Рішення № 7982788, 05.02.2010, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Справа №2-59/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2010 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Битківського Л.М.

з участю секретаря Пилипонюк К.С.

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Богородчани справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Івано-Франківської філії до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, -

встановив :

Івано-Франківська філія ВАТ «ВТБ Банк» звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 в якому поставила питання про стягнення в солідарному порядку з відповідачів, як з боржника та поручителя 742106,5 грн., що є еквівалентом несплаченому кредиту в сумі 92937 доларів США.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між відповідачем та Івано-Франківською філією ВАТ «ВТБ Банк» 25 березня 2008 року було укладено кредитний договір №16.78/08-СК. Відповідно до умов Договору відповідачу, як фізичній особі, надано кредит у сумі 98 000 доларів США зі сплатою 15,5% річних, з погашенням відсотків за користування кредитом та заборгованості за кредитом щомісячно, відповідно до Додатку №1 до кредитного договору. Однак, з квітня 2008 року відповідач систематично порушує взяті на себе зобов‘язання. Станом на 03.09.2009 року, на момент звернення позивача до суду, заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором складає 92937 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 742106,5 грн. з яких: 83947,87 доларів США заборгованості по кредиту; 6757,42 доларів США відсотки за користування кредитом; 2232,28 доларів США пені.

25.03.2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №16.78/08-ДП1, за яким ОСОБА_7 поручилась за позичальника по всіх взятих ним на себе зобов‘язаннях перед банком. Однак, не зважаючи на повідомлення банку поручитель також не виконує взятих на себе зобов‘язань.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з викладених підстав та просили стягнути вказану заборгованість з відповідачів у солідарному порядку. Додатково пояснили, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 особисто подавали необхідні документи при оформленні кредиту та поручительства, ОСОБА_5 свою позицію щодо відмови від виконання взятих на себе зобов‘язань за кредитним договором під час досудового врегулювання спору пояснював представникам банку тим, що отримані ним кошти він передав на розвиток бізнесу його родича – підприємця ОСОБА_8, а той в свою чергу не виконує зобов‘язань перед ним.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволені заявлених позивачем вимог. Відповідач пояснив, що дійсно 25.03.2008 року підписав кредитний договір №16.78/08-СК відповідно до якого йому виділявся кредит у сумі 98 000 доларів США. Однак, в день підписання договору кредитні кошти в касі банку ним не були одержані, а в подальшому він відмовився від отримання кредиту, тому в банк більше жодного разу не з‘являвся, кредитні кошти з каси банку ні 26.03.2008 року, ні в інший день не брав. На касовому ордері про видачу готівки підпис одержувача не схожий на його, він вказаний документ не підписував.

Представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, вказав, що його довірительці відомо, що ОСОБА_5 не отримував та не використовував кредитні кошти за вказаним Договором, а тому виконувати взяті на себе зобов‘язання за договором поруки наміру немає. Крім того, вважає, що кредитний договір є недійсним, оскільки укладений у іноземній валюті, яка не є грошовою одиницею, що застосовується у розрахунках між сторонами на території України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, які подані у розпорядження суду, з’ясувавши фактичні обставини справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ОСОБА_5 та Івано-Франківською філією ВАТ «ВТБ Банк» 25 березня 2008 року було укладено кредитний договір №16.78/08-СК, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 98 000 доларів США зі сплатою 15,5% річних і з погашенням відсотків за користування кредитом та заборгованості за кредитом щомісячно, відповідно до Додатку №1 до кредитного договору. Згідно п.2.5 Договору кредит була надано відповідачу як фізичній особі на особисті потреби.

Відповідно до укладеного Договору 26.03.2008 року відповідачем в касі банку особисто було отримано кредитні кошти в сумі 98000 дол.США.

Попри те, що вказана обставина заперечується відповідачем, суд вважає її доведеною на підставі досліджених судом доказів у їх сукупності.

