Рішення № 79812235, 06.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 р. Справа № 480/4870/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,

представника відповідача - А.М. Левицької,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4870/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.09.2017 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Ірак ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 5 років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач - громадянин Республіки Ірак, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскаржуване рішення вважає таким, що порушує його права гарантовані ст. 8 та ст. 13 Європейської конвенції з прав людини, оскільки при його прийнятті відповідачем не було враховано те, що позивач проживає в Україні понад 10 років, отримав освіту в Сумському Державному Університеті, з 20.09.2014 по теперішній час перебуває у шлюбі з громадянкою України, яка проживає та працює на території України, зареєстрований як фізична-особа підприємець, сплачує податки по теперішній час.

Так, 13.03.2017 відповідачем на підставі рішення Білопільського районного суду Сумської області у справі № 573/1454/14-ц від 29.07.2014 було прийнято рішення про скасування ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну від 21.01.2014. Листом від 23.08.2017 № 05/5385 Управління ДМС України в Сумській області повідомило позивача про необхідність виїхати за межі України до 11.09.2017, у зв'язку з чим 06.09.2017 він своєчасно покинув Україну. Зазначає, що у вказаному листі будь - яка інформація про заборону в'їзду в Україну на підставі дозволу на імміграцію в Україні відсутня.

Однак, 27.09.2017 відповідачем прийнято рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Ірак ОСОБА_2 (ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 5 років, в якому припускає, що перебування позивача на території України може суперечити інтересам охорони громадського порядку, керуючись абзацом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Зазначає, що обліками МВС України ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи погашеної судимості немає та в розшуку не перебуває. При цьому, позивач зауважує, що встановлення такої заборони для позивача для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, як то передбачено абзацом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", не доведена та безпідставна. Позивач зазначає, що відповідач не має доказів, які б переконливо свідчили про те, що в'їзд і перебування позивача в Україні може загрожувати (становити небезпеку) національній безпеці України або громадському порядку. Всупереч цьому, відповідач прийняв рішення про заборону в'їзду в Україну позивачу, хоча підстави для прийняття такого рішення у відповідача були відсутні, тому, на переконання позивача, вказане рішення є незаконним та необґрунтованим.

Ухвалою суду від 29.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, та задоволено заяву ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду.

У судовому засіданні позивач або його представник не з'явилися, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні, зазначивши, що оскаржуване рішення відповідача від 27.09.2017 про заборону позивачу в'їзду в Україну прийняте на підставі абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону, відповідно до якого в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні та обґрунтованого заяви ГУНП в Сумській області від 27.09.2017 № 15555.

Таким чином, відповідач вважає, що в Управління ДМС України в Сумській області були обґрунтовані підстави для заборони в'їзду позивачу на територію України, і тому рішення є законним, обґрунтованим, прийнятим уповноваженим органом в порядку та спосіб, визначений чинним законодавством України, та є таким, що не підлягає скасуванню.

28.01.2019 представником позивача надано відповідь на відзив у справі, у якій зазначено, що відповідачем не надано доказів перевірки фактів, наведених у листі Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській від 27.09.2017 № 15555, даних про відкриття, оперативно-розшукову справу чи постанову про заведення такої справи до суду не надано. Наголошує, що за обліками МВС України ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи погашеної судимості немає та в розшуку не перебуває. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без дотримання вимог п.п. "є" п. 5 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 08.11.2007 громадянин Іраку ОСОБА_2, через КПП "Донецьк" прибув в Україну за паспортом № НОМЕР_1, виданим 10.05.2007 у м. Багдад, терміном дії до 09.05.2015 з метою навчання у Сумському державному університеті.

21.01.2014 на підставі висновку, затвердженого начальником Управління ДМС України в Сумській області, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію", постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" від 26.12.2002 № 1983, позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну. 27.01.2014 громадянин Іраку ОСОБА_2 отримав посвідку на постійне проживання "ІН 030731".

Рішенням Управління ДМС України в Сумській області від 13.03.2017 №18 був скасований дозвіл на імміграцію в Україну від 21.01.2014 громадянину Іраку ОСОБА_2, на підставі вимог пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" (а.с.13).

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернулася до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Державної міграційної служби України в Сумській області про скасування рішення управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 13.03.2017 №18 про сканування дозволу на імміграцію в Україну від 21.01.2014 громадянину Іраку ОСОБА_2.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 по справі № 818/493/17 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 по справі № 818/493/17 без змін.

При розгляді вказаної справи судом надана правова оцінка оспорюваному рішенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

27.09.2017 до Управління ДМС у Сумській області надійшов лист від 27.09.2017 № 15555 складений Сумським відділом поліції ГУНП в Сумській, у якому зазначено, що відділом отримано інформацію про можливі візити на територію України громадянина Республіки Ірак ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який вживає наркотичні засоби "Канабіс" та може розповсюджувати його серед своїх співвітчизників, чим порушує ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ст. 26 Конституції України, закони України та інші нормативно - правові акти, посягає на права та свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства і держави. Також, з оперативних джерел, стало відомо, що він займається шахрайством серед іноземних студентів, де під виглядом надання студентам іноземцям послуг допомоги з оформлення посвідок на постійне проживання в Україні - шляхом обману та зловживання довірою отримує від них кошти. З огляду на це та відповідно до п. 1 ст. 1, п. 1, 2 ст. 2, п.п. 1, 2 п. 1 ст. 23 Закону України "Про національну поліцію" перебування на території України ОСОБА_2 може призвести до систематичних порушень громадського порядку відповідно до ч. 1 ст. 13 "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" вважав би за доцільне щодо прийняття рішення про заборону йому в'їзду на територію України на 5 років (а.с. 42).

27.09.2017 на підставі зазначеного листа відповідачем прийняте рішення від 27.09.2017 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Ірак ОСОБА_2 (ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 5 років, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (а.с. 43).

27.09.2018 до Державної прикордонної служби України направлено доручення про заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Ірак ОСОБА_2 (ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.45).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Положеннями абзацу 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" розроблена Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.12.2013 року № 1235 (далі Інструкція).

Згідно пункту 3 Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

У відповідності до підпункту б) пункту 4 Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Згідно пункту 5 Інструкції, після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян ОСОБА_6 Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Відповідно до пункту 6 Інструкції, рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття відповідачем рішення від 27.09.2017 року № 37 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Ірак ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 5 років стало надходження до Управління ДМС у Сумській області листа Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській, у якому зазначено, що відділом отримано інформацію про можливі візити на територію України громадянина Республіки Ірак ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який вживає наркотичні засоби та може розповсюджувати їх серед своїх співвітчизників, чим порушує с. 3 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ст. 26 Конституції України, закони України та інші нормативно - правові акти, посягає на права та свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства і держави. Також, з оперативних джерел, стало відомо, що він займається шахрайством серед іноземних студентів, де під виглядом надання студентам іноземцям послуг допомоги з оформлення посвідок на постійне проживання в Україні - шляхом обману та зловживання довірою отримує від них кошти.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Управління ДМС України в Сумській області про заборону в'їзду прийнято в межах повноважень та на підставі Закону, підстав для його скасування немає, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.02.2019 року.

Суддя М.М. Шаповал