Рішення № 79819476, 08.02.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/513/18

Провадження № 2/361/191/19

08.02.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 лютого 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Коваль А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним,-

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н, укладеним 10.01.2012р., в сумі 15708,41 грн., що складається з заборгованості по відсоткам, пені і штрафу, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.01.2012 р. між банком і ОСОБА_1, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, відповідач кредит отримав, але допустив прострочення в платежах, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість по процентам у вказаній сумі; Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, з якими клієнт погодився, підписавши відповідну заяву, кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, відповідачу надані кредитні кошти у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості по відсоткам, а також іншим витратам до умов договору.

Відповідач подав відзив на позов, за змістом якого не заперечував факту укладення кредитного договору, і отримання кредитних коштів на картковий рахунок, у вказаній позивачем сумі і на вказаних умовах. Також відповідачем не заперечувався факт наявності заборгованості за тілом кредиту у вказаній у розрахунку сумі. Позовні вимоги про стягнення відсотків, пені і штрафу відповідач не визнав, посилаючись на звільнення його як військовослужбовця у особливий період від сплати процентів по кредиту і від санкцій. Пояснив, що є військовослужбовцем і проходить строкову службу у Збройних Силах України за контрактом, і оскільки з 2014 року і по теперішній час в Україні запроваджено особливий період, а п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Крім того, одночасне стягнення двох видів неустойки за одне й те саме порушення суперечить положенням ст. 61 Конституції України. 23.03.2018р. він звернувся до відділення Приватбанку із довідкою про те, що він є військовослужбовцем, але працівники банку відмовили йому у прийнятті довідки, оскільки вона не відповідає встановленому зразку; у той же день він зателефонував на гарячу лінію Приватбанку і повідомив про відмову працівників банку у прийнятті від нього довідки про проходження військової служби, але вичерпної інформації з даного приводу також не отримав, у подальшому банк відмовився зробити перерахунок і звільнити його від сплати вказаних сум. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, за змістом відзиву зазначив, що пеня і штраф є формами неустойки, а не окремими і самостійними видами юридичної відповідальності. Пеня і штраф є різновидом штрафних санкцій, а відтак у межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різні види санкцій. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені, як окремих видів неустойки, не є подвійним притягненням до відповідальності, оскільки характер правопорушень в даному випадку є різним. Щодо звільнення військовослужбовця від сплати процентів і неустойки, позивач зазначав, що дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудований період після закінчення воєнних дій; в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. Відповідно до Законів України від 17.03.2014 р. № 1126-VII, від 06.05.2014 р. № 1240-VII, від 22.07.2014 р. № 1595-VII, від 15.01.2015 р. № 113-VIIІ особливий період в Україні діяв з 18.03.2014 р. по 02.05.2014 р., з 07.05.2014 р. по 21.06.2014 р., з 24.07.2014 р. по 07.09.2014 р., з 20.01.2015 р. по 22.08.2015 р. При зверненні до відділення Приватбанку відповідач надав довідку про перебування на військовій службі, але в довідці не зазначено дату, з якої він перебуває на військовій службі, тому Приватбанк позбавлений можливості здійснити перерахунок заборгованості за пенею та штрафами саме у ті періоди, коли відповідач міг бути звільнений від даних зобов'язань. Враховуючи, що відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, вважав свої вимоги обґрунтованими, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач подав заперечення проти відповіді на відзив і додаткові письмові пояснення, за змістом яких зазначив, що він визнає наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000 грн. і не відмовляється від її сплати, разом з тим, не визнає заборгованості по процентам і неустойкам, бо вважає, що особливим періодом слід вважати весь час з 17.03.2014р., оскільки Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Президентом України відповідного рішення про демобілізацію не приймалось, а саме по собі закінчення заходів мобілізації не припиняє собою дію особливого періоду. Тому на його думку особливий період продовжує діяти і по теперішній час, а відтак законні підстави для нарахування йому відсотків, пені і штрафу за кредитним договором протягом дії особливого періоду відсутні.

В письмових поясненнях позивач крім наведеного вище, послався на те, що з наданого відповідачем контракту про проходження військової служби видно, що він укладений 30.06.2017р. строком на 3 роки, тобто вказаний проміжок часу не співпадає з часом дії особливого періоду, тому підстави для перерахунку штрафів, пені і відсотків за кредитним договором, укладеним з відповідачем відсутні. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві і запереченні, крім того пояснив, що не вважає за доцільне вносити позивачу платежі по тілу кредиту, оскільки вказані суми будуть зараховані на погашення процентів і неустойки, які він не визнає; вважає, що незалежно від того, що він уклав контракт в червні 2017 року. Він вважає, що дія даної пільги щодо звільнення від процентів і неустойки під час дії особливого періоду поширюється на весь час дії особливого періоду, тобто на період з березня 2014р., незалежно від дати укладення контракту, оскільки закон, що пом'якшує відповідальніст , має зворотну силу у часі. Після оголошення перерви подав заяву про проведення судового засідання без його участі.

Судом ухвалено здійснювати надалі розгляд справи без участі учасників справи згідно поданих ними заяв за наявними у справі матеріалами.

З наданих документів встановлено, що 10.01.2012р. між Приватбанк і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, за яким кредитор надав відповідачу (позичальнику) кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 8000 грн. на платіжну картку з щомісячною сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі базової процентної ставки згідно умов кредитування «55 днів пільгового періоду».

Відповідно до анкети-заяви, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті - заяві. З даного договору для відповідача - позичальника виникли певні зобов'язання перед кредитором - по сплаті кредиту, процентів за користування кредиту, комісії, а також неустойки у разі порушення виконання зобов'язань.

Відповідачем факт укладення кредитного договору на умовах надання банківських послуг Приватбанком, витяг з яких міститься в матеріалах справи, факт отримання кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8000 грн., не заперечувались.

Згідно ст.627 ЦК - сторони є вільними в укладанні договору. Згідно ст.638, ст..639 ЦК - якщо сторони досягли домовленості і уклали договір, в якому передбачені певні зобов'язання, то вони мають виконуватись і вважатись такими, що момент домовленості настав. Згідно ч.1ст.631 ЦК- строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки у відповідності з договором. Згідно ч.4 ст.631 ЦК - збіг строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Оскільки відповідач визнав дані обставини, вони вважаються судом встановленими.

Згідно ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на умовах договору. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.615 ЦК - не припустима одностороння відмова від зобов'язання. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав позивачу кредит. Відповідач не оспорив договір або отримання суми кредиту на вказаних умовах і в указаному розмірі, не оспорює факт наявності боргу за тілом кредиту.

З розрахунку заборгованості встановлено, що станом на день складення розрахунку, тобто на 04.01.2018 р. за відповідачем рахується наступна заборгованість: за нарахованими відсотками за користування кредитом 9309,21 грн.; пеня 5577,13 грн.; штрафи - 500 грн. (фіксована частина) і 724,21 грн. (процентна складова).

Тобто позивачем пред'явлені вимоги лише про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, пенею і штрафами, вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту позивач в даному позові не пред'явив.

Відповідач не оспорював факт наявності прострочених зобов'язань по кредиту, але не визнає факт наявності у нього заборгованості за процентами за користування кредитом, пенею і штрафами, оскільки вважає, що звільнений від їх сплати у відповідності до положень ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з початку і до закінчення особливого періоду. І відповідно позивач не мав законних підстав нараховувати дані суми, а нарахувавши, повинен був за його зверненням здійснити відповідний перерахунок.

З довідки № 601 від 15.03.2018р. встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А3628 Міністерства Оборони України.

З контракту від 30.06.2017р. встановлено, що ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії Контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк Контракту. За погодженням сторін контракт укладено строком на 3 роки.

Таким чином для цілей розгляду даної справи суд виходить з того, що наведені відповідачем гарантії стосуються його в період після укладення ним контракту і на час його дії, тобто з 30.06.2017р.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", оголошено про проведення часткової мобілізації.

Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", уведеним у дію Указом Президента України від 14.04,2014 № 405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводилася антитерористична операція.

Відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України № 113-УІІІ від 15.01.2015, з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошено та зобов'язано провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.

Згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", введеного у дію Указом Президента України від 30.04.2018 116/2018, та наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України "Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей" з 30.04.2018 у Донецькій та Луганській областях проводиться операція об'єднаних сил.

Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Водночас у зазначеному Законі України передбачено такий захід, як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України і які спрямовані на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Згідно із статтею 11 зазначеного вище Закону рішення про демобілізацію, із внесенням його на затвердження Верховною Радою України, приймає Президент України. На цей час відповідних рішень Президентом України не приймалося.

З листа Головного управління Генерального Штабу ЗСУ від 25.07.2018 р. вбачається, що з 17.03.2014 р. і до цього часу Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Тому суд погоджується з відповідачем, що гарантія щодо звільнення від процентів та неустойки по кредитному договору має застосовуватись, оскільки вказаний період може бути визнаний у сенсі даного закону як особливий період.

Відповідач є військовослужбовцем, з 30.06.2017р. і по теперішній час проходить службу у Збройних Силах України, що підтверджено довідкою військової частини, де він проходить службу, і контрактом від 30.06.2017р. Відповідач повідомив банк, що він є військовослужбовцем і проходить військову службу у Збройних Силах України.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем у тому, що з моменту вступу на військову службу - з 30.06.2017р. і до закінчення особливого періоду в Україні, на відповідача розповсюджуються гарантії, встановлені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», і тому він з 30.06.2017р. звільняється від сплати процентів по кредиту і від неустойки (штрафів та пені) до закінчення особливого періоду в Україні.

Підстав для звільнення відповідача від сплати штрафів, пені та відсотків до моменту його вступу на військову службу - до 30.06.2017р., суд не вбачає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом, які станом на 30.06.2017р. нараховані в сумі 8060,64 грн. - згідно з наданим позивачем розрахунком. Даний розрахунок відповідає передбаченій умовами договору процентній ставці, яку відповідач не оспорює, нараховані проценти на суму кредиту, яку також відповідач не оспорює.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені умовами договору або законом, зокрема сплата неустойки (п.3).

Враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, допустив прострочення у платежах, суд вважає, що в даному випадку позивач мав право нараховувати до сплати позичальнику неустойку відповідно до умов договору, у період до вступу відповідача на військову службу за контрактом, тобто до 30.06.2017р.

Як видно з розрахунку заборгованості, розмір пені, нарахованої до 30.06.2017 р. складає 0,00 грн. , тому відсутні підстави для її стягнення.

Щодо стягнення штрафу, то суд виходить з того, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України); пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Таким чином, неустойка (штраф або пеня) є санкцією за порушення боржником грошового зобов'язання і є видом матеріальної відповідальності.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тобто позивачем застосовано одночасно два види неустойки пеню та штраф за одне й те саме порушення умов договору - несвоєчасне та не в повному обсязі виконання договірних зобов'язань.

Також позивачем не надано розрахунку штрафу, і в позові не наведено жодних обґрунтувань, за який період та за прострочення яких саме зобов'язань нараховано штраф. Оскільки з наданого розрахунку не вбачається іншого, і враховуючи саму природу штрафу та його відмінність від пені, а саме, що штрафом є разово нарахована сума, то суд робить висновок, що штраф відповідачу нарахований уже в період , коли на нього поширювала свою дію гарантія щодо звільнення від неустойки військовослужбовця в особливий період. Тому відповідач є таким, що звільнений від даного платежу.

При наведених вище підставах і враховуючи закон, що регулює спірні правовідносини, а також виходячи з наведених позивачем у позовній заяві обґрунтувань і мотивування стягнення штрафу, розглядаючи справу лише в межах заявлених позовних вимог і на підставі лише поданих доказів, дотримуючись принципу диспозитивності і рівності сторін, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина + 5% від суми заборгованості). В цій частині у позові суд відмовляє.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 30.06.2017р. у розмірі 8060,64 грн. В іншій частині позов є обґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено 1762 грн. Позов задоволено на 51 %. Тому відшкодуванню підлягають судові витрати на 51 %, що становить 898,62 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. 61 Конституції України, 526, 549, 550, 551, 611, 613,615, 616, 627, 629, 631, 638,639, 1048, 1054 ЦК України, ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», ст.1 ЗУ «Про оборону України», ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) за кредитним договором б/н від 10.01.2012 р. заборгованість за відсотками - 8060,64 грн. і судові витрати 898,62 грн., всього стягнути 8959,26 грн. (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 26 копійок);

в іншій частині в позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Суддя Т.В. Селезньова