Рішення № 79820978, 17.10.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/2588/18

провадження № 2-о/361/71/18

17.10.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Донецька міська рада, Броварський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про встановлення факту смерті особи та факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем,

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити факт смерті 28 січня 2017 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у місті Донецьк та факт їхнього проживання однією сім’єю за адресою: АДРЕСА_1, із листопада 2007 року по 28 січня 2017 року.

В обґрунтування вимог заяви зазначала, що у лютому 2003 року її мати ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_5, після чого вони стали проживати разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві спільної власності належала ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яка теж проживала у даній квартирі. За час спільного проживання в одній квартирі у неї склалися теплі стосунки з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона (заявник) здійснювала догляд за останньою, яка, будучи особою похилого віку, потребувала допомоги, турбувалася про неї як за рідною бабусею, остання в свою чергу ставилася до неї як до рідної онуки. Після розлучення її матері з ОСОБА_5 вона продовжувала доглядати за ОСОБА_4, з листопада 2007 року проживала постійно з нею разом у вказаній квартирі однією сім’єю. У листопаді 2012 року ОСОБА_4 подарувала належну їй частину вказаної квартири. 28 січня 2017 року ОСОБА_4 померла, всі витрати на її поховання здійснені нею.

Зареєструвати смерть ОСОБА_4 та отримати свідоцтво про її смерть в органах реєстрації актів вона не має можливості, оскільки не є родичкою померлої, тому вона змушена звернутися до суду для встановлення зазначених у заяві фактів, що мають юридичне значення.

Заявник ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному, просила суд заяву задовольнити.

Заінтересована особа: Донецька міська рада до суду не з’явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заява про розгляд справи за її відсутності до суду не надходила.

Заінтересована особа: Броварський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області до суду не з’явився, подав заяву, у якій просив суд розглянути справу за відсутності їхнього представника, прав заявника не оспорює.

Заслухавши пояснення заявника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

У ч. 1 ст. 4 передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У ст. 317 ЦПК України визначено особливості провадження у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

ОСОБА_7 населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, вбачається, що місто Донецьк включено до вказаного переліку населених пунктів.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15 квітня 2014 року № 1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Заявник ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, у якій просить встановити факт смерті 28 січня 2017 року ОСОБА_4 у місті Донецьк, тобто на тимчасово окупованій території України, та факт її (заявника) спільного проживання із померлою у період з листопада 2007 року по день смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, встановлення яких їй необхідно для реєстрації в установленому законом порядку реєстрації смерті ОСОБА_4 та оформлення після її смерті своїх спадкових прав.

Суд встановив, що заявник ОСОБА_3 народилася 05 вересня 1989 року у місті Донецьк, зареєстрована з 04 квітня 2006 року за адресою: АДРЕСА_2, є внутрішньо переміщеною особою, на даний час з 26 березня 2018 року вона тимчасово зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Її матір’ю є ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_6, яка також зареєстрована за вказаною адресою у місті Донецьк та з 25 лютого 2003 року по 18 березня 2005 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_5.

Із копій довідки про причину смерті № 333 від 30 січня 2017 року і свідоцтва про смерть серії ДНР № 044943 від 31 січня 2017 року, виданих на тимчасово окупованій території України у місті Донецьк, видно, що 28 січня 2017 року у віці 94 років померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із договору дарування квартири від 10 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 1276, вбачається, що ОСОБА_5 (2/3 частки) та ОСОБА_4 (1/3 частку) подарували ОСОБА_9 двокімнатну квартиру № 46 у будинку № 129, що розташована по вулиці Набережній у місті Донецьк.

13 листопада 2012 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за заявником ОСОБА_3 в Державному реєстрі прав.

Свідок ОСОБА_10, мати заявника, у судовому засіданні показала, що 25 лютого 2003 року вона уклала шлюб із ОСОБА_5 та переїхала з дочкою ОСОБА_3 проживати до чоловіка за адресою: АДРЕСА_1, де також проживала ОСОБА_4 Дана квартира на праві спільної власності належала її чоловікові ОСОБА_5 та ОСОБА_4, остання була одинокою, близьких і рідних людей не мала. Між її дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися добрі стосунки, як між онукою і бабусею. Після її розлучення з ОСОБА_5 та переїзду до нового місця проживання її дочка ОСОБА_11 не переставала спілкуватися з ОСОБА_4, здійснювала догляд за останньою та турбувалася про неї. У листопаді 2007 року ОСОБА_3 переїхала до ОСОБА_4 та постійно проживала у зазначеній вище квартирі, до дня смерті останньої 28 січня 2017 року. Поховання ОСОБА_4 здійснено за рахунок коштів заявника. Вказана квартира згідно із договором дарування на праві власності належить заявнику.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні підтвердила факт постійного проживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 з 2007 року у подарованій заявнику квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та факт ведення ними спільного побуту. Також вона показала, що заявник постійно піклувалася про бабусю ОСОБА_4 до дня її смерті 28 січня 2017 року.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” від 18 січня 2018 року № 2268-VIII діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” від 01 липня 2010 року № 2398-VI державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

За змістом п. 1 розділу І, п. 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу від 24 грудня 2010 року № 3307/5), державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Підставою для державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

У ч. 2 ст. 3 СК України визначено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови № 7 від 30 травня 2008 року “Про судову практику у справах про спадкування” роз’яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи наведене, обставини справи, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 про встановлення факту смерті 28 січня 2017 року ОСОБА_4 у місті Донецьк та факту постійного проживання заявника із померлою у період з 2007 року по 28 січня 2017 року ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Зазначені вище юридичні факти встановлені судом для реєстрації смерті ОСОБА_4 у визначеному законодавством України порядку, отримання заявником свідоцтва про смерть вказаної особи та оформлення ОСОБА_3 спадкових прав після смерті ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76, 77, 89, 259, 263 – 265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті 28 січня 2017 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у місті Донецьк, Україна.

Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 28 січня 2017 року, за адресою: АДРЕСА_1, у період із листопада 2007 року по 28 січня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.