Рішення № 79812177, 14.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5783/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконним та скасування припису та рішення, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернулося в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській про визнання незаконним та скасування припису №ЛВ1117/471/АВ від 11.09.2018 року; визнання незаконним та скасування постанови про накладення штрафу №ЛВ1117/471/АВ/ФС від 02.10.2018 року.

Аргументами позовних вимог є те, що системний та правовий аналіз законодавства про банкрутство дає підстави вважати, що саме в компетенції суду, який веде справу про банкрутство, є питання регулювання терміну сплати боргу через процедуру затвердження плану санації та прийняття міри відповідальності за невиконання поточних боргових зобов’язань. Цим законодавством не передбачено накладення штрафних санкцій на стадії процедури банкрутства. Тому, відповідач не може вказувати у розпорядчих актах (припис) термінів погашення заборгованості із заробітної плати працівникам боржника інших, ніж згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 року у справі №914/4160/14 та виносити постанову про накладення штрафних санкцій, оскільки таке не передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Окрім того, позивач зазначає, що згідно з Припису від 11.09.2018 року за №ЛВ1117/471/АВ позивачу надано строк на усунення порушень до 12.10.2018 року, а постанову винесено 02.10.2018 року, тобто на 10 днів раніше.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ОСОБА_2 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. ОСОБА_2 жодним чином не звільняє суб’єктів господарювання від відповідальності за порушення трудового законодавства. Крім цього, відповідно до затвердженого плану санації передбачалось усунення заборгованості із виплати заробітної плати до травня 2018 року, однак такі виплати не були здійснені у повному обсязі. Відповідно до довідки про оплату праці станом на 01.09.2018 року в позивача наявна заборгованість із виплати заробітної платина день перевірки всього 16774,9 тис. грн. за період з липня 2015 року по листопад 2016 року перед 745 працівниками, в тому числі перед звільненими працівниками 381 (осіб) в сумі 7855,2 тис. грн., по єдиному соціальному внеску - 6033,2 тис. грн. Таким чином, позивачем порушено ч.1 ст.115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ч.1 ст.116 КЗпП України. Також, зазначає відповідач, згідно із п.29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Ухвалою від 20.12.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 07.02.2019 року, занесеною у протокол судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлено такі обставини.

За результатами інспекційного відвідування юридичної особи - ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», яка використовує найману працю, Головним управлінням Держпраці у Львівській області складено акт №ЛВ1117/471/АВ від 11.09.2018 року та прийнято постанову про накладення штрафу від 02.10.2018 року за №ЛВ1117/471/АВ/ФС, яким на позивача накладено штраф у розмірі 11169 грн. 00 коп.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог ч.1 і ч.2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» - заборгованість із виплати заробітної плати у товаристві станом на 01.09.2018 року становить 16774,9 тис.грн. (за період з липня 2015 року по листопад 2016 року) перед 745 працівниками в тому числі перед 381 звільненими працівниками на суму 7855,2 тис.грн. згідно списку звільнених працівників, які мають заборговану заробітну плату станом на 01.09.2018 року;

- вимог ч.1 ст.116 КЗпП України – при звільненні працівників виплата всіх сум, що належать працівникам від товариства не провадиться в день звільнення, а саме: не проведено розрахунок із 381 звільненими працівниками, яким не виплачено розрахункові кошти в сумі 7855,2 тис.грн. згідно списку звільнених працівників, які мають заборговану заробітну плату станом на 01.09.2018 року.

Також, відповідачем було внесено Припис про усунення виявлених порушень від 11.09.2018 року за №ЛВ1117/471/АВ/П, яким позивача зобов’язано у строк до 12.10.2018 року усунути вищенаведені порушення законодавства.

Спірні правовідносини виникли у зв’язку з прийняттям припису та накладенням штрафу за порушення законодавства про працю.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено ч.1 і ч.2 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Аналогічні положення закріплені у ч.1 і ч.2 ст.24 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2016 року у справі №914/4160/14 введено процедуру санації боржника – ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» строком на 6 місяців.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2016 року у справі №914/4160/14 затверджено план санації ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Судом встановлено, що, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про оплату праці станом на 01.09.2018 року, у позивача наявна заборгованість із виплати заробітної плати на день перевірки всього 16774,9 тис. грн. за період з липня 2015 року по листопад 2016 року перед 745 працівниками, в тому числі перед звільненими працівниками 381 (осіб) в сумі 7855,2 тис. грн., по єдиному соціальному внеску - 6033,2 тис. грн.

При цьому, згідно з пояснень сторін, відповідно до затвердженого плану санації передбачалося усунення заборгованості із виплати заробітної плати до травня 2018 року, однак такі виплати не були здійснені у повному обсязі.

Дані обставини сторонами не заперечуються, а тому, у відповідності до ч.1 ст.78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно з преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», цей ОСОБА_2 встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

А відтак, наведений ОСОБА_2 жодним чином не звільняє суб’єктів господарювання від відповідальності за порушення трудового законодавства та не може вважатись відповідальністю позивача, як вважає він сам.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем було допущено порушення вимог ч.1 і ч.2 ст.115, ч.1 ст.116КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Абзацом 3 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Як передбачено абзацом 2 п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року за №509, з наступними змінами та доповненнями, штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до п.19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року за №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Таким чином, відповідачем правомірно було винесено постанову про накладення штрафу від 02.10.2018 року за №ЛВ1117/471/АВ/ФС та внесено припису від 11.09.2018 року №ЛВ1117/471/АВ у зв’язку з виявленими під час інспекційного відвідування порушень законодавства про працю.

Окрім того, не беруться до уваги посилання позивача на те, що згідно з припису від 11.09.2018 року за №ЛВ1117/471/АВ позивачу надано строк на усунення порушень до 12.10.2018 року, а постанову винесено 02.10.2018 року, тобто на 10 днів раніше, оскільки, згідно з п.29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

А тому, на виконання вищенаведених положень, відповідачем за результатами інспекційного відвідування було одночасно прийнято постанову про накладення штрафу від 02.10.2018 року за №ЛВ1117/471/АВ/ФС та внесено припис від 11.09.2018 року №ЛВ1117/471/АВ.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14 лютого 2019 року.

Суддя В.Я.Мартинюк