Рішення № 79824897, 12.02.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/5070/18

Провадження №2/235/48/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 лютого 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.,

представника позивача – прокурора Рудь К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи — Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, приватний нотаріус Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, про визнання договору міни земельної ділянки на земельну ділянку №593 від 17.03.2014 недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області (далі – позивач, прокурор) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень, які надійшли до суду 23.08.2018 (а.с.33-39), просить визнати недійсним договір міни земельної ділянки на земельну ділянку №593 від 17.03.2014, укладений між ОСОБА_1 (далі – відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі – відповідач-2), посвідчений приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Донецької області кошти, витрачені на сплату судового збору в розмірі 1762 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами вивчення стану додержання вимог земельного законодавства України щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення на території Покровського району Донецької області шляхом моніторингу 11.07.2018 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що 17.03.2014 між відповідачами укладено договір міни земельної ділянки на земельну ділянку, який зареєстрований приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 (яка на момент укладення договору міни була нотаріусом Донецького міського нотаріального округу) в реєстрі правочинів за №593.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач-1 передала у власність відповідачу-2 належну їй на праві власності земельну ділянку №1422783000:01:000:0296 площею 3,5564 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миролюбівської сільської ради Покровського району Донецької області, а відповідачем-2 взамін передано у власність відповідачу-1 належну йому на праві власності земельну ділянку №1422785700:04:000:1243 площею 0,0789 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Рівненської сільської ради Покровського району Донецької області.

Прокурор вважає, що вказаний договір міни від 17.03.2014 укладено в порушення пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст.14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що обміну підлягають тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай».

Вказана правова позиція висловлена Верховним судом України в постановах від 05.11.2014 (справа №6-172цс14), 11.02.2015 (справа №6-5цс15), 12.10.2016 (6-464цс16), 10.05.2018 (справа №383/1146/15-ц), 23.05.2018 (справа №570/3834/16-ц).

Посилаючись на ч.1 ст.215 та ч.1 ст.203 ЦК України прокурор зазначає, що оскільки спірний договір міни земельних ділянок від 17.03.2014 укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), що суперечить вимогам п.15 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, то в силу положень вищевказаних норм він не відповідає вимогам закону і повинен бути визнаний недійсним.

Зважаючи на те, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, яким на території Донецької області є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами цієї категорії, прокурор пред’являє цей позов в інтересах держави та набуває статусу позивача.

Представник позивача – прокурор Рудь К.А. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, навівши доводи, аналогічні викладеним в позові, та пославшись також на удаваність спірного договору.

Відповідач-1 та відповідач-2, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи, правом участі в судовому засіданні не скористались, в підготовчі та судові засідання не з’являлись, відзив на позов не надали.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі – третя особа) свого уповноваженого представника до суду не направило, надало пояснення на позовну заяву прокурора, в якому зазначено таке.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться за межами населених пунктів, та не розпоряджається земельними ділянками, що знаходяться у власності громадян. Питання визнання договорів міни земельних ділянок, що знаходяться у власності громадян, не відноситься до компетенції Головного управління.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 (далі – приватний нотаріус) в судове засідання не з’явилась, направила до суду листа від 24.01.2019, за змістом якого просить розглянути справу у її відсутність та повідомляє, що з січня 1995 року до січня 2015 року вона була зареєстрована як приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу. З квітня 2015 року вона зареєструвала нотаріальну діяльність у Великоновосілківському районі Донецької області, підтвердила, що нею посвідчувався спірний договір міни земельних ділянок 17.03.2014 за р. №593, але як нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, у зв’язку з проведенням АТО така діяльність була припинена, евакуювати архівні справи можливості не було, тому надати копію спірного договору не уявляється можливим.

Враховуючи приписи ч.1 та ч.4 ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутністю учасників справи, які не з’явились, та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.

Ухвалою суду від 29.08.2018 від приватного нотаріуса Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 витребувано належним чином оформлену копію договору міни, зареєстрованого в реєстрі правочинів за №593 від 17.03.2014 (а.с.40).

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №130454509, сформованої 11.07.2018, земельна ділянка з кадастровим номером 1422783000:01:000:0296 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 287534714227) площею 3,5564 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Миролюбівської сільської ради Покровського району Донецької області, належала на праві власності відповідачу-1 та на підставі договору міни №593 від 17.03.2014 перейшла у власність відповідача-2. Договір міни №593 від 17.03.2014 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3

Державну реєстрацію права власності (реєстрація переходу прав власності) на підставі спірного договору було проведено та внесено відомості до Реєстру 17.03.2014 реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_3, Великоновосілківський районний нотаріальний округ Донецької області, індексний номер рішення: 11671840 (а.с.16-19).

За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №130460668, сформованої 11.07.2018, земельна ділянка з кадастровим номером 1422785700:04:000:1243 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 249964214227) площею 0,0789 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Рівненської сільської ради Покровського району Донецької області, належала ОСОБА_2 та на підставі договору міни №593 від 17.03.2014 перейшла у власність ОСОБА_1. Договір міни №593 від 17.03.2014 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3

Державну реєстрацію права власності (реєстрація переходу прав власності) на підставі спірного договору було проведено та внесено відомості до Реєстру 17.03.2014 реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_3, Великоновосілківський районний нотаріальний округ Донецької області, індексний номер рішення: 11674015 (а.с.22-24).

Рапортом прокурора Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 11.07.2018 доведено до відома в.о. керівника Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_5, що договір міни земельної ділянки на земельну ділянку №593 від 17.03.2014, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, укладений з порушенням вимог земельного законодавства та внесено пропозиції звернутися до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом в інтересах держави про визнання недійсним вказаного договору міни (а.с.10-11).

15.08.2018 за №105-89/9878 вих18 Красноармійською місцевою прокуратурою Донецької області повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області про намір звернутися до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в інтересах держави із залученням Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про визнання недійсним договору міни земельної ділянки на земельну ділянку №593 від 17.03.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, який укладено в порушення пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (а.с.14-15).

Відповідно до переліку простої письмової кореспонденції зазначене повідомлення надіслано позивачем на адресу третьої особи 16.08.2018 (а.с.95-96).

За змістом листа Міськрайонного управління у Покровському районі та м.Мирнограді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 18.01.2019 №52/115-19 в управлінні відсутній спірний договір від 17.03.2014 №593, з 01.01.2013 реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Згідно зі ст.716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Приписами п.15 Розділу Х ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження

земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,

земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства,

а також земельних часток (паїв),

крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що законодавець відносно земель сільськогосподарського призначення дозволяє вчиняти такі дії: - передавати їх у спадщину; - обмінювати земельну ділянку на іншу земельну ділянку відповідно до закону; - вилучати (викупляти) земельні ділянки для суспільних потреб, - змінювати цільове призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачами приписів Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 №899 (далі – Закон №899»).

Суд зазначає, що згаданий закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

За приписами ст.14 Закону №899 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Зі змісту наданих позивачем ОСОБА_6 довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок за спірним договором міни вбачається, що

- земельна ділянка, передана у власність відповідачем-1 в обмін відповідачу-2, належала відповідачу-1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 07.02.2014 №17457094, її кадастровий номер сформований та державна реєстрація здійснена 27.01.2014 управлінням Держземагентства у Красноармійському районі (а.с.20-21);

- земельна ділянка, передана у власність відповідачем-2 в обмін відповідачу-1, належала відповідачу-2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.2013 №15097838, її кадастровий номер сформований та державна реєстрація здійснена 04.12.2013 Управлінням Держземагентства у Красноармійського районі (а.с.111-113).

Враховуючи приписи ст.79-1 ЗК України, за якими формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав; формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, суд зазначає, що земельні ділянки, щодо яких укладений спірний договір міни, на момент його укладення мали статус сформованих земельних ділянок, а відтак, правовідносини з обміну такими земельними ділянками не можуть регулюватись Законом №899.

Отже, покликання позивача про порушення відповідачами вимог Закону №899 при укладенні спірного договору міни є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що копія оскаржуваного договору позивачем до суду не надана, вжитими заходами здобути копію такого договору не вдалось, що унеможливлює здійснення його перевірки судом на відповідність вимогам чинного законодавства.

При цьому суд зауважує, що в силу приписів ст.81 ЦПК України обов’язок доказування і подання доказів покладається на учасників справи, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилаючись на те, що спірний договір міни є удаваним, позивачем та його представником не надано жодного доказу на підтвердження того, що він вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Більше того, правові наслідки удаваного правочину визначені в ст.235 ЦК України, за якою якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Позивачем не зазначено, для приховування якого саме іншого правочину відповідачами укладений спірний договір, правилами якого саме правочину, на думку позивача, мають регулюватись спірні правовідносини.

За приписами ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Отже, враховуючи, що на правовідносини між відповідачами з приводу укладення спірного договору міни Закон №899 не розповсюджується, зважаючи на приписи п.15 Розділу Х ЗК України у взаємозв’язку зі ст.90 ЗК України, за якими обмін земельної ділянки сільськогосподарського призначення на іншу земельну ділянку, що здійснений відповідно до закону, виключений з переліку дій, що не допускаються законодавцем, суд доходить висновку, що укладення відповідачами спірного договору міни не суперечить пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України, доказів порушення відповідачами вимог ст.215 та ст.203 ЦК України прокурором не надано, як не надано і самого спірного договору задля перевірки судом його змісту на відповідність вимогам вказаних статей ЦК України, а також ст.132 ЗК України, яка визначає вимоги до змісту угод про перехід права власності на земельні ділянки.

З приводу подання позову в даній справі прокурором в інтересах держави суд зазначає таке.

Імперативні приписи п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України передбачають можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом, що визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, та статус прокурорів, є Закон України «Про прокуратуру», аналіз ст.23 якого дозволяє констатувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), Положення про яку затверджено постановою КМУ від 14.01.2015 №15, та яка здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За приписами п.4 вказаного Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, наділений повноваженнями, зокрема, із організації та здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі, за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (пп.25-1 п.4).

З наведеним кореспондуються норми Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308, копія якого долучена прокурором до матеріалів справи.

Отже, захищати інтереси держави у сфері земельних правовідносин, які полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, має Держгеокадастр та його територіальні органи, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження. Відтак, захищати інтереси держави у спірний правовідносинах має саме відповідний суб'єкт владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В даній справі прокурором не надано доказів на підтвердження нездійснення відповідним суб’єктом владних повноважень захисту інтересів держави або здійснення захисту таких інтересів неналежним чином.

Доводи прокурора щодо відсутності у органів Держгеокадастру повноважень на звернення до суду з позовами про визнання правочинів недійсними є такими, що суперечать як вищевказаним Положенням, так і приписам ст.15-2 ЗК України, за якими питання дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами віднесено саме до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

При цьому суд зауважує, що положення таких нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене свідчило б про неправомірне обмеження повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що прокурором безпідставно не зазначений орган (органи), уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу держави, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають розподілу відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, за якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області (ЄДРПОУ 25707002, місцезнаходження – Донецька область, м.Покровськ, вул.Центральна, 148) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання – Донецька область, Покровський район, с.Миролюбівка, вул.Суворова, 26), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання – АДРЕСА_1), треті особи – Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332, місцезнаходження – Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська, 13), приватний нотаріус Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 (місцезнаходження – Донецька область, Великоновосілківський район, смт.Велика Новосілка, вул.Центральна, 57а), про визнання договору міни земельної ділянки на земельну ділянку №593 від 17.03.2014 недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Дата складення повного судового рішення – 14.02.2019.

Суддя К.П.Бородавка