Вирок № 79822893, 12.02.2019, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/604/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Сумський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Черних О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипка - Соіна О.О.,

прокурора - Тимошенка Є.І.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2 - Нікітченко Є.В.,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_4

представника цивільного відповідача - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

захисника - адвоката Гороха О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200260001000 по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хобултова Володимир-Волинського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм в ТОВ «Транс-Сервіс-1», мешканця АДРЕСА_1, з ідентифікаційним кодом НОМЕР_1, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2014 року, близько 16 годин, ОСОБА_6, який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Транс Сервіс-1», на підставі подорожнього листа керував належним цьому товариству автомобілем НОМЕР_2, та рухався проїзною частиною автодороги «Київ-Суми-Юнаківка» в напрямку м. Київ.

Перебуваючи в районі 308 км вищевказаної автодороги, проїжджаючи с. Сула Сумського району, Сумської області, ОСОБА_6 розпочав спуск з гори в низину та виявив, що внизу з правого боку горів сухостій трави. В результаті горіння трави в низині проїзна частина була густо задимлена та не проглядалася.

Керуючи даним автомобілем та рухаючись у вищевказаному напрямку ОСОБА_6, знехтував безпекою дорожнього руху, перевищивши дозволену швидкість руху, в порушення вимог п.п. 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, при наближенні до непроглядної задимленої проїзної частини автодороги, не прийняв заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу, щоб безпечно ним керувати, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_8, автомобіль якого перебував в нерухомому стані на проїзній частині та автомобілем НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_9 Дані автомобілі перебували в нерухомому стані на проїзній частині, оскільки перед цим ОСОБА_8, в свою чергу рухаючись по вище вказаній проїзній частині в бік м. Київ, в районі задимлення дороги не обрав безпечної швидкості руху порушивши вимоги п.п. 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з автомобілем марки «Seat Leon», що рухався попереду в попутному напрямку, в результаті чого пасажир автомобіля «Seat Leon» ОСОБА_11 отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку та забою м'яких тканин потиличної області.

Внаслідок зіткнення автомобіля «Daf CF 85» з напівпричепом «Bodex Kis 3W-S» з автомобілем «Toyota Сamry» та подальшим зіткненням з автомобілем «Seat Leon» ОСОБА_12, 1978 року народження, яка перебувала попереду автомобіля «Toyota Сamry» отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла у виді переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливу в шлуночки головного мозку, забою головного мозку, чисельних переломів кісток грудної клітини, забою та розривів внутрішніх органів, від яких померла на місці пригоди.

ОСОБА_6 керуючи автомобілем «Daf CF 85» з напівпричепом «Bodex Kis 3W-S», порушив вимоги п.п. 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, які були введені в дію з 01 січня 2002 року, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

Дії водія ОСОБА_6 по порушенню Правил дорожнього руху України умисні, а форма вини до наслідків, що настали, - необережна (злочинна самовпевненість).

Потерпілими ОСОБА_13, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Сервіс - 1», ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свою заяву мотивували тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їм була заподіяна матеріальна шкода у зв'язку з пошкодженням автомобіля, витратами на поховання, а також моральна шкода у зв'язку з втратою рідної, близької людини. А тому просили суд стягнути з

1)АТ СК «АХА Страхування»: на користь ОСОБА_1 витрати на поховання в сумі 14616 грн., 33332 грн. - витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом та 4872 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_13 9327 грн. 95 коп. на утримання в розмірі на весь ліміт відповідальності та 4872 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_2 16666 грн. - витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом, 43848 грн. - страхове відшкодування, по 8367,95 грн. на утримання по втраті годувальника на весь ліміт відповідальності починаючи з 02 листопада 2014 року та 4872 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди

2)ТОВ «Транс - сервіс -1»: на користь ОСОБА_2 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 52300 грн. 40 коп. в рахунок відновлювального ремонту та по 8367,95 грн. на утримання по втраті годувальника; на користь ОСОБА_1 145000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 104600грн. 80 коп. в рахунок відновлювального ремонту; на корить ОСОБА_13 9327 грн. 95 коп. на утримання

3)ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні визнав себе винним, пояснив, що він готовий відшкодовувати завдані збитки, які будуть присуджені судом, та пояснив суду, що 02 листопада 2014 року, близько 16 годин, він керував належним ТОВ «Транс-Сервіс-1» автомобілем марки «Daf CF 85» з напівпричепом та рухався по правій смузі автодороги «Київ-Суми-Юнаківка» з м. Суми в напрямку м. Київ в с. Сула Сумського району зі швидкістю 64 км за годину. В районі спуску він побачив дим від горіння трави. В'їхав в смугу диму, відчув удар в передню частину автомобіля, потім почув хлопок і відразу загальмував. Проїхавши близько 20-ти метрів зупинив автомобіль частково на правій смузі автодороги та частково на правому узбіччі. Вийшов з кабіни автомобіля і побачив потерпілу, яка лежала на зустрічній смузі автодороги. Автомобіль марки «Toyota Сamry» знаходився на проїзній частині автодороги перед потерпілою, а автомобіль марки «Seat Leon» був справа частково на правому узбіччі. Зателефонував в міліцію та до себе на роботу. В тому місці був сильний дим і до зіткнення він не бачив ні потерпілу, ні автомобілі і не міг сказати де саме в момент наїзду знаходилась потерпіла, так як її не бачив. При цьому, вказав, що керуючи в момент ДТП автомобілем він порушив вимоги п.п. 12.1 та 12.4 ПДР, але звернув увагу суду на те, що й водії автомобілів «Toyota Сamry» та «Seat Leon» також порушили ПДР, так як не встановили на дорозі необхідні знаки. Щодо вирішення цивільних позовів поклався на розсуд суду.

ОСОБА_6 добровільно відшкодував потерпілій ОСОБА_1 40000 гривень ( т. 2, а.к.п. 256).

Представник цивільного відповідача ТОВ «Транс - сервіс -1» проти позовних вимог заперечував частково, щодо стягнення шкоди на утримання просив суд відмовити повністю, щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, враховуючи розумність, виваженість і справедливість, надав суду письмовий відзив.

Представник цивільного відповідача АТ СК «АХА Страхування» заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, при цьому вважав його передчасним, надав суду письмовий відзив.

Органами досудового слідства надані наступні докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду:

Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що 02 листопада 2014 року, на початку 15-ї години, її дочка ОСОБА_12 на належному їй автомобілі марки «Toyota Сamry» під керуванням її співмешканця ОСОБА_8 поїхали від їхнього з чоловіком домоволодіння в с. Вири Білопільського району до м. Києва, де вони проживали. Через деякий час зять їй повідомив, що на автодорозі її дочка вийшла із автомобіля і її збив автомобіль. Вони відразу разом з чоловіком поїхали на місце ДТП. Заявлені нею цивільні позови в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, які в подальшому уточнила, підтримала повністю. Підтвердила той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 добровільно відшкодував їй 40000 гривень.

Протокол проведення слідчого експерименту від 03 листопада 2014 року та схемою до нього з участю свідка ОСОБА_8, де на місці ДТП свідок пояснив і показав як відбулась дорожньо-транспортна пригода ( т. 1, а.к.п. 98-105).

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемами до нього від 02 листопада 2014 року, згідно яких місцем ДТП була ділянка автодороги км 308 + 200 м «Київ-Суми-Юнаківка». На правій смузі руху в напрямку м. Києва частково на правому узбіччі розташований автомобіль марки «Seat Leon». Попереду нього на задній частині автодороги частково на правому узбіччі був розташований автомобіль марки «Daf» з напівпричепом. На проїзній частині автодороги частково на лівому узбіччі передньою частиною в напрямку м. Ромни був розташований автомобіль марки «Toyota Сamry», попереду якого на проїзній частині знаходився труп ОСОБА_12 ( т.1, а.к.п. 20-32).

Протокол проведення слідчого експерименту від 03 листопада 2014 року та схемою до нього з участю свідка ОСОБА_9, де він на місці вчинення ДТП розповів і показав механізм її скоєння ( т.1, а.к.п. 90 - 97).

Протокол слідчого експерименту від 03 листопада 2014 року проведений з ОСОБА_14 в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16, з участю спеціаліста ОСОБА_10, згідно якого на місці ДТП у с. Сула, 7 км було встановлена об'єктивна видимість для водія автомобіля «Daf » , а саме, що з робочого місця водія було видно на відстань 914 км. (т. 1 а.к.п. 114-117)

Протокол огляду транспортного засобу - автомобіля марки «Daf CF 85», згідно якого було виявлено на передній частині зовнішні пошкодження ( т.1, а.к.п.35-37).

Протокол проведення слідчого експерименту та схемою до нього від 03 листопада 2014 року з участю обвинуваченого ОСОБА_6, де він на місці скоєння ДТП пояснив і показав механізм її вчинення згідно його показань в судовому засіданні ( т.1, а.к.п. 106-113).

Висновок судово-медичної експертизи № 762 від 09 січня 2015 року, згідно якого смерть ОСОБА_12 настала внаслідок сполученої тупої травми тіла у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливу у шлуночки головного мозку, забою головного мозку, численних переломів кісток грудної клітини, забою та розривів внутрішніх органів (т.1, а.к.п. 151-153).

Висновок комісійної судово-автотехнічної експертизи № 33 від 04.02.2015 року, згідно якого в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП. В даній дорожній ситуації зіткнення автомобіля НОМЕР_2 з автомобілями «Toyota Сamry» та «Seat Leon» з технічної точки зору діями водіїв даних автомобілів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не вирішували запобіганню зіткнення, а вирішувались односторонніми діями водія автомобіля «Daf CF 85» з напівпричепом «Bodex Kis 3W-S» ОСОБА_6 шляхом виконання ним вимог п.п. 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України ( т. 1, а.к.п. 192-198).

Висновок додаткової судової автотехнічної експертизи №1437 від 14.02.2017 року, згідного якого експерт дійшов висновків аналогічних висновку комісійної судово-автотехнічної експертизи № 33 від 04.02.2015 року (т. 4, а.к.п. 200-208).

Здобуті під час досудового розслідування і досліджені в судовому засіданні докази суд визнає об'єктивними та допустимими.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена в повному обсязі та його протиправні дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, які виразилися у порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинила смерть потерпілої.

За ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з принципів законності, справедливості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення обвинуваченого ОСОБА_6, фактичних обставин справи, те, що порушення Правил дорожнього руху призвело до тяжких наслідків, а саме смерті потерпілої ОСОБА_17, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, його похилий вік, те, що за стільки років водійського стажу не було жодного порушення ПДР України, є раніше несудимим, має доньку інваліда, те, що добровільно частково відшкодував шкоду потерпілій, враховуючи наявні у справі обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме щире каяття, те, що дорожньо-транспортна подія сталась внаслідок збігу випадкових обставин, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, без позбавлення його права керування транспортними засобами, так як дане право являється єдиним джерелом доходів для його сім'ї, та у разі його позбавлення ОСОБА_6 не матиме можливості відшкодувати шкоду заподіяну потерпілим. Саме таке покарання, на думку суду буде як необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Під час судових дебатів прокурор Тимошенко Є.І. звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року.

Згідно п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи визнані винними у вчиненні злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно ст. ст. 5,6 Закону України « Про застосування амністії в Україні», ст. 13, 15 Закону України «Про амністію у 2016 році», дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності та такі особи можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що ОСОБА_6 визнаний винним за вчинення необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, до дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», та має повнолітню доньку ОСОБА_19, яка є інвалідом 3 - ї групи. При цьому, на нього не поширюються заборони, щодо застосування амністії, передбачені Законом України «Про амністію у 2016 році» та Законом України «Про застосування амністії в Україні» та він, в судовому засіданні не заперечував проти застосування до нього амністії відповідно до вимог п. «в» ст. 1 Закону «Про амністію у 2016 році» та ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні», вказане дає підстави для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання.

Таким чином, до ОСОБА_6 необхідно застосувати ЗУ «Про амністію 2016 року» і звільнити його від відбуття покарання.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази: автомобіль НОМЕР_2, які належать ТОВ «Транс-Сервіс-1», на які накладено арешт за ухвалами слідчих суддів Ковпаківського райсуду м. Суми від 06 листопада 2014 року та Зарічного райсуду м. Суми від 18 січня 2015 року, що зберігаються на території агрофірми в с. Сула Сумського району, звернути в рахунок стягнення моральної шкоди за цивільним позовом потерпілих; автомобіль НОМЕР_4 залишити власнику ОСОБА_9; автомобіль НОМЕР_3, який знаходиться на спецмайданчику Сумського РВ поліції, передати його співвласнику ОСОБА_1.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 КК України з ОСОБА_6 необхідно стягнути судові витрати за проведення експертиз в розмірі 9322 (дев'ять тисяч триста двадцять дві) грн. 65 коп.

