Ухвала суду № 79812211, 13.02.2019, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа №485/246/19

Провадження № 2/485/434/19

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 лютого 2019 року м.Снігурівка

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області Квєтка І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки,

встановив:

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить зобов'язати відповідача звільнити частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5га від загальної площі 2,0га в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яка належить йому на праві власності, посилаючись на самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.175 ЦПК України.

Відповідно до ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до п.7 Постанови ПВСУ від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту .

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено й висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Позивач просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача звільнити частину земельної ділянки площею 0,5га від загальної площі 2,0га в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, належної йому на праві власності, при цьому в прохальній частині позовної заяви не конкретизовано цільового призначення земельної ділянки та не зазначено підстави виникнення права власності.

Крім того, до позовної заяви не додано підтвердження щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства (рішення органу місцевого самоврядування щодо спору між власниками земельних ділянок). Оскільки діючим Законом України «Про місцеве самоврядування» передбачена певна форма рішень органів місцевого самоврядування, за яким в даному випадку міська рада повинна вирішити спір по суті, а у разі незгоди з цим рішенням власники або користувачі земельних ділянок можуть звернутися до суду за вирішенням цього спору. Тобто позивачу слід надати відповідне рішення яким було вирішено спір стосовно меж земельної ділянки.

Приписами ст.158 Земельного кодексу України визначені органи, що вирішують земельні спори. Відповідно до ч.2 вказаної статті виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Земельні ж спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах вирішують органи місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 158 ЗК України).

Підпунктом 5 п. б) ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення вказаних спорів належить до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Ці спори вони повинні вирішувати відповідно до ст. 159 Земельного кодексу України.

Суди же розглядають справи за такими спорами тільки у разі незгоди сторін з рішенням органів місцевого самоврядування (ч.3 ст.158 ЗК України), що призупиняє виконання цих рішень (ст.161 ЗК України).

У порушення вимог п.п.6, 10 ст.175 ЦПК України у позовній заяві, відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору .

У відповідності до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За даних обставин позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу необхідно надати строк для виправлення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст.185,260 ЦПК України, суддя,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самостійно зайнятої земельної ділянки - залишити без руху.

Надати позивачу десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом наданого часу, заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя