Рішення № 79812173, 14.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3436/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом

Старобільської районної державної адміністрації Луганської області

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області

про визнання незаконною та скасування постанови від 20 вересня 2018 року про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває адміністративна справа за позовом Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в якому позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про накладення штрафу від 20 вересня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 вересня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 55197671 винесено постанову про накладення на Старобільську районну державну адміністрацію Луганської області штрафу у розмірі 5100, 00 грн. Постанова винесена на підставі статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивована тим, що Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області без поважних причин не виконано рішення Старобільського районного суду Луганської області від 09 листопада 2017 року у справі № 431/970/17, яким зобов’язано Старобільську районну державну адміністрацію Луганської області видати сертифікат на право власності на земельну частку (пай). Позивач вважає, що дії головного державного виконавця є неправомірними, а постанова про накладення штрафу від 20 вересня 2018 року є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2017 року ВП № 55197671 та вимог державного виконавця від 16 квітня 2018 року № 3187, від 07 серпня 2018 року № 5751 позивачем відповідно до норм пункту 6 частини п’ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» щоразу надавалися письмові пояснення (від 30 листопада 2017 року № 2804, від 23 квітня 2018 року № 986, від 14 червня 2018 року № 1352, від 13 серпня 2018 року № 201-16/1859) за фактом неможливості виконання вказаного рішення у зв’язку з відсутністю бланків сертифікатів. Крім того, позивачем вживалися заходи щодо забезпечення виконання виконавчого документа, а саме було направлено лист до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з можливістю надати бланк сертифіката на право на земельну частку (пай). Відповідно до отриманої відповіді з’ясовано, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Луганській області бланки сертифікатів залишились на тимчасово окупованій території. За приписами статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» працівник органу державної виконавчої служби зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян, юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України. Державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду щодо видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) не врахував поважності причини невиконання позивачем вказаного рішення, оскільки визначальною ознакою для накладення штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об’єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області та які не залежали від її власного волевиявлення. На підставі зазначеного позивач вважає, що постанова про накладення штрафу від 20 вересня 2018 року є незаконною та підлягає скасуванню.

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 23 листопада 2018 року за № 6318/13, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю (арк. спр. 50-52). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Старобільським районним судом Луганської області 09 листопада 2017 року у справі № 2/431/970/17, про зобов’язання Старобільської районної державної адміністрації видати ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 5,46у.к.га вартістю 128708,69 грн з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 та 1,1756. 20 листопада 2017 року державним виконавцем, керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» направлено вимоги боржнику щодо стану виконання рішення суду та попереджено про наслідки невиконання рішення суду. На адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла відповідь від боржника, з якої встановлено, що рішення суду не виконано.

22 січня 2018 року державним виконавцем, керуючись статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», направлено заяву до суду про роз'яснення рішення суду. На адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла ухвала Старобільського районного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року у справі № 431/2563/17, якою роз'яснено, що рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2017 року визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 Катарени Борисівни, яка померла 15 травня 1999 року, на земельну частку (пай) розміром 5,46у.к.га. вартістю 128708 гривень 69 копійок з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 та 1,1756 та зобов'язано Старобільську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 5,46 у.к.га. вартістю 128708 гривень 69 копійок з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 та 1,1756. Державним виконавцем відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» направлено вимоги боржнику щодо стану виконання рішення суду та попереджено про наслідки невиконання рішення суду.

На адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла відповідь від боржника, з якої встановлено, що рішення суду не виконано. 20 вересня 2018 року державним виконавцем відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. Станом на 21 листопада 2018 року боржником рішення суду не виконано.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону України «Про виконавче провадження», перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що жодних законних підстав для задоволення позову не існує.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні із зазначенням, що заяву щодо поновлення строку звернення до суду буде розглянуто в судовому засіданні (арк. спр. 1-2).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року адміністративну справу № 360/3436/18 за позовом Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні передано на розгляд Старобільському районному суду Луганської області (арк. спр. 99).

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 10 січня 2019 року справу № 431/99/19 (провадження № 2-а/431/7/19) за адміністративним позовом Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови направлено за підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду (арк. спр. 125).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року справу за позовом Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови від 20 вересня 2018 року про накладення штрафу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 13 лютого 2019 року о 13 год. 30 хв. (арк. спр. 132-133).

У судовому засіданні 13 лютого 2019 року представники позивача позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 141, 143), заявою від 13 лютого 2019 року за № 910 просив розглянути справу за його відсутністю (арк. спр. 144).

У судовому засіданні 13 лютого 2019 року судом оголошено перерву до 14 лютого 2019 року до 08 год. 15 хв. (арк. спр. 148-149).

У судове засідання 14 лютого 2019 року учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. спр. 150, 151).

Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою від 14 лютого 2019 року заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено Старобільській районній державній адміністрації Луганської області строк звернення до адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови від 20 вересня 2018 року про накладення штрафу у адміністративній справі № 360/3436/18.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2017 року у справі № 431/2563/17 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Старобільської районної державної адміністрації, третя особа - Лиманська сільська рада Старобільського району Луганської області, про визнання права власності у порядку спадкування за законом, зобов’язання видачі сертифікату задоволено повністю: визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3, яка померла 15 травня 1999 року, на земельну частку (пай) розміром 5,46у.к.га. вартістю 128708 гривень 69 копійок з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 та 1,1756 та зобов’язано Старобільську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 5,46у.к.га. вартістю 128708 гривень 69 копійок з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 та 1,1756 (арк. спр. 134-135).

09 листопада 2017 року позивачу за рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2017 року у справі № 431/2563/17, яке згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 10 жовтня 2017 року та підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», видано виконавчий лист (арк. спр. 55, 134-135).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 15 листопада 2017 року про відкриття виконавчого провадження постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20 листопада 2017 року ВП № 55197671 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Старобільським районним судом Луганської області 09 листопада 2017 року у справі № 431/2563/17, про зобов’язання Старобільської районної державної адміністрації видати ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 5,46у.к.га. вартістю 128708 гривень 69 копійок з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 та 1,1756 (арк. спр. 8, 56, 58).

На виконання постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20 листопада 2017 року ВП № 55197671 про відкриття виконавчого провадження Старобільська районна державна адміністрація Луганської області листом від 30 листопада 2017 року за № 2804 повідомила, що частинами другою, третьою статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізовується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені. Сертифікат на земельну частку (пай) видавався членам колективних сільськогосподарських підприємств та посвідчував їх право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства. Процес розпаювання завершений і право колективної власності членів колишнього колгоспу на землю припинено у зв’язку з виділенням кожному з них земельної ділянки в натурі. Державна реєстрація колгоспу «Правда» припинена 10 лютого 2005 року. Тобто, на сьогодні не існує права колективної власності на землю, не існує юридичної особи, за рахунок якої виділялись земельні частки (паї) членам колгоспу та за рахунок якої передбачена видача сертифікату згідно рішення суду. Крім того боржник повідомив, що бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) не перебувають на балансі райдержадміністрації та їх облік райдержадміністрація не здійснює. Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Тобто, для реалізації визнаного права достатньо рішення суду, що набрало законної сили. Підсумовуючи зазначене, боржник вказав, що у нього відсутні законні підстави для видачі сертифікату (арк. спр. 11, 59-60).

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року у справі № 431/2563/17, яка згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 03 квітня 2018 року, заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про роз’яснення рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2017 року у справі № 431/2563/17 задоволено: роз’яснено, що рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2017 року визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3, яка померла 15 травня 1999 року, на земельну частку (пай) розміром 5,46у.к.га. вартістю 128708 гривень 69 копійок з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 та 1,1756 та зобов’язано Старобільську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 5,46у.к.га. вартістю 128708 гривень 69 копійок з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 та 1,1756 (арк. спр. 61-63, 64-65, 136).

Вимогою від 16 квітня 2018 року за № 3187 державний виконавець зобов’язав Старобільську районну державну адміністрацію Луганської області негайно з моменту отримання вимоги надати до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області документальне підтвердження виконання рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2017 року у справі № 431/2563/17 (арк. спр. 9, 66).

Листом від 23 квітня 2018 року за № 986 Старобільська районна державна адміністрація Луганської області на вимогу державного виконавця від 16 квітня 2018 року за № 3187 повідомила, що для забезпечення виконання виконавчого листа, виданого Старобільським районним судом Луганської області 09 листопада 2017 року у справі № 431/2563/17 про зобов’язання Старобільської районної державної адміністрації видати ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай), направлено лист від 23 квітня 2018 року за № 985 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з можливістю надати два бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай), копія якого додається (арк. спр. 12, 15, 67, 68).

Листом від 14 червня 2018 року за № 1352 Старобільська районна державна адміністрація Луганської області повідомила державному виконавцю, що згідно з отриманою від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру інформацією бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) не перебувають на балансі Держгеокадастру та їх облік Держгеокадастром не здійснюється. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Луганській області бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) залишились на тимчасово окупованій території. Копія листа Держгеокадастру від 04 червня 2018 року за № 14-28-0.13-6228/2-18 була додана боржником до листа (арк. спр. 13, 69-70, 71).

Вимогою від 07 серпня 2018 року за № 5751 державний виконавець зобов’язав Старобільську районну державну адміністрацію Луганської області негайно з моменту отримання вимоги надати до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення Старобільського районного суду Луганської області у справі № 431/2563/17 з одночасним роз’ясненням про накладення штрафу на боржника у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. спр. 10, 72-73).

Листом від 13 серпня 2018 року за № 01-16/1859 Старобільська районна державна адміністрація Луганської області повідомила державному виконавцю, що частинами другою, третьою статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізовується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені. Сертифікат на земельну частку (пай) видавався членам колективних сільськогосподарських підприємств та посвідчував їх право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства. Процес розпаювання завершений і право колективної власності членів колишнього колгоспу на землю припинено у зв’язку з виділенням кожному з них земельної ділянки в натурі. Державна реєстрація колгоспу «Правда» припинена 10 лютого 2005 року. Тобто, на сьогодні не існує права колективної власності на землю, не існує юридичної особи, за рахунок якої виділялись земельні частки (паї) членам колгоспу та за рахунок якої передбачена видача сертифікату згідно рішення суду. Для забезпечення виконання виконавчого листа, виданого Старобільським районним судом Луганської області 09 листопада 2017 року у справі № 431/2563/17 про зобов’язання Старобільської районної державної адміністрації видати ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай), направлено лист до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з можливістю надати бланк сертифікату на право на земельну частку (пай). Згідно з отриманою від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру інформацією бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) не перебувають на балансі Держгеокадастру та їх облік Держгеокадастром не здійснюється. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Луганській області бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) залишились на тимчасово окупованій території. Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Тобто, для реалізації визнаного права достатньо рішення суду, що набрало законної сили (арк. спр. 14, 74-75).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20 вересня 2018 року ВП № 55197671 за невиконання рішення суду на Старобільську районну державну адміністрацію Луганської області відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 6, 78).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404, у відповідній редакції).

За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу викладеної норми слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Разом з тим, пунктом 8 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» постановлено Кабінету Міністрів України: затвердити у місячний строк форму сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразок Книги реєстрації сертифікатів; організувати виготовлення сертифікатів у необхідній кількості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»:

1. Затверджено форму сертифіката на право на земельну частку (пай) та зразок Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що додаються.

2. Державному комітетові по земельних ресурсах і Головному управлінню геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України забезпечити виготовлення бланків сертифікатів на право на земельну частку (пай).

3. Міністерству фінансів профінансувати витрати, пов'язані з виготовленням бланків сертифікатів, за рахунок видатків з державного бюджету на проведення земельної реформи.

У Старобільської районної державної адміністрації Луганської області бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) не перебувають на балансі та їх облік райдержадміністрація не здійснює. Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04 червня 2018 року за № 14-28-0.13-6228/2-18 підтверджено, що бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) не перебувають на балансі Держгеокадастру та їх облік Держгеокадастром не здійснюється. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Луганській області бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) залишились на тимчасово окупованій території (арк. спр. 16, 71, 76).

Отже, з метою виконання рішення суду позивач вчинив всі залежні від нього дії, а у спірній ситуації має місце саме винятковий випадок тривалого виконання рішення Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2017 року у справі № 431/2563/17 про зобов’язання Старобільської районної державної адміністрації видати ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 5,46у.к.га. вартістю 128708 гривень 69 копійок з урахуванням коефіцієнтів індексації 4,796 та 1,1756, обумовлений неможливістю з об’єктивних причин видати сертифікат на право на земельну частку (пай) через відсутність відповідних бланків у позивача та неможливістю їх отримання у відповідного органу - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Застосовуючи до боржника заходи відповідальності, державний виконавець в постанові про накладення штрафу не зазначив обставини, про які повідомив йому боржник, як про такі, що перешкоджають виконанню, і, відповідно, не надав їм жодної оцінки.

Сукупність зібраних у справі доказів доводить, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20 вересня 2018 року ВП № 55197671 про накладення штрафу за невиконання рішення суду на Старобільську районну державну адміністрацію Луганської області у розмірі 5100,00 грн не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, у зв’язку з чим оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, вимоги про визнання рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень незаконними або неправомірними є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання рішення, дій чи бездіяльності протиправними.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є обґрунтованими та їх слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб’єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1762,00 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13 лютого 2019 року за № НОМЕР_1 Головне територіальне управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884) зареєстровано юридичною особою (арк. спр. 154-156).

Враховуючи те, що Управління державної виконавчої служби є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1762,00 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 04051632, місцезнаходження: 92703, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Центральна, буд. 35) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання незаконною та скасування постанови від 20 вересня 2018 року про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20 вересня 2018 року ВП № 55197671 про накладення штрафу за невиконання рішення суду на Старобільську районну державну адміністрацію Луганської області у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) на користь Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 04051632, місцезнаходження: 92703, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Центральна, буд. 35) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_5