Так, допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9, яка станом на 26.03.2008 року працювала касиром банку, вказала, що на підставі заяви на видачу готівки, ідентифікувала особу одержувача коштів шляхом перевірки його паспорта, і видала обумовлену суму особисто ОСОБА_5 Можливість видачі готівки будь-кому іншому категорично заперечила.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 пояснили, що як працівники відповідних підрозділів банку особисто працювали з клієнтом ОСОБА_5 під час підготовки та оформлення кредитного договору, відповідача знають як клієнта банку. ОСОБА_5 особисто підписував Кредитний договір та додатки до Договору та особисто подавав необхідні документи для оформлення кредиту. ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 вказали, що бачили відповідача в приміщенні банку неодноразово, в тому числі в день одержання готівки в банку бачили його біля каси.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили, що після 60 днів прострочення виконання зобов‘язань за кредитним договором та віднесення кредиту до категорії «проблемного» безпосередньо займались питанням досудового врегулювання спору. В ході особистих зустрічей ОСОБА_5 неодноразово підтверджував той факт, що отриманий ним кредит використав не для себе, а передав кошти своєму родичу ОСОБА_8 на розвиток підприємницької діяльності і останній займався погашенням кредиту. Одна з таких зустрічей у приміщенні банку була відображена в протоколі.

Згідно Протоколу зустрічі співробітників банку та клієнта ОСОБА_5 з приводу обговорення термінів та шляхів погашення простроченої заборгованості по кредитному Договору №16.78/08-СК, яка відбулась 19.03.2009 року ОСОБА_5 пояснив, що одержані кредитні кошти були направлені ним на розвиток бізнесу (сільське господарство) ОСОБА_8 Вказаний протокол зустрічі був підписаний відповідачем(ас.79). Відповідач жодним чином, з моменту пред‘явлення йому претензій зі сторони банку не оспорив законність вимог банку, не звертався до банку із запереченнями факту отримання кредиту, не подавав з цього приводу відповідних заяв і до правоохоронних органів.

Таким чином, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позиція відповідача щодо заперечення ним факту одержання кредитних коштів є не обґрунтованою і спрямована на ухилення від виконання взятих на себе цивільно-правових зобов‘язань.

Відповідно до ч.2 ст.1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. Жодних повідомлень ОСОБА_5 на адресу банку про відмову від одержання кредиту не подавав.

Посилання відповідача на те, що підпис на заяві про одержання готівки йому не належить, оскільки візуально відрізняється від його звичного підпису, не може бути розцінено судом як доказ того факту, що відповідач не одержував кошти в касі банку, оскільки цей факт встановлено сукупністю досліджених судом доказів. З цих же міркувань суд відмовив у призначенні судової почеркознавчої експертизи, оскільки вважає, що такі клопотання спрямовані на затягування вирішення судового спору.

Згідно п.5.5 Кредитного договору позичальник зобов’язаний повністю повернути Кредит та сплатити нараховану плату за користування Кредитом незалежно від настання строку виконання зобов‘язання у випадку невиконання позичальником зобов‘язань за Кредитним договором, а також у випадку несплати процентів за користування Кредитом та Кредиту згідно Графіку, якщо прострочення виконання цих зобов’язань більше трьох банківських днів.

Згідно поданого розрахунку суми заборгованості та додатку до цього розрахунку, загальна заборгованість за кредитним договором станом на 03.09.2009 року складає 92937,57 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.09.2009 року (1 долар США = 7,9850 грн.) становить 742106,50грн.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов‘язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов‘язання боржником.

Судом встановлено, що 25.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №16.78/08-ДП1, за яким відповідачка поручилась за позичальника по всіх взятих ним на себе зобов‘язаннях перед банком. Пунктом 4 Договору поруки передбачено, що у разі невиконання зобов‘язань за Кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Посилання представника відповідачки ОСОБА_6 на те, що Кредитний договір є недійсним, оскільки його було укладено в іноземній валюті, що не є засобом платежу на території України, не обґрунтовані.

Відповідно до ст.524 ЦК України зобов‘язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов‘язання у іноземній валюті. Частиною 2 ст.533 ЦК України встановлено – якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним кусом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. На час укладення згаданого Кредитного договору законодавчих обмежень у використанні іноземної валюти при кредитуванні не існувало.

Виходячи з наведеного, заявлені позовні вимоги суд вважає обґрунтованими. Стягненню з відповідачів у солідарному порядку підлягають 742106,50 грн. заборгованості за Кредитним договором та судові витрати у справі відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 213 – 215 ЦПК України, суд ,-

вирішив:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Івано-Франківської філії на рахунок № 290999003901 МФО 336893 код ЄДРПОУ 26342554 кошти в сумі 742106,5 (сімсот сорок дві тисячі сто шість) грн., що є еквівалентом 92937,57 (дев‘яносто двох тисяч дев‘ятиста тридцяти семи) доларів США, а також 1820 грн. понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий