Вирок № 79827696, 14.02.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Матвієвська Г. В..

Справа № 644/4823/17

Провадження № 1-кп/644/366/19

14.02.2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Матвієвської Г.В.,

за участі: секретаря судових засідань - Онюшкіної О.В., прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області - Асріян Л.А., потерпілої - ОСОБА_3, обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017220000000701 від 24.05.2017 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, не працюючого, інваліда 3 групи, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 23.05.2017, приблизно о 20:00, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Мира м. Харкова зі сторони вул. Шарикової в напрямку вул. Плиткової зі швидкістю 40 км/год.

Під час руху по вказаній вулиці, в районі будинку №102-А,ОСОБА_4, діючи необережно, не впевнившись в безпеці своїх дій, змінив напрямок свого руху ліворуч, чим грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_3, яка рухалася у зустрічному йому напрямку по своїй смузі руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи № 599-А/17 від 15.06.2017, потерпілий ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя, у вигляді: відкритий уламковий перелом обох кісток лівої гомілки в середній третині із зсувом (двійний перелом діафіза великогомілкової кістки на кордоні верхньої і середньої третини, на кордоні середньої і нижньої третини із зсувом, косий перелом діафіза малогомілкової кістки в верхній третині із зсувом).

Порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_4, які згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 524/17 від17.07.2017, знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 1102», проявив неуважність, не впевнившись у безпеці, змінив напрямок свого руху ліворуч і виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_3, яка рухалася у зустрічному йому напрямку по своїй смузі руху, що спричинило вищевказані наслідки.

Допитаний у судовому засіданні у якості обвинуваченого, ОСОБА_4

Леонідович, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, дав суду свідчення щодо обставин вчиненого ним злочину так, як про це викладено у вироку, обставини скоєння цього злочину не оспорює жодним чином, кається, й зазначає, що вперше вчинив цей злочини й є інвалідом 3 групи.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України , зазначеного вище, визнав повністю, надав показання як викладено у вироку, суд у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, з урахуванням відсутності проти цього заперечень учасників судового провадження( прокурора Асріян Л.А., потерпілої ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4.) , приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно викладених обставин, які ніким не оспорюються.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_4 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_3 тяжкіі тілесні ушкодження.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення обвинуваченим, дані про його особу.

Судом досліджено, що обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, офіційно не працевлаштований, характеризується позитивно за місцем проживання, є інвалідом 3 групи, вчинив необережний тяжкий злочин, під час скоєння якого у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів не перебував, вину визнав повністю, розкаявся, відшкодував матеріальні затрати потерпілої на лікування, обставин, які б свідчили про щире каяття обвинуваченого не встановлено, є лише декларація каяття.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4, є визнання вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення , каяття, позитивна характеристика.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відсутні.

З урахуванням ступеню тяжкості, суспільної небезпеки скоєного, даних щодо особи обвинуваченого, суд вважає за пропорційне призначити покарання ОСОБА_4 основне - у виді позбавлення волі, додаткове - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При вирішенні питання щодо відбування покарання ОСОБА_4 суд виходить з вимог п. ґ, ст.1 Закону України«Про амністію у 2016 році», якою передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи; ст. 10 цього ж Закону, відповідно до якої особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі; ст. 15 цього ж Закону, згідно якої, особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, й вважає, є підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного і додаткового покарання.

ОСОБА_4 подав заяву, в якій просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року та заявив про це й усно у судовому засіданні, надав довідку МСЕК № 692519 про встановлення йому інвалідності з 01.11.2017 року 3 групи до 01.12.2019 року, прокурором надано Довідку МСЕК № 115312 про встановлення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалідності з 20.10.2015 року 3 групи до 01.11.2017 року, тобто на день набрання чинності зазначеним законом, останній був визнаний інвалідом 3 групи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив звільнити його від відбування покарання згідно Закону України «Про амністію у 2016 році», прокурор та потерпілий не заперечували проти застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення від відбування основного та додаткового покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день набрання чинності Законом України « Про амністію у 2016 році» визнаний інвалідом 3 групи .

Цивільний позов, заявлений обвинуваченому ОСОБА_4 потерпілою ОСОБА_3 на суму 40 000 гривень у відшкодування спричиненої ним моральної шкоди, - підлягає задоволенню у зв'язку із його доведеністю.

Моральна шкода може полягати, зокрема: в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у зв'язку з порушенням права власності, інших цивільних прав, у зв'язку з порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенням стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У відповідності до вимог ст.128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення коштів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 40 000,00 гривень потерпілою ОСОБА_3 обвинуваченому ОСОБА_4 зазначено, що 23 травня 2017р. приблизно о 20.00., керуючи автомобілем 3A31102 реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Миру в м. Харкові, в районі будинку № 102А ОСОБА_4, діючи необережно,змінив напрямок свого руху ліворуч і виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок ДТП згідно висновку судово-медичної експертизи № 599- А/17 від 15.06.2017р. потерпілій ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки в середній третині із зсувом. ОСОБА_4 звинувачується у скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом ,що спричинило потерпілій ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження. Позивачка ОСОБА_3 є потерпілою - особою, якій злочином заподіяно моральну,фізичну або майнову шкоду і відповідно до ч.І п.)10 ст.56 КПК України має право на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням шкоди. Претензій про відшкодування майнової шкоди вона не має, бо ОСОБА_4 відшкодував їй вартість лікарських засобів та медичних процедур під час її лікування. Позивач зазначає, що вона є пенсіонерка, 1938 року народження і проживає з чоловіком ОСОБА_6 1936р. - пенсіонером, що переніс інсульт і потребує постійної сторонньої допомоги. На час дорожньо-транспортної пригоди вона була фактично здоровою людиною. Сама обробляла свій город на дачній ділянці, користувалася велосипедом / ДТП сталася, коли вона на велосипеді поверталась додому з дачної ділянки/. Внаслідок ДТП вона отримала ЗЧМТ - струс головного мозку, забійне поранення лобно-височної області голови і відкритий уламковий перелом обох кісток лівої гомілки в середній третині із зсувом.

Все це спричинило їй моральні страждання і відбивається на її стані здоров'я до теперішнього часу. Вона перетворилася на особу, що пересувається за допомоги медичної тростини, має постійні головні болі, різке зниження зору, стала постійним пацієнтом лікарні.Вона вказує, що не може самостійно здійснювати догляд за чоловіком, бо сама потребує допомоги, навіть вимушена була зі своєї невеликої пенсії сплачувати послуги доглядальниці, що призвело до тяжкого матеріального стану. Вважає, що відповідач, який грубо порушив правила дорожнього руху, повинен відшкодувати їй моральну шкоду, надала на підтвердження викладеного відповідні медичні довідки, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_4 визнав вказаний позов частково, на суму 20 000,00 гривень, іншу частину не визнав у зв'язку з тими обставинами, що немає коштів на таку суму відшкодування. Доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, тощо.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приймаючи до уваги викладене, виходячи з принципів виваженості, розумності та справедливості, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги у зв'язку з їх доведеністю та недоведеністю відповідачем обставин, викладених на підтвердження його заперечень проти позову й невиконанням вимог ст. 81 ЦПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Держбюджету України.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст. ст. 373 ч.2, 374 КПК України, п. ґ ст.1, ст. ст. 10, 15 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три ) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 ( три) роки.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування основного (позбавлення волі на строк 3 (три ) роки) і додаткового ( позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 ( три) роки) покарання на підставі п. ґ ст. 1 Закону України « Про амністію у 2016 році».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 40 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України витрати на проведення авто технічної експертизи № 524/17 від 17.07.2017 року - 1186,44 грн. ( Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя