Рішення № 79812375, 14.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3760/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

26.10.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2018 №0532068-1304-1603.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням ГУ ДФС у Полтавській області від 03.08.2018 №0532068-1304-1603 було неправомірно нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами власниками об'єктів житлової нерухомості за 2017 рік у розмірі 35291,20 грн за житловий будинок загальною площею 643,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вказане нерухоме майно знаходиться в спільній сумісній власності з його дружиною, ОСОБА_2, з якою шлюб укладено у 1974 році, а право власності на житловий будинок набуте після укладення шлюбу, а отже будинок є об'єктом оподаткування спільної сумісної власності. Також позивач звертає увагу, що відповідачем не дотримано вимоги пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України в частині строку надсилання (вручення) платнику податку контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про сплату суми, а саме: до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Ухвалою суду від 30.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №440/3760/18 та ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

14.11.2018 представник відповідача надав до суду відзив (а.с.34-35), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.08.2018 №0532068-1304-1603. Наголошує, що спірне податкове повідомлення - рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, є законним, оскільки єдиним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який є об'єктом оподаткування, є ОСОБА_1

Ухвалою суду від 20.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів.

Ухвалою суду від 17.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

На підставі частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Як свідчать матеріали адміністративної справи ГУ ДФС у Полтавській області 03.08.2018 було винесено податкове повідомлення - рішення №0532068-1304-1603, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2017 рік у розмірі 35291,20 грн. (а.с.10).

Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням від 03.08.2018 №0532068-1304-1603, вважаючи його протиправним та необґрунтованим, позивач за захистом своїх майнових прав звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач вважає, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки була неправомірно визначена позивачу контролюючим органом виходячи з розміру усієї площі вказаного будинку, а не з частки належної кожному з подружжя, що істотно вплинуло на розмір податкового зобов'язання з податку на зазначене нерухоме майно, оскільки вказане нерухоме майно знаходиться в спільній сумісній власності з його дружиною, ОСОБА_2, з якою шлюб укладено у 1974 році, а право власності на житловий будинок набуте під час подружнього життя.

Таким чином, оскільки будинок є майном спільно набутим у шлюбі та є об'єктом оподаткування спільної сумісної власності, тому платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (вказаний житловий будинок) є позивач та його дружина.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, виходячи з наступного.

Правові засади справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти та розміри ставок, порядок сплати, отримання пільг визначені статтею 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України (в редакції яка діяла на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення), платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно положень пп.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно Свідоцтва про право особистої власності на житловий будино від 18.03.1997 №27а, виданого Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради народних депутатів Полтавської області, на підставі рішення виконакому Автозаводської районної ради від 26.01.1995 №41, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 (а.с.11).

Окрім того, на підставі вказаного Свідоцтва до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис про державну реєстрацію від 16.10.2006 права приватної власності ОСОБА_1 на будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 643,2 кв.м. (а.с.29).

Отже, згідно наявних у суду документів слідує, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Суд зазначає, що фізичні особи - співвласники житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, не позбавлені права повідомляти контролюючий орган за місцем реєстрації про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, звернувшись із письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової та/або нежитлової нерухомості.

Доказів такого звернення до контролюючого органу позивач до суду не надав, як не надав і доказів того, що об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб (позивача і дружини) і поділений між ними в натурі.

Відповідно до положень п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Доказів такого звернення позивачем до суду не надано.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірно винесено у відношенні позивача, оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Свідоцтва про право особистої власності на житловий будино від 18.03.1997 №27а, позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

З приводу правомірності визначення контролюючим органом суми податку з об'єкта житлової нерухомості (житловий будинок загальною площею 643,22 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), який належить позивачу, слід зазначити наступне.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України).

Згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік", установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату з 1 січня - 3200 гривень.

Рішенням третьої сесії сьомого скликання Кременчуцької міської ради від 02.02.2016 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м.Кременчука" з 01.01.2016 встановлена ставка податку на майно для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування визначеної законом для об'єктів житлової нерухомості.

Рішенням вісімнадцятої сесії сьомого скликання Кременчуцької міської ради від 31.01.2017 внесено зміни до п.п. 1.1 п.1 рішення Кременчуцької міської ради від 02.02.2016 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м.Кременчука", а саме рішення викладено в наступній редакції: "для обєктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб ставка податку становить 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування визначеної законом для об'єктів житлової нерухомості".

Згідно абз. "ґ" пп.266.7.1 п.266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Визначена оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 03.08.2018 №0532068-1304-1603 сума податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2017 рік у розмірі 35291,20 грн, розрахована наступним чином:

1) 643,2 кв.м. (загальна площа житлового будинку, який є об'єктом оподаткування за 2017 рік) х 16 грн за 1 кв.м. (ставка податку) = 10291,20 грн;

2) збільшення суми податку на 25000,00 грн. згідно пп.266.7.1 п.266.7 ст. 266 ПК України, оскільки об'єктом оподаткування є будинок загальною площею 643,2 кв.м.

Таким чином, сума податкового зобов'язання у розмірі 35291,20 грн, визначена податковим повідомленням - рішенням від 03.08.2018 №0532068-1304-1603, є правомірною.

Стосовно посилання позивача на те, що спірне рішення прийняте з порушенням строку визначеного п.п. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, суд зазначає наступне.

Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Відповідно до пп. 266.10.2 п.266.10 ст.266 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Згідно з п.п.266.10.3. п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Положення п.102.1 ст.102 ПК України передбачають, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд зазначає, що затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом - відповідачем у встановлений п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірних рішень та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, для його скасування.

Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені Податковим кодексом України.

Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.02.2018 року по справі № 820/1975/17.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, наявність затримки у формуванні податкового повідомлення-рішення не вливає на обов'язок позивача сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і не є підставою для визнання такого рішення протиправним та для його скасування.

При цьому, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого у частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини та приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 03.08.2018 №0532068-1304-1603 є правомірним та такими, що прийняте відповідачем у відповідності до приписів Податкового кодексу України, у зв'язку із чим не підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко