Ухвала суду № 79812545, 13.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/751/19

У Х В А Л А

13 лютого 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0001281305 від 21.01.2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 523 922, 30грн., з них: податкового зобов'язання 419 137, 84 грн., та штрафних санкцій на суму 104 784,46 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0001291305 від 21.01.2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 39 979, 30 грн., з них: податкового зобов'язання 31 983,44 грн., та штрафних санкцій на суму 7 995,86 грн.

Разом із позовом позивач подала клопотання про зменшення розміру судового збору, у якому зазначила.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду адміністративного позову майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями загальна сума нарахованого грошового зобов'язання, що підлягає сплаті Позивачем становить 563861,60грн. - ціна позову.

1% від цієї суми становить - 5 638,62 грн.

Таким чином, розмір судового збору за подання такого позову становить 5638,62 грн.

Позивач є пенсіонеркою за вислугою років та у 2018 році отримувала дуже маленьку пенсійну виплату у розмірі 1373 грн. на місяць (що підтверджується довідкою від 30.01.2019 року виданою Центральним об'єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі).

Розмір річного доходу ОСОБА_1 у 2018 році складав усього 18 407 грн.

Виходячи з міркувань справедливості та враховуючи, що судовий збір є витратами на розгляд і вирішення справи, позивач вважає за можливе просити суд зменшити розмір належних до сплати судових витрат до 768, 40 гривень.

Такий розмір судових витрат Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що саме 768,40 грн. є граничним мінімальним розміром судових витрат, який може бути сплачено при подані адміністративного позову фізичною особою (1921 х 0,4 = 768,40 грн.)

Зазначена сума судового збору (768,40 гривень) сплачена ОСОБА_1, що підтверджується оригіналом квитанції про сплату судового збору.

Також, на утриманні позивача знаходиться її мати - ОСОБА_3, яка згідно з Довідкою до акту огляду, виданою Одеською офтальмологічною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією - потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_3 є пенсіонеркою по інвалідності та отримувала у 2018 році щомісячну грошову виплату у розмірі лише 1744,76 грн. (що підтверджується довідкою від 31.01.2019 року виданою Центральним об'єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі).

Отже, враховуючи, що розмір судового збору становить 3 щомісячні пенсії позивача, а на власний прожиток та утримання хворої матері витрачаються абсолютно всі наявні у позивача грошові кошти, не має достатніх грошових коштів для сплати такого надвеликого для неї судового збору.

Розглянувши подане клопотання суд приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Стосовно питання доступу до суду ЄСПЛ зазначив в ухвалі щодо прийнятності Заяви №6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 р., що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства»).

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо) (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Національним законодавством України врегульовані вказані питання у наступних законах.

Відповідно до ч.1ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Приписами Закону України «Про судовий збір» визначено коли виникає право на відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати:

1) якщо розмір судового збору перевищує 5% річного доходу позивача (фізичні особи) за попередній рік;

2) якщо позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

3) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суддя зазначає, що положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані.

Так, позивач звернулась із заявою, в якій просила зменшити розмір судового збору до граничного мінімального розміру судових витрат, який може бути сплачено при подані адміністративного позову фізичною особою (1921 х 0,4 = 768,40 грн.) та надала квитанцію про його сплату.

Суддя, розглядаючи питання про можливість зменшення розміру судового збору та вважаючи надані позивачем докази на їх підтвердження достатніми для висновку про майновий стан відповідача, з урахуванням того, що позивачем частково сплачено судовий збір, дійшов висновку про задоволення клопотання про зменшення розміру судового збору до граничного мінімального розміру судових витрат, який може бути сплачено при подані адміністративного позову фізичною особою - 768,40 грн., оскільки ця сума складає 4,2% від річного доходу позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7 133, 143, 294 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнти.

Зменшити розмір судового збору, що підлягає сплаті за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Встановити розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні з адміністративним позовом ОСОБА_1 у розмірі 768, 40 гривень.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.