Рішення № 79819134, 13.02.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15093/18

2/357/324/19

Категорія 57

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

19.12.2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення майна з-під арешту, посилаючись на наступні обставини.

Вона, ОСОБА_1, є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2003р., виданого Комунальною службою приватизації м. Біла Церква.

24.04.2008 р. її син ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Банк Столиця» договір № 35-03/08-К про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної).

В якості забезпечення за цим кредитом було укладено Договір іпотеки № 35-03/08- К-32, посвідчений 25.04.2008 р. за реєстровим №1549, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого вказана вище квартира була передана в іпотеку. Заборона відчуження вищеназваного нерухомого майна була накладена 25.04.2008 р. та зареєстрована в реєстрі за № 1541.

20.08.2010 р. приватний нотаріус ОСОБА_4 видала виконавчий напис № 2249 про звернення стягнення на кв.№34 по вул. Некрасова,95 в м. Біла Церква, яка належить ОСОБА_1 та за рахунок коштів, виручених від продажу зазначеного майна, задовольнити вимоги ПАТ «Банк Столиця» в сумі 175316,27 грн.

08.08.2011 р. міський відділ державної виконавчої служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (в/п № 21319302). 10.08.2011 р. ця постанова була зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Вказаний кредит було погашено повністю.

Відповідно до довідки за № 14-1/127 від 30.01.2012 р., виданої тимчасовим адміністратором ПАТ «Банк Столиця», яка була видана їй, ОСОБА_1, як майновому поручителю згідно іпотечного договору № 35-03/08-К- 32 від 25.04.2008 р., який укладався для забезпечення виконання кредитного договору № 35-03/08-К про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 24.04.2008 р., де позичальником виступає ОСОБА_3, - відсутня заборгованість перед ПАТ «Банк Столиця» станом на 30.01.2012 р., кредит погашено в повному обсязі.

Також був наданий лист на ім’я приватного нотаріуса ОСОБА_4 (№14-1/129 від 30.01.2012р.) про прохання вилучити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо забороні відчуження АДРЕСА_2 та вилучити запис з Державного реєстру іпотек щодо обтяження об’єкту нерухомого майна іпотекою в зв’язку з повним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.

08.11.2018 р. приватний нотаріус ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_5 внесла відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки - про припинення іпотеки, та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження - про припинення обтяження.

Однак, її звернення до ОСОБА_2 міського відділу ДВС про зняття арешту з належної їй квартири залишилось без задоволення.

Просила суд звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_1, шляхом вилучення ( скасування) запису про обтяження номер 29277490, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, підстава виникнення обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер В/п 21319302, виданий 08.08.2011 р. міським відділом ДВС ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції ( а. с. 3-6 ).

Ухвалою судді від 28 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 09 годину 30 хвилин 30 січня 2019 року ( а. с. 16-17 ).

Ухвалою суду від 30 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 годину 30 хвилин 13 лютого 2019 року ( а. с. 25-26 ).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, надала до суду заяву, отримана судом 30.01.2019 року за вх. № 3878, в якій просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти прийняття заочного рішення ( а. с. 22 ).

Відповідач ОСОБА_2 міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області в судове засідання не направив свого представника, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з’явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 13.02.2019 року було постановлено провести заочний розгляд у вищезазначеній цивільній справі.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

ОСОБА_7 ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

ОСОБА_7 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2003 року, виданого Комунальною службою приватизації м. Біла Церква ( а. с. 7 ).

Встановлено, що 24.04.2008 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Банк Столиця» договір № 35-03/08-К про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної), де в якості забезпечення за цим кредитом було укладено Договір іпотеки № 35-03/08- К-32, посвідчений 25.04.2008 року за реєстровим №1549, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого вказана вище квартира була передана в іпотеку. Заборона відчуження вищеназваного нерухомого майна була накладена 25.04.2008 року та зареєстрована в реєстрі за № 1541.

