Ухвала суду № 79817253, 14.02.2019, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/186/19

Провадження № 1-кс/282/73/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 рокусмт.Любар

Слідчий суддя Любарського районного суду Житомирської області Гуцал П.І., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, за участю слідчого Котика В.В., прокурора Кухарчука С.П., підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника-начальника СВ Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_5, погодженого прокурором Бердичівської місцевої прокуратури ОСОБА_6, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника-начальник СВ Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській ОСОБА_5, звернувся до суду із клопотанням у якому зазначає, що у провадженні СВ Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження за №12019060210000039 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що близько 12 год. 20 хв. 05.02.2019 ОСОБА_2 знаходився за кермом власного автомобіля марки «Ауді», моделі «А6», білого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який припаркував на перехресті вулиць Добровольського та ОСОБА_7 в с. Старий Любар Любарського району Житомирської області з порушенням вимог п.15.9 «Ґ» (зупинка забороняється на перехрестях) правил дорожнього руху України , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП порушення правил зупинки, стоянки.

В цей час інспектор СРПП №2 ОСОБА_8, перебуваючи в складі групи швидкого реагування Любарського відділення поліції, одягнений у формений одяг, в ході виконання своїх службових обов’язків, зокрема здійснював забезпечення безпеки дорожнього руху та публічної безпеки згідно плану завдання від 05.02.2019 затвердженого начальником Любарського відділення поліції, виявив зазначений автомобіль, який припаркований із порушенням вимог п.15.9 «Ґ» правил дорожнього руху України. З метою припинення правопорушення та проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_2, працівник поліції ОСОБА_8 підійшов до зазначеного автомобіля та зупинився біля лівої передньої дверки водія, де на водійському місці знаходився ОСОБА_2, представився водієві та зробив зауваження щодо порушення ПДР. Почувши зауваження від працівника правоохоронного органу – інспектора сектору реагування патрульної поліції Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на опір представнику правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків по охороні громадського порядку, погрозу насильством та умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу тілесних ушкоджень, у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що ОСОБА_8 в даний час виконує свої службові обов’язки з охорони публічного порядку, у зв’язку з виконанням ОСОБА_8 своїх службових обов’язків висловив в його адресу погрозу заподіяння тілесних ушкоджень.

Відразу ж після цього в указаному місці та час, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу, виконує свої службові обов’язки з охорони громадського порядку, з метою протидії ОСОБА_8 у здійсненні ним покладених на нього службових обов’язків з охорони громадського порядку та спричинення йому тілесних ушкоджень, у зв’язку з виконанням потерпілим своїх службових обов’язків, діючи умисно, різко повернув кермо автомобіля вліво, тобто в сторону ОСОБА_8, тримаючи при цьому в полі зору потерпілого та маючи можливість руху пряму без здійснення повороту і різко рушив з місця в сторону потерпілого внаслідок чого відштовхнув задніми лівими дверима автомобіля працівника поліції ОСОБА_8 в бік та здійснив наїзд заднім лівим колесом на праву ногу останнього, в результаті чого спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження.

На підставі отриманих доказів 06.02.2019 відповідно до ст.ст.42, 276, 277 та 278 КПК України, ОСОБА_2 повідомлено про підозру в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків та в опорі працівникові правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків по охороні громадського порядку, тобто у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, а тому застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу не виключить ризиків визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_2 може впливати на потерпілих та свідків по даному кримінальному провадженню, які проживають з ним в одному населеному пункті, після ознайомлення із змістом їх показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування.

Окрім того, згідно довідки про судимість встановлено, що відносно ОСОБА_2 направлено до суду обвинувальний акт за вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України (вимагання), що свідчить про те, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі вчиняє нові кримінальні правопорушення та може продовжувати їх вчиняти.

Беручи до уваги, те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії середньої тяжкості злочинів та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, а також те, що наявні достатні підстави вважати, що існують обґрунтовані ризики, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування і суду з метою уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерплих, перебуваючи на волі вчиняти нові злочини, перешкоджати провадженню іншим чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов’язків, запобігання будь-яким спробам переховуватися від органів досудового розслідування і суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та забезпечення можливості виконання судових рішень, слідчий вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як жоден з більш м’яких запобіжних заходів, передбачених главою 18 КПК України, не буде достатнім для запобігання ризикам зазначеним вище.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали і просили його задовольнити з підстав викладених у ньому. Також зазначили, що наданий адвокатом ОСОБА_3,протокол допиту свідка ОСОБА_9, не є допустимим доказом.

