2.

-банкнота номіналом 100 доларів США з серією та номером: HF36710617В - повернути ОСОБА_3.

На вирок може бути подано апеляцію до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору, учасникам судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надіслати не пізніше наступного дня після проголошення вироку.

Суддя Шелест І.М.