20.08.2010 року приватний нотаріус ОСОБА_4 видала виконавчий напис № 2249 про звернення стягнення на АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_1 та за рахунок коштів, виручених від продажу зазначеного майна, задовольнити вимоги ПАТ «Банк Столиця» в сумі 175316,27 грн.

08.08.2011 року міський відділ державної виконавчої служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (в/п № 21319302) та 10.08.2011 року зазначена постанова була зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Відповідно до довідки за № 14-1/127 від 30.01.2012 року, виданої тимчасовим адміністратором ПАТ «Банк Столиця», яка була видана ОСОБА_1, як майновому поручителю згідно іпотечного договору № 35-03/08-К- 32 від 25.04.2008 року, який укладався для забезпечення виконання кредитного договору № 35-03/08-К про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) від 24.04.2008 року, де позичальником виступає ОСОБА_3 убачається, що заборгованість перед ПАТ «Банк Столиця» станом на 30.01.2012 року, кредит погашено в повному обсязі ( а. с. 12 ).

ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 08.11.2018 року приватний нотаріус ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_5 внесла відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки - про припинення іпотеки, та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження - про припинення обтяження( а. с. 9 ).

Встановлено, що звертаючись ОСОБА_2 міського відділу ДВС про зняття арешту з належної позивачу квартири, остання залишилась без задоволення, про що свідчить лист спрямований позивачу від 03.10.2018 року за вих. № 83535 ( а. с. 13 ).

З зазначеної відповіді убачається, що було постановлено закінчити виконавче провадження у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення та само виконавче провадження № 21319302 знищено за терміном зберігання .

З наявної в матеріалах справи постанови державного виконавця убачається, що дійсно 22.02.2012 року старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ( а. с. 13 на звороті ).

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач ОСОБА_1 вважає, що вищезазначене обтяження порушує її права як власника на вільне володіння та розпорядження власністю.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_7 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ОСОБА_7 вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов’язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_7 зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ОСОБА_7 зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За положеннями ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяв на час закриття виконавчого провадження у 2012 р.) у разі закінчення виконавчого провадження, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв’язку з завершенням виконавчого провадження.

05.10.2016 р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» у зв’язку із чим втратив чинність Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.

За приписами ч. 3 ст. 3 ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час проведення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.

ОСОБА_7 до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду , який його видав, арешт накладений на майно (кошти) боржника, знімається.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент закінчення виконавчого провадження, дій щодо зняття арешту з майна міським відділом державної виконавчої служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції проведено не було, чим було порушено право позивача на користування та розпорядження своїм майном.

Отже, безпідставна наявність арешту майна, яке належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 порушує права останньої на вільне володіння та розпорядження майном на власний розсуд.

ОСОБА_7 ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином порушене право власника підлягає захисту шляхом звільнення з-під арешту спірного майна.

З огляду на ту обставину, що виконавче провадження, за яким відповідачем було накладено арешт на майно позивача знищено, захист прав позивача у спосіб оскарження бездіяльності державного виконавця неможливий, в зв’язку з чим права останньої підлягають захисту шляхом звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця.

З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду, понесення яких документально підтверджуються, наявною в матеріалах справи квитанцією ( а. с. 2 ) у сумі 704,80 гривень віднести за рахунок позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41Конституції України, ст.ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273, 280-289 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про звільнення майна з-під арешту, - задовольнити.

Звільнити з-під арешту майно, а саме: квартиру № 34, розташовану по вулиці Некрасова в будинку № 95 в місті Біла Церква Київської області, що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.2003 року, шляхом вилучення ( скасування ) запису про обтяження № 29277490, яке обтяжено на підставі постанови державної виконавчої служби ОСОБА_2 міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В\п № 21319302, виданий 08.08.2011 року.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 94, ЄДРПОУ: 34846021 ).

Повне заочне судове рішення складено 13 лютого 2019 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяОСОБА_9