Підозрюваний ОСОБА_2, у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив застосувати до нього запобіжний захід у виді застави у розмірі 30000 грн.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_3, у судовому засіданні ствердив, що клопотання є незаконним та необґрунтованим, слідчим та прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри не наведено ризиків які б давали підстави для застосування даного запобіжного заходу, які передбачені ст. 177 КПК України та не доведено недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4, у судовому засіданні ствердив, що клопотання є незаконним та необґрунтованим, слідчим та прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри не наведено ризиків які б давали підстави для застосування даного запобіжного заходу, які передбачені ст. 177 КПК України та не доведено недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного та захисників, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, суд встановив наступне.

05 лютого 2019 року та 06 лютого 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України за номером № 12019060210000039, що стверджується копією витягу з ЄРДР.

06 лютого 2019 року ОСОБА_2, було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, внесеного до ЄРДР за № 12019060210000039.

В обґрунтування наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_2, у інкримінованих йому злочинах та наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України слідчим додано до клопотання матеріали досудового розслідування, а саме: протокол огляду місця події від 05.02.2019 року, протокол допиту потерпілого ОСОБА_8, від 05.02.2019 року, протокол допиту свідка ОСОБА_10, від 05.02.2019 року, протокол допиту свідка ОСОБА_11, від 05.02.2019 року, протокол допиту свідка ОСОБА_12, від 05.02.2019 року, протокол допиту свідка ОСОБА_13, від 05.02.2019 року, протокол допиту свідка ОСОБА_14, від 05.02.2019 року.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п. «С» ч. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у справі «К.-Ф. проти Німеччини» 27.11.1997 року (заява №144/1996/765/962) ЄСПЛ наголошував, що обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невідємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного арешту й затримання, що передбачено п. «С» ч. 1 ст. 5 Конвенції. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа ймовірно вчинила правопорушення. Однак, факти, які зумовлюють виникнення підозри, не обовязково мають такий саме рівень зясовності, який є необхідним на пізнішому етапі кримінального розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Згідно ч. 1, 2 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У зв’язку з цим та у відповідності до ст. 86, 93 КПК України, слідчий суддя не бере до уваги досліджений у судовому засіданні відеозапис із допитом свідка, який був проведений та наданий суду захисником підозрюваного, оскільки такий доказ отриманий не у відповідності до норм кримінального процесуального кодексу України.

При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_2, сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним злочинів, про що свідчать, додані слідчим матеріали клопотання.

Таким чином, на даній стадії слідчий та прокурор навели переконливі факти того, що ОСОБА_2, обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочинів, які йому інкримінується.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого та прокурора про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2, злочинів, однак вважає недоведеними обставини про неможливість застосування до обвинуваченого більш мяких запобіжних заходів.

Так, слідчим та прокурором не враховано, що ОСОБА_2, раніше не судимий, за місцем навчання характеризується позитивно, скарг та заяв від сусідів і родичів на нього не поступало, має зареєстроване місце проживання, зареєстрований як фізична особа-підприємець, що свідчить про наявність сталих соціальних зв’язків.

Також, необґрунтованими є доводи слідчого про те, що підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки таке не доведено жодними доказами по справі.

Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що підозрюваному ОСОБА_2, слід обрати більш мякий запобіжний захід у виді застави.

Обираючи підозрюваному ОСОБА_2, більш мякий запобіжний захід, ніж той який зазначений у клопотанні, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного ОСОБА_2, винним у вчиненні кримінального правопорушення, даних про його особу, зважаючи на необхідність виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, вважаю за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, більш м'який запобіжний захід у виді застави.

Згідно ч. 1, 6, 8 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов’язані виконувати покладені на них обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Відповідно ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість правопорушення, у якому ОСОБА_2, підозрюється, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

У зв’язку з застосуванням до підозрюваного ОСОБА_2, запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя вважає за доцільне накласти на нього обов’язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, Обов’язки, передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника-начальника СВ Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_5, погодженого прокурором Бердичівської місцевої прокуратури ОСОБА_6, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2запобіжний захід у виді застави.

Визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), протягом п’яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Киїів / 22030200; код отримувача (Код ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31217205026001; код класифікації доходів бюджету: 22030200.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2наступні обов'язки:

-Прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування - СВ Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області та до суду;

-Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи;

-Утримуватися від спілкування з свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

-Здати на зберігання заступнику начальника-начальнику СВ Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області лейтенанту поліції ОСОБА_5, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий слідчому, прокурору, суду.

У разі внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Роз’яснити, що у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Слідчий суддя Гуцал П.І.