Рішення № 79827060, 06.02.2019, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1855/18

Провадження № 2-о/316/6/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області,

у складі: головуючого судді Бульба О.М.

секретар судового засідання Черкашина О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Енергодар Запорізької області цивільну справу №316/1855/18 за заявою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, заінтересована особа – Енергодарський міський відділ управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, про встановлення факту постійного проживання на території України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту постійного проживання на території України, в якій просив встановити факт постійного проживання на території України по теперішній час станом на 13.11.1991 року.

Дана заява мотивована тим, що заявник народився 15.08.1991 року в м. Єреван республіки Арменії, одразу ж після свого народження разом зі своїми батьками ОСОБА_3 та матір’ю ОСОБА_4 переїхали до України, де вони вже як сім’я постійно проживали в селі Нововодяне, Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області. У вересні 1998 році був зарахований до Енергодарського навчально-виховного комплексу №5, де закінчив 7-м класів. У зв’язку з переведенням до Енергодарського навчально-виховного комплексу №1, закінчив 9-й клас та отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту. У 2009 році органом Державної податкової інспекції у м.Енергодар ОСОБА_1 було видано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру.

З часу переїзду до України з 1991 року та по сьогоднішній день, жодного разу не залишав територію України. Заявник в заяві зазначає, що звертався до Енергодарського міського відділення Державної міграційної служби України в Запорізькій області за місцем його фактичного проживання, з питанням прийняття громадянства України та отримання паспорту, однак міграційною службою йому було відмовлено та запропоновано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13. 11. 1991 року на дату набрання чинності Закону України «Про громадянство України».

Окрім того, заявник з даним питання, звернувся до Посольства ОСОБА_5 в Україні, де йому було видано Довідку від 26.06.2018 року, про те що по даним паспортно-візового відділу Поліції ОСОБА_5 де народився ОСОБА_1, паспортом громадянина ОСОБА_5 не документований.

У зв’язку з відсутністю документу, що підтверджує заявника як особу, ОСОБА_1 не має можливості реалізовувати свої майнові та не майнові права за місцем свого проживання, у тому числі не має можливості поступити до ВУЗу, належно працевлаштуватися, користуватися повним обсягом прав, що передбачено законодавством України, так як є особою без громадянства.

На теперішній час заявник бажає оформити громадянство України, проте не може цього зробити, оскільки не має документу, який би підтвердив факт його постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 року. Просить суд встановити факт його постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 року.

Заявник по справі надав заяву до суду про розгляд справи за його відсутності, просив вимоги викладені в заяві задовольнити в повному обсязі.

Представник заявника, ОСОБА_2, підтримала заяву про встановлення факту постійного проживання на території України ОСОБА_1 станом на 13 листопада 1991 року, просила їх задовольнити.

Представники заінтересованої особи: Енергодарський міській відділ управління державної міграційної служби України в судове засідання не з’явились, подали до суду заперечення на заяву про встановлення факту постійного проживання на території України, просили у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі посилаючись на викладені обставини у заперечені.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1, народився 15.08.1991 року в місті Єреван Республіки Арменії, що підтверджується Свідоцтвом про народження VII-СД № 452464, переклад якого було посвідчено приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області 01.04.2011 року за номером в реєстрі №1773, а справжність фотокопії свідоцтва про народження посвідчено 01.04.2011 року за номером в реєстрі № 1774.

Згідно Довідки від 05.12.2013 року за вих.№890, вбачається, що ОСОБА_1 був зарахований з 01.09.1998 року до 1-го класу Енергодарського навчально-виховного комплексу №5 та закінчив 7-й клас.

Згідно Довідки від 05.12.2013 року за вих.№648, вбачається, що заявник був зарахований до Енергодарського навчально-виховного комплексу №1 до 8-го класу та у 2007 році закінчив 9 клас у зв’язку з чим отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту Серії АР № 31083964 від 22.06.2007р.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у 2009 році закінчив 11 класів Енергодарської загальноосвітньої школи I-III ступенів №2, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту Серії АР № 37266134 виданого 24.06.2009р.

Відповідно до довідки Посольства ОСОБА_5 в Україні від 26.06.2018 року, підтверджується, що ОСОБА_1 по даним паспорно-візового відділу Поліції ОСОБА_5 – паспортом громадянина ОСОБА_5 не документован.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що батьки заявника ОСОБА_3 та ОСОБА_3 у 2017 році отримали посвідки на постійне проживання на території України, що дає підстави вважати, що їх син ОСОБА_1 перебував разом з ними на території України в певний час.

Відповідно до положення п.2 ч. 5 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз’яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст.273 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.

За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч.2ст.256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом як на 24.08.1991 року та 13.11.1991 року, який має юридичне значення. Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України від 18 січня 2001 року «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Тобто юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р.; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 р. або станом на 13 листопада 1991 р.; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 р. чи 13 листопада 1991 р.; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо. У зазначених справах як заінтересовані особи повинні брати участь відповідні органи служб громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року.

Таким чином, наявні в справі документи підтверджують той факт, що станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року дати з якими законодавець пов’язує набуття громадянства України в неповнолітньому віці постійно проживав на території України разом з батьками.

При цьому питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано, крім Закону України «Про громадянство України», також Указом Президента України від 27 березня 2001р. № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень».

Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» та Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що встановлення факту постійного проживання на території України має для заявника юридичне значення та необхідне йому для отримання паспорту громадянина України, аналізуючи надані у справі докази в їх сукупності на підтвердження постійного проживання на території України ОСОБА_1 в неповнолітньому віці зокрема станом на 13.11.1991 року, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 76, 81, 258, 259, 264, 265, 268, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, заінтересована особа – Енергодарський міський відділ управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, про встановлення факту постійного проживання на території України – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 13 листопада 1991 року і по теперішній час.

Рішення в повному обсязі складено 13.02.2019 р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. М. Бульба