Щодо вирішення цивільного позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлена вина ОСОБА_6 в дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 даної статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренду, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

У пунктах 1, 2 4 статті зазначено, що шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років), чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно, одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя шкода відшкодовується незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років.

У відповідності до ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта буде зобов'язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. Межа відповідальності визначає сферу дії обставин, які виключають відповідальність. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Також, відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Транс - Сервіс -1» була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія АХА Страхування», і згідно полісу № аі/6224094 страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду завдану майну (на одного потерпілого) становить 50000 грн., життю та здоров'ю - 100000 грн. (Т1 а.к.п.138). Крім того, був укладений договір добровільного страхування № 10348Гдго/14лв/сх. від 15.01.2014 року, яким встановлено додатковий ліміт в 100000 грн. до вже встановленого. Тобто загальний ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 150000 грн. (Т.2 а.к.п. 61-64).

Відповідно до судової авто-товарознавчої експертизи № 631 від 30.06.2015 року вартість матеріального збитку та завданого внаслідок пошкодження в результаті ДТП, що сталось 02.11.2014 року, належного потерпілій ОСОБА_12 автомобіля марки «Toyota Сamry» НОМЕР_3 2004 року виготовлення, на дату проведення дослідження, складає 206 901 грн. 22 коп.

Згідно висновку експерта № 19/119/11-2/480е від 15 січня 2019 року найбільш ймовірна вартість металобрухту складників, що залишились від автомобіля марки «Toyota Сamry» НОМЕР_3 2004 року виготовлення, згідно наданих відомостей щодо нього, станом на 02.11.2014 року складає 3942 грн. (т. 6 ак.п. 79-81).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно свідоцтва про право на спадщину автомобіль марки «Toyota Сamry» НОМЕР_3 2004 року виготовлення належить 1/3 частина - ОСОБА_2 та 2/3 частини - ОСОБА_1 (Т. 3 а.к.п 194-195).

Відповідно до ст. 979 Цивільного Кодексу України(далі ЦК України), за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

На підставі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого, вищевказана ДТП є страховим випадком.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Пунктом 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдана за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1193 ЦК України, вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

В даному випадку, при відшкодуванні витрат на поховання шкода відшкодовується у повному обсязі, незважаючи на наявність вини потерпілого у будь-якій формі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Стаття 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає відшкодування страховиком шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, так: - п. 27.1. - страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди; - п. 27.2. - страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку; - п. 27.3. - страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами; - п. 27.4. - страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Суди розглядають позови в межах заявлених вимог, разом з цим, враховуючи правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року, яким встановлено, що стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню і з відповідача ПрАТ «Страхова компанія АХА Страхування» необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_12 50000 грн., на користь позивача ОСОБА_1 - 100000 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а з відповідача ТОВ «Транс - Сервіс -1» необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_12 17653 грн. 07 коп., на користь позивача ОСОБА_1 -35306 грн. 15 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Позивачем ОСОБА_1 суду надані письмові документи щодо витрат пов'язаних з похованням ОСОБА_12 на суму 14616 грн. (Т2 а.к.п. 240).

Разом з цим суд звертає увагу, що ОСОБА_6 в судовому засіданні неодноразово повідомляв, що він надав потерпілій кошти в сумі 40000 грн в рахунок відшкодування витрат на поховання. Факт отримання даних коштів не заперечувався учасниками процесу, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з відповідачів на користь позивачів, суд виходить з наступного.

Суд вважає, що заподіяння смерті доньки, матері позивачів призвело до фізичних та моральних страждань останніх, їх переживань з приводу втрати дуже дорогої людини, що суттєво порушило їх нормальні життєві зв'язки, тобто потерпілим заподіяно моральну шкоду.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що на користь позивача ОСОБА_2 необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 300000 грн., ОСОБА_1 - 100000 грн, ОСОБА_13 - 100000грн.

Суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивачів до страхової компанії щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, тобто в сумі 14616 гривень (12 Х 1218 грн. - розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановлений законодавством на день настання страхового випадку = 14616 грн).

А тому, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди з ПрАТ «Страхова компанія АХА Страхування» необхідно задовільнити повністю і стягнути на користь позивача ОСОБА_2 4872 грн., на користь позивача ОСОБА_1 -4872 грн., на користь позивача ОСОБА_13 - 4872 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Транс-Сервіс-1» на користь позивача ОСОБА_2 295128 грн., на користь позивача ОСОБА_1 - 95128 грн. на користь ОСОБА_13 - 95128 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлено, що у ОСОБА_12, яка загинула на місці ДТП знаходився на утриманні син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який на даний час навчається в Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченко, закінчення навчання 30 червня 2022 року (Т.6 а.к.п 91).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_12 її середньомісячна заробітна плата на час ДТП складала 10458,57 грн. (т. 2 а.к.п 102).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Позивачем ОСОБА_13 надана довідка про розмір пенсії, яка складала на час ДТП 1156,88 грн. (Т.4 а.к.п.222)

Разом з цим, будь- яких доказів того, що він був утриманцем померлої ОСОБА_12 суду не надано.

Суд, вважає, що частина, яка припадала на утримання сина - ОСОБА_2 складала 5229 грн., оскільки під час судового розгляду не було встановлено будь - яких інших осіб, які були на утриманні ОСОБА_12

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з ПрАТ «Страхова компанія АХА Страхування» на його користь 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, а саме в розмірі (1218х36) 43848 грн., з ТОВ «Транс - Сервіс -1» необхідно стягувати на утримання позивача ОСОБА_2 5229 грн., щомісячно до закінчення навчання, але не більше досягнення останнім 23 річного віку.

Крім того, суд вважає, що понесені витрати позивачкою ОСОБА_1 на правову допомогу, які були підтверджені квитанцією, необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 в розмірі 7000 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, ст..ст. 259,263264,265,268 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортним засобом

На підставі п. «в» ст. 1 Закону « Про амністію у 2016 році» ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання у виді у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_13 та неповнолітнього ОСОБА_2, по 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_1 100000 грн., ОСОБА_2 - 50000 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_2 - 43848 (сорок три тисячі вісімсот сорок вісім) гривень в рахунок відшкодування шкоди, у зв'язку з втратою годувальника.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_13 по 95128 (дев'яносто п'ять тисяч сто двадцять вісім) гривень моральної шкоди, та на користь неповнолітнього ОСОБА_2 295128 (двісті дев'яносто п'ять сто двадцять вісім) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» на користь ОСОБА_1 35306 (тридцять п'ять тисяч триста шість) гривень 15 коп., на користь ОСОБА_2 17653 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят три) гривні 07 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягувати з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» на утримання ОСОБА_2 по 5229 грн. щомісячно до закінчення навчання, але не більше досягнення останнім 23 річного віку.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави (рахунок: 31114115700355, код бюджетної класифікації: 24060300, одержувач: УК у Сумському р/Сумський р/24060300, банк: ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО: 837013, код банку: 37970621, назва податку: інші надходження) -9322 (дев'ять тисяч триста двадцять дві) грн. 65 коп. за проведення експертиз.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_2, які належать ТОВ «Транс-Сервіс-1» на які накладено арешт за ухвалами слідчих суддів Ковпаківського райсуду м. Суми від 06 листопада 2014 року та Зарічного райсуду м. Суми від 18 січня 2015 року, що зберігаються на території агрофірми в с. Сула Сумського району, звернути в рахунок стягнення моральної шкоди за цивільним позовом потерпілих; автомобіль НОМЕР_4 залишити його власнику ОСОБА_9; автомобіль «Toyota Сamry» НОМЕР_3, який знаходиться на спецмайданчику Сумського РВ поліції, передати його співвласнику ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію після проголошення вручити прокурору, потерпілим та цивліьними позивачам, цивільним відповідачам та обвинуваченому.

Суддя О.М.Черних