Рішення № 79812725, 13.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5984/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби у поліції в розмірі 11091,63 грн.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання 29.01.2019 року сторони та/або їх представники не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.81-82)

21.01.2019 року позивачем до суду подано заяву, вхід. № 2103/19, в якій останній просить розгляд справи № 420/5984/18 проводити за його відсутності. (а.с.88)

Відповідач про причини неявки представника суд не повідомив, будь-яких заяв від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно змісту адміністративного позову та відповіді на відзив (а.с.5-15, 55-60), позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із посиланням на ст.ст. 19, 43 Конституції України, ч. 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», п.п. 2, 8 Порядку обчислення середнього заробітної плати, із зазначенням таких фактичних обставин:

- наказом відповідача від 29.12.2017 року № 2015 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 29.12.2017 року за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) та оголошено вислугу років на день звільнення, а саме: у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років – 20 років 2 місяці 29 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби – 20 років 2 місяці 29 днів: на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) – 10 місяців 17 днів; усього для призначення пенсії – 21 рік 1 місяць 16 днів. В день його звільнення зі служби в поліції (29.12.2017) належна йому сума одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 100976,98 грн. виплачена не була. Остаточний розрахунок з ним проведено 31 січня 2018 року. Згідно виписки по його картковому рахунку, сформованої АТ "Ощадбанк" від 08.11.2018 року, одноразова грошова допомога при звільненні із поліції у розмірі 100976,98 грн. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області була виплачена лише 31.01.2018 року. Отже, відповідачем допущено порушення строку розрахунку з позивачем при звільнення, що є підставою для виплати йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, які є спеціальними щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України;

- згідно з довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_2 в Одеській області від 19.09.2018 року № 924 грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці перед звільненням за жовтень 2017 року та листопад 2017 року склало відповідно 10251,50 грн. та 10251,50 грн. Таким чином, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, його середньоденне грошове забезпечення складає: 10251,50 грн. (жовтень 2017 року) + 10251,50 грн. (листопад 2017 року): 61 календарних днів за два місяця перед звільненням (31 календарний день у жовтні 2017 року та 30 календарних дня у листопаді 2017 року) = 336,11 грн. У період з 30.12.2017 року по 31.01.2018 року час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції складає – 33 дні. Сума стягнення середнього заробітку за весь час затримки належних до виплати при звільненні коштів складає 11091,63 грн. (33 дні затримки х 336,11 грн. середньоденного грошового забезпечення);

- з метою нарахування та отримання позивачем середньомісячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції в останній день служби в поліції (29.12.2017 року) він звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області зі зверненням, яке було зареєстровано в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області за вхідним № Д-10089 від 08.10.2018 року та надіслано на розгляд до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області, яке листом № 14/Д-725 від 18.10.2018 року позивачу відмовило в виплаті середньомісячного грошового забезпечення (середнього заробітку) за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з дня звільнення (29.12.2017 року) по 31.01.2018 року.

Згідно відзиву на позовну заяву (а.с.45-48), відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із посиланням на ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зазначенням таких фактичних обставин:

- позивач просить стягнути з Головного управління НП в Одеській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 11091,63 грн. відповідно до ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України. КЗпП України, яким позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку, регулює трудові відносини працівників підприємств та не підлягає застосуванню до правовідносин щодо проходження служби в органах поліції;

- наказом ГУНП в Одеській області № 2015 о/с від 29.12.2017 позивача, майора поліції ОСОБА_1, інспектора-криміналіста слідчого відділення Портофранківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області звільнено зі служби в поліції з 29.12.2017 за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) на підставі рапорту ОСОБА_1 від 20.12.2017, подання начальника Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 21.12.2017 та свідоцтва про хворобу № 503/2 від 15.12.2017, видане ВЛК ДУ ТМО МВС України по Одеській області. Одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 нарахована відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- одноразова грошова допомога при звільненні була нарахована за 20 років календарної служби у Збройних Силах та органах внутрішніх справ у сумі 102514 грн. 70 коп. (10251 грн. 47 коп. грошове забезпечення у місяці звільнення х 50% х 20 календарних роки) та перерахована на картковий рахунок у січні 2018 року. Таким чином, Головним управлінням жодним чином не було порушено право позивача, та як не заперечує сам позивач, була нарахована одноразова грошова допомога останньому;

- у січні 2018 року після надходження коштів з Національної поліції України було переведено на особовий рахунок позивача суму одноразової грошової допомоги при звільненні 102514,70 грн. із утриманням податків. Необхідно зазначити, що ГУНП в Одеській області є бюджетною організацією. Фінансування проводиться з Державного бюджету через відповідні коди та класифікації. Таким чином розрахунок за вказаними заборгованостями знаходиться поза компетенцією ГУНП в Одеській області, а відноситься до компетенції Національної поліції України. З викладеного вбачається, що ГУНП в Одеській області не може самостійно виплатити працівникові поліції одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби без надходження коштів з Національної поліції України, як основного розпорядника коштів Державного бюджету України. Аналізуючи вище зазначене, вбачається, що Головне управління вжило всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання щодо здійснення повного розрахунку із позивачем при звільненні, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом відповідача від 29.12.2017 року № 2015 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції з 29 грудня 2017 року. (а.с.25)

Відповідно до змісту вказаного наказу, зокрема:

«Вислуга років на день звільнення складає:

у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років – 20 років 02 місяці 29 днів; '

для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби – 20 років 02 місяці 29 днів;

на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) – 10 місяців 17 днів;

усього для призначення пенсії – 21 рік 01 місяць 16 днів.».

Згідно Виписки по картковому рахунку позивача ГУ з обслуговування клієнтів АТ «Ощадбанк» за період: 30.12.2017 року – 30.03.2018 року, 31.01.2018 року відбулось безготівкове зарахування на рахунок зарплати в сумі 100976,98 грн. (а.с.27-28)

08.10.2018 року позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням (а.с.32), в якому, керуючись ст. 34 Конституції України, ст.ст. 1, 5, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 5, 9, 27 Закону України «Про інформацію», просив, зокрема, нарахувати та виплатити йому середньомісячне грошове забезпечення за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції коштів з 29.12.2017 року по 31.01.2018 року на поточний рахунок, на який йому сплачувалося грошове забезпечення під час служби в поліції по коду 2112 «Грошове забезпечення» згідно наказу Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 року (із змінами та доповненнями), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 року за № 456/20769, з таких фактичних обставин, зокрема:

- наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.12.2017 року № 2015 о/с, його, майора поліції ОСОБА_1, інспектора-криміналіста слідчого відділення Портофранківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби в поліції з 29.12.2017 року за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну полінію» (через хворобу);

- згідно ч. 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» 29.12.2017 року є останнім днем служби, але в цей день одноразова грошова допомога при звільненні мені виплачена не була.

Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні 29.12.2017 року з боку Головного управління Національної поліції в Одеській області проведена не була, остаточний розрахунок зі мною щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні проведено 31.01.2018 року.

Розглянувши дане звернення, відповідач листом від 18.10.2018 року № 14/Д-725 повідомив позивача, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні проведено відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Інші регулюючі документи нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні, та що компенсація середнього заробітку за час затримки виплати одноразові грошової допомоги при звільненні діючим законодавством України не передбачена. (а.с.33)

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно позивача, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано, зокрема, копію довідки про доходи № 924 від 19.09.2018 року, виданої Головним управлінням Національної поліції в Одеській області позивачу (а.с.31), відповідно до якої останньому нарахована заробітна плата, в т.ч. у натуральній формі (грн.) за:

- жовтень 2017 року – 10251,50 грн.;

- листопад 2017 року – 10251,50 грн.;

- грудень 2017 року – 11083,47 грн.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду надано копію листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області від 19.12.2018 року № 14/1350 (а.с.49), яким на запит начальника ВПЗ ГУНП в Одеській області стосовно виплати та нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 повідомлено наступне:

- відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби, особам які мають право на пенсію за цим Законом, та звільняються зі служби за віком, станом здоров’я чи у зв’язку із скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв’язку із систематичним невиконанням умов контракту командування виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- одноразова грошова допомога при звільненні нарахована за 20 років календарної служби у Збройних Силах та органах внутрішніх справ у сумі 102514 грн. 70 коп. (10251 грн. 47 коп. грошове забезпечення у місяці звільнення х 50 % х 20 календарних роки) та перерахована на картковий рахунок у січні 2018 року.

Відповідно до змісту заяв по суті справи, сторонами визнаються усі фактичні обставини справи, спірність позицій сторін полягає лише у правовому регулюванні відповідних правовідносин, які виникли між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1 та 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі – КЗпП України), законами України: «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі – ЗУ № 580-VIII), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі – ЗУ № 2262-XII), «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі – ЗУ № 108/95-ВР), Постановою Кабінету Міністрів «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі – Постанова № 393), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ЗУ № 580-VIII день звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ № 2262-XII, зокрема, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров’я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п’яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз. 2 п. 10 Постанови 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ № 108/95-ВР додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п. 2 Порядку № 100, зокрема, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

- наказом відповідача від 29.12.2017 року № 2015 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції з 29 грудня 2017 року;

- одноразова грошова допомога при звільненні перерахована на картковий рахунок позивача 31.01.2018 року;

- за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм Кодексу законів про працю України є необґрунтованими.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року по справі № 806/1899/17 (адміністративне провадження № К/9901/2433/17).

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки, у день звільнення позивача, виплата одноразової грошової допомоги відповідачем не була проведена, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно до ст. 117 КЗпП України середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до довідки про доходи, виданої відповідачем середньоденний заробіток позивача за жовтень 2017 - листопад 2017 становить 336,11 грн. ((10251,50 грн. + 10251,50 грн.):(31 к.д.+30 к.д.)).

Оскільки кошти перераховані позивачу 31.01.2018 року, відтак період затримки визначається із 30.12.2017 по 30.01.2018 та складає 32 календарних дні, а не 33 дня, як вказує позивач. Тобто, позивачем до розрахунку періоду затримки помилково включено 31.01.2018 року – день фактичного розрахунку.

Отож, середній заробіток за весь час затримки виплати позивачу належних коштів, який необхідно стягнути на його користь, становить 10755,52 грн. (336,11 грн.х32 к.д.).

Застосований судом порядок розрахунку середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільнення позивача зі служби у поліції також відповідає судовим рішенням у справі № 806/1899/17, які залишені в силі вищенаведеною постановою Верховного Суду від 01.03.2018 року (адміністративне провадження № К/9901/2433/17).

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторони суду не навели та не надали.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- правова позиція відповідача зі спірних питань – є помилковою, та не відповідає фактичним обставинам справи та вищенаведеним правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини;

- оскаржена позивачем бездіяльність, щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 допущена відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для допущення бездіяльності; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця бездіяльність, відповідно – вона є протиправною;

- виходячи із вищенаведених висновків суду, похідна вимога позивача зобов’язального характеру щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби у поліції в розмірі 11091,63 грн. – підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 10755,52 грн., в задоволенні решти позовних вимог зобов’язального характеру – слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 65003, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108740) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби у поліції в розмірі 10755,52 грн. (десять тисяч сімсот п’ятдесят п’ять гривень п’ятдесят дві копійки).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.