Рішення № 79819188, 14.02.2019, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/1893/18 Провадження № 2/358/190/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кіхтенко С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Симоненко О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богуславської районної державної адміністрації Київської області про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувшись до суду з даним позовом, просить суд визнати за нею право на земельну частку (пай) в землях, що перебували в колективній власності колишнього КСП «Медвинське» с. Медвин, Богуславського району Київської області в умовних кадастрових гектарах 1,9 га за рахунок вільних земель запасу на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області, посилаючись на те, що вона працювала в КСП «Медвинське», с. Медвин, Богуславського району Київської області та була членом даного колгоспу з 15.07.1995 року до 10.12.1999 року, що підтверджується її трудовою книжкою.

20.12.1996 року КСП «Медвинське» було видано державний акт на право колективної власності на землю. На час видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Медвинське» вона була членом даного КСП, але її помилково не включили до списків членів КСП, які мали право на земельну частку (пай) та не видали відповідний сертифікат.

Посилаючись на Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року, позивач просить задовольнити її вимоги та визнати за нею право на земельну частку (пай) в бувшому КСП «Медвинське», с.Медвин, Богуславського району Київської області.

Представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, а також зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач - Богуславська районна державна адміністрація Київської області, свого представника в судове засідання не направила, але надіслала заяву, в якій просить розглядати справу без представника адміністрації, а також зазначила, що позов визнає в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст. 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У 15.07.1995 року позивач була прийнята в члени КСП «Медвинське», с. Медвин, Богуславського району Київської області, в якому працювала безперервно до 10.12. червня 1999 року, що підтверджується копією трудової книжки серії АА № 896077 від 27.07.2005 року.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Богуславському районі від 22.08.2018 року Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Медвинське» був виданий 20.12.1996 року. На час видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Медвинське» ОСОБА_2 була членом даного КСП, але її помилково не включили до списків членів КСП, які мали право на земельну частку (пай) та не видали відповідний сертифікат.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 року, який діяв на час розпаювання земель колективної власності, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі на місцевості і одержання документа, що посвідчує це право.

Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року визначено коло осіб, які мають право на земельний пай, а саме «право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно роз’яснень викладених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі – КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов’язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Оскільки ОСОБА_2 на час одержання КСП «Медвинське» с. Медвин, Богуславського району Київської області державного акту на право колективної власності на землю станом на 20.12.1996 року була членом даного КСП, то вона має право на земельний пай і на її ім’я помилково не видали сертифікат на право на земельну частку (пай) при розпаюванні землі.

Загальновідомим є факт, що колишні члени КСП вже отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) та в послідуючому державні акти на земельну частку (пай).

Із інформації заступника начальника відділу у Богуславському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вбачається, що розмір земельної частки (паю) на одну особу КСП «Медвинське» складає 1,9 умовних кадастрових гектарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч. 1 ст. 2 вищевказаного Закону є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Згідно ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації – за межами населених пунктів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав ( п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Оскільки, право позивача на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП було порушено, суд виходячи з принципу земельного законодавства щодо забезпечення рівності права власності на землю громадян, що визначено п. б) ч. 1 ст. 5 ЗК України, вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача шляхом визнання за ним права на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Медвинське», с. Медвин, Богуславського району Київської області, що буде підставою для виділення їй в натурі (на місцевості) земельної ділянки, як власнику земельної частки (паю).

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки, відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352 грн. 40 коп.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 142 ч. 1, 200, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, ЦПК України, ст.ст. 5, 152 ч. 3 п. а) ЗК України, ст.ст. 2, 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року, ст.ст. 1,2, 3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст 1218, 1276 ЦК України,

суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Медвинське» с. Медвин, Богуславського району Київської області в умовних кадастрових гектарах 1,9 га за рахунок вільних земель запасу на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Богуславському районі Київської області, код ЄДРПОУ 37556042, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Богуслав, вул. Франка, 4 повернути позивачці ОСОБА_2, з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову 18.12.2018 року, згідно квитанції № 104 на р/р 31210206010080, МФО 899998, в ТВБВ 10026/638 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк ", що становить 352 грн. 40 коп..

Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя ОСОБА_4