Рішення № 79813980, 14.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 620/4028/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) 08.12.2018 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області) та просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8594-17 від 06.11.2018 в сумі 16 638,60 грн., винесену відповідачем;

- зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: провести списання з її особового рахунку недоїмки в розмірі 16 638,60 грн., нарахованої на підставі вимоги про сплату боргу №Ф-8594-17 від 06.11.2018.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з моменту отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю по теперішній час вона безперервно перебувала у трудових відносинах за основними місцями роботи на різних посадах, пов'язаних з юриспруденцією. Таким чином, у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок ОСОБА_1 по сплаті єдиного внеску як особи, яка має право провадити адвокатську діяльність. Крім того, її адвокатська діяльність з 21.08.2014 по 28.02.2018 була зупинена, дохід як самозайнята особа вона не отримувала. За наведених обставин, вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) є незаконною.

Ухвалою судді від 22.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк представник відповідача надав відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та пояснив, що позивач перебуває на обліку у відповідача як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Позивачем було подано заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою 8-ОПП та заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ від 26.04.2018, проте, на сьогодні відомості щодо зняття з обліку, припинення діяльності відсутні.

Зазначив, що ГУДФС у Чернігівській області нараховано позивачу єдиний внесок: за 2017 рік в сумі 8 448,00 грн. (термін сплати - 02.05.2018), нарахування за перший - третій квартали 2018 року на загальну суму 7 371,54 грн. (щоквартально по 2457,18 грн. з терміном сплати, відповідно 19.04.2018, 19.07.2018 та 19.10.2018). Крім того, нараховано 819,06 грн. згідно поданого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 26.04.2018 за 2018 рік. Вказані нарахування проведені відповідачем до подання ОСОБА_1 заяв про зняття з обліку. Заборгованість позивача з єдиного внеску становить 16 638,60 грн., про що і зазначено в оскаржуваній вимозі.

30.01.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов має бути задоволений частково, враховуючи такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури в Чернігівській області 08.06.2010, як така, що має право займатися адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 від 11.06.2010 та витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 16, 17). ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівській ОДПІ (з 27.04.2018 змінено стан: 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)) (а.с. 53).

06.11.2018 ГУДФС у Чернігівській області винесено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8594-17, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16 638,60 грн. (а.с. 15).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ). Так, згідно з частинами 2, 3 ст. 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), згідно із ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).

Положеннями ст. 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд дійшов висновків про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону № 5076-VI з 21.08.2014 на підставі заяви позивача (поновлено з 01.03.2018) (а.с. 17).

Таким чином, з 21.08.2014 по 28.02.2018 позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у неї як самозайнятої особи, у розумінні законодавства про зайнятість населення.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 (справа №820/1538/17).

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З аналізу наведених норм права вбачається, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Згідно інформації, наявної у Єдиному реєстрі адвокатів України 01.03.2018 ОСОБА_1 поновлено право на зайняття адвокатською діяльністю, про що повідомлено Чернігівську ОДПІ відповідно поданої заяви 26.04.2018 (а.с. 25).

Судом встановлено, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник. Так, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах на різних посадах, пов'язаних з юриспруденцією, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с. 21-22). Зокрема, у період з 01.10.2012 по 22.02.2018 ОСОБА_1 працювала на КП «Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка», з 01.03.2018 - в Адвокатському об'єднанні «Правовий альянс», про що зазначено і у Витязі з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 17).

Згідно наявних у матеріалах справи Індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2011-2018 роки (а.с. 41) вбачається, що роботодавці позивача щомісячно сплачували єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої їй заробітної плати за місяць. Протягом 2017 року єдиний внесок нарахований та сплачений за позивача Управлінням соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації. Всього за 2017 рік було перераховано єдиного внеску на суму 29 625,81 грн.

Одночасно, суд звертає увагу, що 26.04.2018 ОСОБА_1 до контролюючого органу подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, згідно якого позивачем задекларовано отриманий дохід від адвокатської діяльності у березні в сумі 3 723,00 грн. Відповідно до самостійно відображених позивачем у звіті відомостей, сума нарахованого єдиного внеску складає 819,06 грн. (а.с. 61).

26.04.2018 ОСОБА_1 до Чернігівської ОДПІ подано заяви форми №7-ЄСВ про зняття з обліку платника єдиного внеску та форми №8-ОПП про ліквідацію або реорганізацію платника податків (а.с. 23, 24).

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що вимога ГУДФС у Чернігівській області від 06.11.2018 №Ф-8594/17 у частині зобов'язання позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску в сумі 819,06 грн. є правомірною. Одночасно, оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховували та сплачували роботодавці або Управління соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації у розмірі не менше мінімального, у ОСОБА_1 відсутній обов'язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність за інші періоди, оскільки фактично позивач є найманим працівником, а не самозайнятою особою. Також, з 21.08.2014 по 28.02.2018 ОСОБА_1 було зупинено адвокатську діяльність, та доходу від її провадження позивач не отримувала.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06)).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що слід визнати протиправною та скасування вимогу ГУДФС у Чернігівській області від 06.11.2018 №Ф-8594-17 в частині нарахування позивачу недоїмки з єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн. У іншій частині оскаржувану вимогу відповідача необхідно залишити без змін.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме: провести списання з її особового рахунку недоїмки в розмірі 16 638,60 грн., нарахованої на підставі вимоги про сплату боргу №Ф-8594-17 від 06.11.2018, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.

У зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне задовольнити зазначену позовну вимогу з коригуванням обраного позивачем способу захисту, та зобов'язати ГУДФС у Чернігівській області внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 15 819,54 грн., як такої що не передбачено нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем частково не доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної вимоги, тому позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи наведене, керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування вимоги (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 06.11.2018 №Ф-8594-17 в частині нарахування ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 15 819,54 грн., як такої що не передбачено нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна