Рішення № 79812487, 14.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/6080/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Карп’як О.О.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача 2, 3– ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішень, -

встановив:

17.12.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, у якій позивач просить (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- скасувати постанови старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження №57693205 від 15.11.2018 року та постанову про стягнення виконавчого збору в даному провадженні від 15.11.2018 року;

- скасувати податкову вимогу №Ф-18159-17 від 13.07.2018 року на суму 7603,47 грн.

Ухвалою від 18.12.2018 року позовну заяву залишено без руху.

08.01.2019 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позову та подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою від 17.01.2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін), призначено судове засідання на 30.01.2019 року.

Ухвалою від 30.01.2019 року залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління ДФС у Львівській області та відкладено розгляд справи для подання Личаківським відділом державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області належним чином завірених копій з матеріалів виконавчого провадження, належного повідомлення співвідповідача ГУ ДФС у Львівській області та у зв’язку з неявкою позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що про заборгованість згідно податкової вимоги на дату отримання оскаржуваних постанов їй було нічого не відомо, податкова вимога їй не надсилалась. Звертає увагу на те, що спірні постанови стосуються виконання вимоги №Ф-18159-17 від 13.06.2018 року на суму 7603,47 грн., натомість як нею було отриману датовану тою ж датою податкову вимогу №Ф-18159-17 на суму 12523,47 грн. Вважає, що жодної заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску не має. 30.07.2018 року на її заяву отримано відповідь про те, що чинне законодавство не містить норм щодо повноважень органів доходів і зборів самостійно здійснювати коригування по усуненню недоліків, що виникли у зв’язку із поданням таблиці звіту, яка не відповідає системі оподаткування платника єдиного внеску. З такого листа вбачається відсутність в неї такої заборгованості. Уточнюючі звіти нею було подано, однак не враховані контролюючим органом, відтак податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню. Щодо скасування рішень державного виконавця, цю вимогу нею заявлено як похідну у зв’язку з протиправністю податкової вимоги, яка є виконавчим документом. Просить позов задоволити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.

Відповідач 1 явки повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заперечень не подав.

В судовому засіданні 30.01.2019 року представником відповідача 3 ГУ ДФС у Львівській обласні подано відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено наступне. Як вбачається з інтегрованої картки платника податків для фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, які проводять незалежну професійну діяльність, станом на 31.05.2018 року у позивача обліковується недоїмка в розмірі 12523,47 грн., у зв’язку з чим, 13.06.2018 року контролюючим органом винесено податкову вимогу №Ф-18159-17 на суму 12523,47 грн., яка отримана позивачем особисто 02.08.2018 року. Враховуючи те, що у позивача частина вищевказаної суми перебуває на виконанні у ДВС, відповдіачем3 скеровано вимогу до відповідача 1 лише у розмірі 7603,47 грн. Враховуючи те, що боржник не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, контролюючим органом надіслано її в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 14.02.2019 року представником відповідача 3 подано додаткові пояснення у яких вказує на літера «у» у вимозі про сплату недоїмки проставлена відповідно до Розділу УІ (Порядок стягнення заборгованості з платників) Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року №449. Враховуючи те, що позивачем частково сплачено суму недоїмки до завершення строку узгодження вимоги відповідно до платіжних доручень №41020 від 21.06.2018 року на суму 820 грн., від 20.07.2018 року на суму 3280 грн., від 17.08.2018 року на суму 820 грн., відтак ГУ ДФС у Львівській області надіслано вимогу у Личаківський ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області з врахуванням сплати зазначених сум. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно поданих представником позивача копій свідоцтв про шлюб серії І-СГ №212777 від 15.06.2013 року та серії І-СГ №346605 від 07.06.2018 року, позивач двічі змінювала прізвище, а саме у 2013 році Федечко, у 2018 році – ОСОБА_3.

13.06.2018 року Головним управління ДФС у Львівській області винесено ОСОБА_5 податкову вимогу №Ф-18159-17 на суму 12523,47 грн.

13.06.2018 року Головним управління ДФС у Львівській області винесено ОСОБА_5 податкову вимогу №Ф-18159-17- У на суму 7603,47 грн.

09.07.2018 року позивач звернулась до ГУ ДФС у Львівській області з заявою про скасування помилково поданих додатка №3 до звіту по єдиному соціальному внеску за 2016 рік і 2017 роки та скасувати помилкове нарахування, оскільки вона перебуває на спрощеній системі оподаткування.

18.07.2018 року ГУ ДФС у Львівській області скерувала позивачу листа у відповідь на її звернення про те, що чинне законодавство не містить норм щодо повноважень органів доходів і зборів самостійно здійснювати коригування по усуненню недоліків, що виникли у зв’язку з поданням таблиці Звіту, яка не відповідає системі оподаткування платника єдиного внеску. Відтак, запропоновано привести звітність у відповідність до норм Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФ України від 14.04.2015 року №435. Також вказано, що оскільки Порядком не передбачено подання уточненого Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, підготовлено лист до ДФС України про розгляд питання щодо можливості повторного подання звіту за 2016 та 2017 роки.

Заявою від 28.09.2018 №33595/10/13-01-17-05/31, ГУ ДФС у Львівській області звернулось до відповідача 1 з заявою про відкриття виконавчого провадження, просило прийняти до виконання вимогу №18159-17 У від 13.06.2018 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь держави 7603,47 грн.

15.11.2018 року старшим державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№57693205 про примусове виконання вимоги №Ф-18159-17 від 13.07.2018 року ДФС України про стягнення боргу в розмірі 7603,47 грн.; боржник: ОСОБА_5, стягувач: Личаківська ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області.

15.11.2018 року старшим державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у ВП №57693205 з боржника ОСОБА_5 у розмірі 760,34 грн.

Однак, не погоджуючись із спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки) та постановами державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору за таким виконавчим документом, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо оскарження вимоги про сплату недоїмки платником єдиного соціального внеску в сумі 7603,47 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом №2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 ст. 2 Закону №2464-VI).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI та п.п.3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Сторонами не заперечується та обставина, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як у 2018 році так і на дату слухання справи.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції №449 передбачено, що зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції №449, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, (далі - Порядок № 435) передбачено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова». Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, зокрема інтегрованої картки платника податку для фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, які проводять незалежну професійну діяльність, станом на 31.05.2018 року у позивача обліковується недоїмка в розмірі 12523,47 грн. та складається з сум:

-19.01.2018 року- нараховано 1618, 29 грн. (№374912/еv від 19.01.2018 терміном сплати 19.01.18);

- 19.04.2018 – нараховано 2457,18 грн. (№6574249/еv від 19.04.2018 терміном сплати 19.04.2018);

- 03.05.2018 – нараховано 8448 грн. платником самостійно (декларація термін сплати поточний рік) №13235 від 09.02.2018 року термін сплати 03.05.2018;

Всього – 12523,47 грн.

Судом враховується, що 13.06.2018 року за №Ф- 18159-17 контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 12523,47 грн., яка відповідає сумі, відображеній в інтегрованій картці платника.

Судом враховується також дані інтегрованої картки платника за 2018 рік, відповідно до якої:

- недоїмка, що перенесена за попередні роки, станом на 01.01.2018 року становила 1965,35 грн., що не заперечувалось представником позивача та не спростовано поданими ним копіями квитанцій про оплату за 2016 -2017 року;

- з 19.01.18 позивачу було нараховано 2112 грн., що в сукупності з недоїмкою (станом на 01.01.2018 рік) склала 4077,35 грн станом на 19.01.2018;

- 22.01.2018 року позивачем сплачено 819,06 грн., в зв’язку з чим недоїмка зменшилась та становила 3258,29 грн.;

- 22.01.2018 року нараховано пеню в сумі 77,81 грн. та штрафні санкції (20%) в розмірі 163,81 грн.;

- станом на 31.03.2018 року недоїмка слала 3258,29 грн.

- 19.04.2018 року нараховано 2457,18 грн та на цю суму збільшено недоїмку, яка склала 5715,47 грн.;

- 20.04.2018 року позивачем сплачено 820 грн., на цю суму зменшено недоїмку однак нараховано пеню 150,06 грн. та штрафні санкції (20%) 164 грн.;

- станом на 30.04.2018 року недоїмка склала 4895,47 грн.;

- 03.05.2018 року за рахунок самостійно задекларованих сум, недоїмка збільшилась на 8448 грн. (згідно декларації від 09.02.2018 №13235), відтак недоїмка склала – 13343,47 грн.(4895,47 +8448);

- 21.05.2018 року позивачем сплачено 820 грн. на цю суму зменшено недоїмку однак нараховано пеню 130,06 грн. та штрафні санкції (20%) 164 грн.;

- станом на 31.05.2018 року недоїмка склала 12523,47 грн. та до 13.06.2018 року така сума не змінювалась.

Вимога про сплату боргу 13.07.2018 року за №Ф- 18159-17 була скерована позивачу та вручена 02.08.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7949501206798.

Відповідно до розділу УІ Інструкції №449:

До платників, які не виконали визначені Законом обов’язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов’язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника – юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника – фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина – літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина – порядковий номер, 3 частина – літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, – у органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою): фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення. Якщо платник на день надсилання (вручення) йому органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

Таким чином, судом беруться до уваги пояснення відповідача з приводу виставлення позивачу двох вимог про сплату боргу за однією датою, номером але з різними сумами, оскільки контролюючим органом враховано часткову оплату позивачем недоїмки та такі дії передбачені розділом УІ Інструкції №449.

Таким чином, вимога про сплату недоїмки, що є предметом оскарження складена відповідачем з дотриманням вимог Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкції №449, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 та сформована на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Щодо покликань позивача на те, що нею подавались уточнюючі звіти слід зазначити наступне.

На підтвердження вказаних обставин позивач подала лист, що описаний вище.

Порядок виправлення помилок у самостійно поданих звітам обумовлений розділом У Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435, зокрема передбачає:

У разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком.

Якщо страхувальником до закінчення строку подання Звіту подаються за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту із зазначенням типу форми «скасовуюча», «додаткова», цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.

У разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку повинна містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Відтак лист позивача не може вважатись належним доказом подання звіту форми «скасовуюча».

Відтак, доказів того, що позивач подав звіт уточнюючий для виправлення помилок у самосітйно задекларованих сумах суду не подано.

Відтак позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу від 13.07.2018 року №Ф-18159-17 на суму 7603,47 грн. до задоволення не підлягають, оскільки є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно позовних вимог про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження№57693205 від 15.11.2018 року та про стягнення виконавчого збору в даному провадженні від 15.11.2018 року то такі до задоволення не підлягають, оскільки.

Позовні вимоги в цій частині позивачем обґрунтовуються неправомірністю вимоги про сплату боргу та є похідними від позовних вимог про скасування вимоги про сплату боргу.

Оскільки суд дійшов до висновку про відсутність підстав для скасування вимоги про сплату недоїмки, яка є виконавчим документом, за яким відкрито виконавче провадження№57693205, відповідачем подано копію заяви про пред’явлення такої вимоги до виконання та докази надсилання оскаржуваних рішень позивачу, відтак підстав для задоволення таких позовних вимог немає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З урахуванням з'ясованих на час розгляду справи обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.). Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Відповідачі надали підтвердження правомірності прийнятих рішень, а відтак довели правомірність їх прийняття і того, що вони діяли у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішень, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.02.2019 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна