Ухвала суду № 79815140, 13.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

13 лютого 2019 року м. Київ № 640/816/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Приватбанк» Соловйової Наталії Анатоліївни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Приватбанк» Славкіної Марини Анатоліївни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Приватбанк» Шевченка Андрія Миколайовича, про визнання протиправними та скасування рішень, наказів, визнання нечинними договорів, стягнення коштів,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДР: 14360570), Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДР: 00032106), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (АДРЕСА_2, код ЄДР: 21708016), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Приватбанк» Соловйової Наталії Анатоліївни (АДРЕСА_2), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Приватбанк» Славкіної Марини Анатоліївни (АДРЕСА_2), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Приватбанк» Шевченка Андрія Миколайовича (АДРЕСА_2), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 в частині визнання ОСОБА_1 пов'язаною з ПАТ КБ «Приватбанк» особою;

визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Приватбанк» Соловйової Наталії Анатоліївни від 20 грудня 2016 року № 22 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб» в частині, що стосується ОСОБА_1 щодо заборони будь-яких видаткових операцій - безготівкових та готівкових, у ПАТ КБ «Приватбанк» та блокування рахунку ОСОБА_1;

визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2887 в частині, що стосується прав та інтересів ОСОБА_1;

визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2891 в частині, що стосується прав та інтересів ОСОБА_1;

визнати нечинним з моменту укладення Договір про придбання акцій № 4/2016 від 20 грудня 2016 року та Акт приймання-передавання за Договором про придбання акцій № 4/2016 від 20 грудня 2016 року, що укладені між ПАТ КБ «Приватбанк», від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ КБ «Приватбанк» Славкіної Марини Анатоліївни та ОСОБА_1, від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ «Приватбанк» Шевченко Андрій Миколайович;

визнати нечинним з моменту укладення Договір купівлі-продажу акцій банку № БВ- 744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року та Акт виконання зобов'язань до Договору купівлі-продажу акцій банку N БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року, що укладені між Державою в особі Міністерства фінансів України та усіма особами, які станом на 21.12.2016, були власниками простих іменних акцій ПАТ КБ «Приватбанк» від імені яких діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ «Приватбанк» Шевченко Андрій Миколайович в частині, що стосується прав та інтересів ОСОБА_1;

визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Приватбанк» Соловйової Наталії Анатоліївни «Про перерахування коштів пов'язаних осіб» від 21 грудня 2016 року № 44 в частині, що стосується прав та інтересів ОСОБА_1;

визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ «Приватбанк» ТУ 2893 від 20 грудня 2016 року в частині, що стосується прав та інтересів ОСОБА_1;

cтягнути з ПАТ КБ «Приватбанк»:

13 917 627,89 грн. (тринадцять мільйонів дев'ятсот сімнадцять тисяч шістсот двадцять сім гривень 89 копійок), в якості суми грошових коштів, списаних з кореспондентського рахунку ОСОБА_1;

5 957 092,29 грн. ( п'ять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч дев'яносто дві грн. 29 копійок), в якості не нарахованих процентів за користування грошовими коштами за період з 22 грудня 2016 року по 26 грудня 2018 року, на користь ОСОБА_1, у зв'язку з протиправністю: рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2887, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2891, Договору про придбання акцій № 4/2016 від 20 грудня 2016 року та Акту приймання-передавання за Договором про придбання акцій № 4/2016, Договору купівлі-продажу акцій банку № БВ- 744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року та акту виконання зобов'язань до Договору купівлі-продажу акцій банку № БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ «Приватбанк» № 2893 від 20 грудня 2016 року, наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Приватбанк» Соловйової Наталії Анатоліївни «Про перерахування коштів пов'язаних осіб» від 21 грудня 2016 № 44, в частині, що стосується прав та інтересів ОСОБА_1;

присудити в рівних частинах за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України і Міністерства фінансів України та за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати.

Позов зареєстрований канцелярією суду 15.01.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, обставини, що зумовлювали звернення до суду виникли, починаючи з грудня 2016 року, однак, позовну заяву подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду, та в матеріалах позовної заяви відсутня заява позивача про його поновлення з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

07.02.2019, на виконання вимог вищенаведеної ухвали від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення з адміністративного суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що 23.12.2016 йому стало відомо, що ПАТ КБ «Приватбанк» було здійснено списання грошових коштів з його депозитного рахунку, у зв'язку з чим він звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення збитків та моральної шкоди у зв'язку із списанням коштів з рахунків.

Так позивач у вказаній заяві вказав про те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ у справі № 201/476/17 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Натомість, як стверджує позивач 29.03.2018 Апеляційним судом Дніпропетровської області у справі № 201/476/17 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Національного банку України та ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 09.10.2017 у справі № 201/476/17 скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про розірвання договорів та стягнення збитків.

Як стверджує позивач у заяві про поновлення строку на звернення до суду, постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 у справі № 201/476/17 він отримав лише у серпні 2018 року.

Так останній у вказаній заяві додав, що після отримання такої постанови (серпень 2018 року) йому стало відомо, що вказана постанова апеляційного суду мотивована тим, що кошти були списані з депозитного рахунку ОСОБА_1 на підставі рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій від 13.12.2016 № 105 «Про визначення осіб пов'язаними», оскільки ОСОБА_1 є пов'язаною з ПАТ КБ «Приватбанк» особою.

Тобто, у вказаній заяві позивач наголошує на тому, що лише з цього моменту, тобто з серпня 2018 року позивачу стало відомо, що причиною списання коштів з його депозитного рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» є визнання його пов'язаною з ПАТ КБ «Приватбанк» особою, у зв'язку з чим, шестимісячний строк звернення до суду почав свій перебіг з серпня 2018 року, а відтак останній вважає, що ним не пропущений шестимісячний строк звернення до суду.

Підсумовуючи викладене позивач просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, суд зазначає, що наведені позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Так судом з'ясовано, що 09.10.2017 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ позовну заяву ОСОБА_1 у цивільній справі № 201/476/17 задоволено частково, розірвано договори, укладені між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1: від 19.09.2016 і від 23 вересня 2016 року, за карткою/рахунком НОМЕР_2, за карткою/рахунком НОМЕР_3, за карткою/рахунком НОМЕР_4, за карткою/рахунком НОМЕР_5, карткою/рахунком НОМЕР_6 (пенсійним) і за карткою/рахунком НОМЕР_7 (зарплатним) та стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 збитки всього 30 665.82 доларів США і 14 838 603.10 грн.

Натомість постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 у справі № 201/476/17 апеляційні скарги НБУ та ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2017 скасовано в частині задоволення позову та присудження до стягнення судових витрат та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» (треті особи: Національний Банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) про розірвання договорів та стягнення збитків.

Як вже було зазначено судом, позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду наголошує, що постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 у справі № 201/476/17 ним отримано лише у серпня 2018 року, з огляду на що шестимісячний строк звернення до суду, за висновком позивача, слід обраховувати з серпня 2018 року.

Між тим, по-перше, в порушення вимог ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем як до позовної заяви так і до заяви про поновлення строку звернення до суду не надано жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтвердив отримання позивачем у серпні 2018 року постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 у справі № 201/476/17, як і не надано ані постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 у справі № 201/476/17, ані рішення Жовтневого районного суду м. Дніпро від 09.10.2017 у справі № 201/476/17.

По-друге, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74777205) Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду ухвалою від 15.06.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 у справі № 201/476/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», за участю третіх осіб НБУ та ФГВФО про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того, у вказаній ухвалі касаційним судом зазначено про те, що касаційна скарга подана представником ОСОБА_1 в передбачений законом строк та відповідає вимогам ст. 392 ЦПК України.

Отже, підсумовуючи викладене у сукупності, суд зазначає, що твердження позивача про те, що ним лише у серпні 2018 року отримано постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.03.2018 у справі № 201/476/17 спростовуються висновками суду та копією ухвали Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 15.06.2018, копія якої долучена до матеріалів справи.

Крім того, зі змісту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпро від 09.10.2017 у цивільній справі № 201/476/17 видно, що представники ПАТ КБ «Приватбанк» заперечуючи проти позову вказали, що списання коштів з депозитного рахунку позивача відбулось на підставі Закону та на виконання рішень органів державної влади - рішення Національного банку України № 498-рш/БТ від 18.12.2016 «Про визнання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» неплатоспроможним», постанови Кабінету Міністрів України № 961 від 18.12.2016, рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації в процедурі виведення банку з ринку, у тому числі і на виконання наказу № 44 від 21.12.2016 про списання коштів пов'язаних осіб, що відбувалось згідно зі ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Більш того, в межах цивільної справи № 201/476/17 представники ПАТ КБ «Приватбанк» зазначили, що ОСОБА_1 був визнаний пов'язаною з банком особою рішенням Національного банку України № 105 від 13 грудня 2016 року, у відповідності до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вказані рішення ним не оскаржувались та є чинними.

Відтак підсумовуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що про існування оскаржуваних рішень позивачу було відомо 09.10.2017 з моменту отримання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпро від 09.10.2017 у цивільній справі № 201/476/17, в тексті якого містяться посилання на оскаржувані позивачем в рамках адміністративної справи № 640/19150/18 рішення.

Суд звертає увагу позивача на те, що строк звернення до суду, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача, не можуть бути визнані судом поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду, у визначений законом строк, починаючи з 09.10.2017.

Суд повторно звертає увагу на те, що ані позовна заява, ані додані до неї документи не містять жодних обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а також відсутні будь-які докази поважності причин пропуску строку, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку є неповажними.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, для поновлення строку звернення до суду, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Причини пропуску звернення до суду ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) визнати неповажними та відмовити у поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін