Рішення № 79824561, 04.02.2019, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2594/18

04 лютого 2019 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

представника третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області цивільну справу №564/2594/18 за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (соломка Костопільського району Рівненської області, вул.Костопільська), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області (м.Рівне Рівненської області, вул.Поштова 2) про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільну дитину, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу з відповідачем дитина проживає з позивачем, а відповідач не цікавиться дитиною, участі у вихованні та матеріальному забезпеченні не приймає, хоча позивач не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком. ОСОБА_3 не виявляє бажання спілкуватися із сином, фактично розвитком та утриманням сина займається вона та її чоловік ОСОБА_6

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому вказує, що позовні вимоги не визнає. Свою позицію обґрунтовує тим, що не проживає з позивачем після розірвання шлюбу, а тому не має можливості безпосередньо виконувати свої обов'язки по вихованню сина. Позивач та її мати ведуть себе по відношенню до нього недоброзичливо і агресивно, завжди намагаються образити і принизити, зчинити конфлікт, а тому не вбачає можливості спілкуватись із сином без згоди позивачки та її присутності. Відповідач має інтерес до дитини, сплачує на картковий рахунок позивача аліменти на утримання сина, вважає, що позов не обґрунтований і підстав позбавляти його батьківських прав немає.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позові. Позивач пояснила, що після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від спілкування з нею та дитиною, жодної допомоги, в тому числі на лікування дитини, не надавав. Коли позивач звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, відповідач подав зустрічний позов, у якому своє батьківство оспорював. Також зазначила, що аліменти відповідач тривалий час не сплачував взагалі, має значну заборгованість. Крім аліментів та додаткових витрат на дитину, що стягуються за рішенням суду, відповідач ніякої допомоги не надає, хоча знає, що дитина хворіє. Позивач також неодноразово звертала увагу суду на той факт, що не чинить відповідачу перешкод у спілкуванні з дитиною, однак він не виявляє навіть такого наміру. Коли дитина була менша, то позивач бажала спілкування сина з батьком, а зараз категорично не бажає. Також зазначила, що відповідач на засідання органу опіки та піклування не прийшов, хоча позивач бачила його біля будівлі міської ради у той день. На даний час позивач проживає у шлюбі з ОСОБА_6, якого син називає татом та бажає носити його прізвище.

Відповідач та представник відповідача проти позову заперечили. Відповідач, зокрема, пояснив суду, що позивач не дає йому можливості бачитись з дитиною і він має намір вживати відповідних заходів. На даний час будь яких заходів щодо визначення порядку спілкування з дитиною та участі у її вихованні не вживає, бо дитина ще мала, а тому відповідач не хоче травмувати і хоче, щоб син підріс і тоді йому буде простіше пояснити і син зможе зрозуміти. Наразі відповідач не хоче йти для спілкування з сином до позивача, щоб не влаштовувати сварки при дитині. Також зазначив, що про дитину постійно згадує.

Третя особа не забезпечила участі представника в судовому засіданні, надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та клопотання про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 надав суду показання, що разом з позивачкою проживає вже вісім років, з батьком дитини не спілкувався, але знає хто біологічний батько ОСОБА_7. На даний час він бажає усиновити дитину і не хоче, щоб біологічний батько забирав сина.

Допитана у якості свідка ОСОБА_8 надала суду показання про те, що вона знайома із сім'єю позивача чотири роки і вважала ОСОБА_6 батьком дитини. Вказує, що він краще піклується про дитину ніж батько, мама добре доглядає за дитиною і у них гарна сім'я. Знає, що дитина часто хворіє.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 надав суду показання, що знайомий із сім'єю позивача чотири роки і не знав, що ОСОБА_6 не рідній батько дитини. Про подарунки для дитини від батька нічого не знає, бо не спілкувались про це. Зі слів позивача йому відомо, що відповідач не намагався спілкуватись з дитиною. Із садочка дитину завжди забирав ОСОБА_6

Допитана у якості свідка ОСОБА_10 надала суду показання про те, що їй відомо про те, що ОСОБА_6 має намір усиновити дитину і що позов подано з цією метою. Вихованням дитини займається позивач та ОСОБА_6

Допитана у якості свідка ОСОБА_11 надала суду показання про те, що знайома із сім'єю позивача чотири роки, їхні діти ходили в одну групу в садочку. Вказує, що дитина любить батька ОСОБА_12, який хоче всиновити дитину.

Допитана у якості свідка ОСОБА_13 надала суду показання про те, що відповідач є її сином, що після одруження позивач та її син проживали на квартирі. Після народження дитини позивач поїхала жити до своєї мами у село Дюксин. Їй відомо, що дитина хворіє, але розвивається по віку. Зі сторони позивача їх ніхто не повідомляв про те, що дитина лежала в лікарні, хоча номер телефону не змінювала. Вказує, що не хочуть, щоб позивач і її син сварились при дитині, тому він зараз не бачиться з дитиною. Інколи бачать дитину в маршрутці, але їм не дають спілкуватись з нею. Вказує, що з пологового будинку син забирав дитину з матір'ю і привіз додому, де вони прожили разом приблизно два тижні. Зазначає, що син дитину постійно згадує, але не може туди йти.

Суд також заслухав малолітнього ОСОБА_5, який вказує, що любить тата ОСОБА_6. Про біологічного йому відомо, але будь яких даних про нього та своє ставлення до нього не навів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом про народження (повторне) НОМЕР_1 виданим 08.11.2017 року Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, актовий запис про народження №14. Батьками дитини згідно свідоцтва є ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Позивач ОСОБА_1 наданий час проживає у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6

Малолітній ОСОБА_5 проживає разом із позивачем, є учнем 3 класу ЗОШ №18 Рівненської міської ради, у навчанні старанний, часто пропускає навчання через хворобу, батько дитиною і її навчанням не цікавиться, батьківські збори не відвідує, що підтверджується характеристикою на учня 3-В класу ЗОШ №18 Рівненської міської ради.

Відповідач ОСОБА_3 проживає в зареєстрованому шлюбі, характеризується за місцем проживання позитивно, доброзичливий, урівноважений, порядний, скарг на його дії не надходило, що підтверджується характеристикою, виданою Малолюбашанською сільською радою 22.10.2018 року за № 1196/02-12.

За період з січня 2018 по грудень 2018 року ОСОБА_3 сплачував на користь ОСОБА_1 аліменти та додаткові кошти (витрати, допомогу), що підтверджується відповідними квитанціями установи банку за січень-грудень 2018 року.

Відповідно до висновка органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 від 03.12.2018 року № 08-1957, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради ОСОБА_3 навчанням дитини не цікавиться, за весь час навчання жодного разу не був у школі, не спілкувався з класним керівником, не цікавиться навчанням сина, але заперечує проти позбавлення його батьківських прав, бажає спілкуватись з дитиною, ОСОБА_1 та її сім'я чинять йому перешкоди у спілкуванні із сином. За результатами розгляду питання комісія вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 Сімейного кодексу України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з дитиною на даний час не спілкується, не бере участі у вихованні дитини. Свої дії обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 та її родина чинять йому перешкоди у спілкуванні із сином, а він не бажає приходити і конфліктувати, щоб психологічно не травмувати малолітнього сина, який проживає в іншій сім'ї. Має намір вживати відповідних заходів, коли син підросте, сплачує визначені рішенням суду аліменти та додаткові витрати на дитину.

Враховуючи пояснення сторін та їх спілкування у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що вочевидь між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 існує конфлікт, який вцілому не сприяє реалізації відповідачем своїх батьківських прав та обов'язків щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Щодо висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 03.12.2018 року № 08-1957, то суд з ним погодитися не може, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, виходячи з такого.

Як видно зі змісту зазначеного висновку, органом опіки та піклування при розгляді питання про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав було встановлено місце народження спільної дитини - сина ОСОБА_5, факти розірвання між сторонами шлюбних відносин, стягнення аліментів з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання дитини, виховання малолітнього сина позивачем та її чоловіком.

Між тим, предмет спору стосується безпосередніх прав і обов'язків відповідача стосовно своєї малолітньої дитини, що ґрунтуються на вимогах закону, і можливого позбавлення його батьківських прав. Отже, органу опіки та піклування з метою повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення при вирішенні питання, необхідно було встановити дійсні причини, з яких він не міг виконувати батьківські зобов'язання, прийти до переконання про їх поважність або неповажність, заслухати думку батька з приводу відносин, які склалися, пояснення свідків, які не заінтересовані у вирішенні спору і не свідчитимуть на користь будь-якої зі сторін у справі, обстежити умови проживання ОСОБА_3, перевірити, чи він працевлаштований, якщо так, то який розмір його заробітку (доходу), як він характеризується за фактичним місцем проживання та роботи, а також інші обставини, що можуть вплинути на правильність остаточного висновку цього органу.

Отже, висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 03.12.2018 року № 08-1957 складено однобічно, неповно, суб'єктивно, з очевидним ухилом на задоволення вимог ОСОБА_1 і не містить мотивованих висновків необхідності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, отже не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав. За таких обставин твердження про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав щодо ОСОБА_5 є передчасними та необґрунтованими, а відтак суд не приймає їх до уваги.

Крім того суд звертає увагу, що заходи впливу до відповідача не вживалися, а невиконання батьківських обов'язків не може ототожнюватися з ухиленням від їх виконання.

Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків по утриманню дітей факт стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також наявність конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім'ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини виявляє намір спілкуватись з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.164 СК України, ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) до ОСОБА_3 (с.Соломка Костопільського району Рівненської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області (м.Рівне Рівненської області, вул.Поштова 2), про позбавлення батьківських прав залишити без задоволення.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_5.

Покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 13.02.2019.

СуддяВ. В. Левчук