Рішення № 79812603, 04.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2019 р. справа № 480/4714/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Мельник Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4714/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2018 №СМ 1918/177/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу. Свої вимоги мотивує тим, що за результатами інспекційного відвідування позивача Управлінням Держпраці у Сумській області 14.11.2018 винесена постанова про накладення штрафу за допуск до роботи 2-х працівників без укладення трудового договору, що є порушенням вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України. На думку позивача, вказана постанова є протиправною, оскільки з двома особами: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, були укладені цивільно-правові угоди про надання послуг з перевірки зору покупців окулярів та виписки відповідних рецептів. Дані договори укладені за згодою сторін, вони повністю відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Управління Держпраці у Сумській області направило відповідь на позов, де зазначило, що в ході інспекційного відвідування позивача встановлено факт допущення до роботи 2 осіб без укладення трудового договору. Так, протягом 2018 року допускалися до роботи без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Натомість, з ними укладались цивільно-правові угоди на виконання робіт (послуг) оптометристів. Фактично, предметом договорів передбачено виконання трудових функцій оптометриста. Вказані особи виконували роботу оптометристів на постійній основі, вони були забезпечені позивачем робочим та відповідним обладнанням. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 працювали за режимом роботи об'єкту торгівлі. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були допущені до роботи без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України. Тому Управлінням Держпраці у Сумській області обґрунтовано винесена постанова про накладення штрафу на позивача за допуск до роботи 2-х працівників без укладення трудового договору.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу начальника Управління Держпраці України в Сумській області №1738 від 17.10.2018, прийнятим за результатами аналізу інформації отриманої від Роменського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Сумської області (лист від 04.10.2018 №4514/06-20), проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин (а.с.33).

Згідно акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 23.10.2018 №СМ1918/177/АВ встановлено порушення вимог додержання законодавства про працю, а саме: частин першої, третьої статті 24 КЗпП України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Сумській області винесена постанова від 14.11.2018 №СМ 1918/177/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 223380 грн. за допуск до роботи 2-х працівників без укладення трудового договору, що є порушенням вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України (а.с15-16).

Не погодившись з рішенням відповідача ФОП ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509).

З матеріалів справи вбачається, що основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є "Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах" (код згідно з КВЕД 47.74).

З метою здійснення своєї господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 укладала цивільно-правові договори з ОСОБА_5 від 15.01.2018, від 12.02.2018, від 01.03.2018. від 10.04.2018, від 14.05.2018, від 02.07.2018, від 06.08.2018, від 01.10.2018 на виконання роботи (надання послуги) оптометриста на території магазину «Оптика» міста Ромни, а саме: підбір окулярів, перевірка зору, виписка рецептів.

На підставі вказаних договорів ОСОБА_5 виконувала зазначені функції протягом періоду з 15.01.2018 по 31.01.2018, з 12.02.2018 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 30.03.2018, з 10.04.2018 по 27.04.2018, з 14.05.2018 по 30.05.2018. 3 02.07.2018 по 31.07.2018, з 06.08.2018 по 30.08.2018, з 01.10.2018 та станом на момент інспекційного відвідування (22.10.2018).

Крім того, ФОП ОСОБА_3 укладала цивільно-правові договори з ОСОБА_6 від 14.02.2018, від 05.03.2018, від 11.04.2018, від 14.05.2018 на виконання роботи (надання послуги) оптометриста на території магазину «Оптика» міста Шостка, а саме: підбір окулярів, перевірка зору, виписка рецептів.

На підставі вказаних договорів ОСОБА_6 виконував зазначені функції протягом періоду з 14.02.2018 по 28.02.2018, з 05.03.2018 по 31.03.2018, з 11.04.2018 по 30.04.2018, з 14.05.2018 по 30.05.2018.

Суд зазначає, що загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

З матеріалів справи вбачається, що фактично, предметом вищевказаних договорів визначено виконання трудової функції оптометриста і особи фактично виконували функціональні обов'язки "оптометриста" (код за Класифікатором професій ДК 003:2010 - 3224). Оптометрист належить до професійної групи "Фахівці". Цей розділ вміщує професії, що вимагають знань в одній чи більше галузях природознавчих, технічних і гуманітарних наук. Професійні завдання полягають у виконанні спеціальних робіт, пов'язаних із застосуванням положень та використанням методів відповідних наук. Суд зазначає, що періодичність укладення договорів свідчить про системний характер залучення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи. Надання «Замовником» технічних засобів для виконання робіт також є ознакою трудового договору, так як роботи проводилися на обладнанні замовника на території магазинів «Оптика» в містах Ромни та Шостка. Таким чином, ФОП ОСОБА_3 забезпечила виконавців робочими місцями. Крім того, згідно умов укладених договорів виконувана ОСОБА_5 та ОСОБА_6 робота не передбачає отримання певного матеріального результату, не є разовою, натомість має системний характер, виконується за професією, у чітко визначений час, тому може виконуватися лише в рамках трудових відносин - виробничого процесу на умовах трудового договору. Підтвердженням такого висновку суду є наступне. На виконання цивільно-правових угод ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складалися акти приймання-передачі. Проте, для визнання акту прийняття-передачі виконаних робіт первинним документом він повинен містити всі обов'язкові реквізити первинного документа, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Серед таких обов'язкових реквізитів визначено зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі). Однак, в актах прийняття-передачі виконаних робіт не зазначено про те, який саме обсяг робіт виконано, а отже неможливо встановити який саме обсяг робіт виконано кожним Виконавцем та який матеріальний результат отримано за результатами виконання робіт кожним Виконавцем. Таким, чином, оплата Виконавцям за актами здавання-приймання робіт здійснювалась саме за процес виконання роботи, що характерно для трудових відносин, а не за виконання конкретного обсягу робіт за цивільно-правовим договором. Необхідно також зазначити, що пунктом 3.1. цивільно-правових договорів передбачено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з чинним законодавством. Проте, встановлення матеріальної відповідальності працівників за вищезазначені дії врегульовано положеннями Кодексу законів про працю України. Так, відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. За приписами статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Отже, встановлення для Виконавця матеріальної відповідальності є підтвердженням трудових відносин між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а не виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Враховуючи наведене, в даному випадку правовідносини між позивачем та вказаними особами носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки. За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України. Таким чином, у суду відсутні законні підстави для визнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2018 №СМ 1918/177/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 223380 грн. Приймаючи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови від 14.11.2018 №СМ 1918/177/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 223380 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 11.02.2019.