Рішення № 79812023, 13.02.2019, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1591/17

Провадження № 2/485/32/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Шеремет Ю.Є., Семенака А.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Снігурівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У жовтні 2017 року орган опіки та піклування Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав.

Згідно з рішенням Широківської сільської ради Миколаївської області від 09 січня 2018 року №10 Широківська сільська рада Миколаївської області є правонаступником прав та обов'язків Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовані слідуючими обставинами.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19.04.2016 року у відповідача відібрано без позбавлення батьківських прав малолітнього сина ОСОБА_4, а матір дитини ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав. ОСОБА_2 на території сільської ради не проживає, місце перебування його не відоме. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не цікавиться місцем знаходження сина та станом його здоров"я, не надає ніякої матеріальної допомоги, дій щодо повернення в сім"ю із сторони батька не було. З 06.07.2016 року ОСОБА_3 влаштовано до дитячого будинку сімейного типу сім"ї ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за час перебування в якому батько жодного разу не цікавився долею сина та не сплачує аліменти.

Вжитими заходами домогтися належної поведінки батька не вдалося.

Позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивом до застосування такого заходу до відповідача як позбавлення батьківських прав назвав самоусунення від виховання сина, оскільки не спілкується з ним, будь-яких дій, що свідчили б про турботу, не вчиняє, у тому числі не надає і матеріального утримання, не піклування про фізичний і духовний розвиток.

Орган опіки та піклування Снігурівської райдержадміністрації враховуючи інтереси дитини, вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив не надійшов. Згідно поданої заяви від 01.11.2018 року просив не позбавляти його батьківських прав. Суд ухвалив про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов до таких висновків.

Як вбачається з заявленого позивачем позову він обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, згідно якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження серії І-ФП №140279, виданому 14 січня 2011 року за актовим записом №20, місце державної реєстрації Червонодолинська сільська рада Снігурівського району Миколаївській області (а.с.4). Визнання відповідачем батьківства у добровільному порядку підтверджується копією актового запису про народження та повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дитини (а.с.61-63).

Зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_1. За даними довідки Широківської сільської ради Миколаївської області від 30 жовтня 2018 року за №368, відповідач зареєстрований за вказаною адресою, але в межах території сільської ради не проживає. Проживає та працює за межами України, в Польщі (а.с.68).

За рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19.04.2016 року відібрано у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, без позбавлення батьківських прав та стягнуто аліменти на користь органу опіки та піклування Снігурівської райдержадміністрації Миколаївської області на утримання дитини у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 березня 2016 року і до повноліття дитини. Матір дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, позбавлено батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та з обох стягнуто аліменти на користь органу опіки та піклування Снігурівської райдержадміністрації Миколаївської області на утримання дитини у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 березня 2016 року і до повноліття дитини. Рішення суду набрало законної сили 23 травня 2016 року (а.с.8-11).

З наданого акту обстеження від 28.09.2017 року матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2, за адресою місця реєстрації в с.Червона Долина Снігурівського району Миколаївської області, вбачається що з жовтня 2015 року відповідач на території сільської ради не проживає. При спілкуванні з сусідами стало відомо, що ОСОБА_2 проживає та працює за межами України в Польщі. Квартира замкнена, в ній ніхто не проживає (а.с.7).

Як вбачається з характеристики виконавчого комітету Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області №958 на ОСОБА_2, яку суд приймає за посередню, який є розлученим, в шлюбі не перебуває, має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який на даний час проживає в дитячому будинку сімейного типу. Долею сина, станом його здоров"я, фізичним та духовним розвитком ОСОБА_2 не цікавиться, аліменти не сплачує, ніякої матеріальної допомоги не надає (а.с.6).

04 липня 2016 року Снігурівською районною державною адміністрацією видано розпорядження №296-р "Про влаштування дитини на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу" про передачу з 06 липня 2016 року на виховання та спільне проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у створений дитячий будинок сімейного типу на базі родини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, які проживають в службовому приміщенні за адресою: вул.Шевченка, 10 в с.Івано-Кепине Снігурівського району Миколаївської області (а.с.13).

З письмової заяви ОСОБА_7, датованої 07 червня 2017 року, на ім"я начальника служби у справах дітей Снігурівської РДА ОСОБА_8, вбачається, що за час проживання ОСОБА_3 в їх дитячому будинку сімейного типу, дитина адаптувалася, почуває себе повноправним членом родини, з дитиною склалися дружні стосунки. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вважає своїми батьками та називає їх "мамою" та "татом". Біологічний батько жодного разу не телефонував, не приїздив, не робив жодних спроб щоб побачитись з ОСОБА_3 (а.с.14).

Як вбачається з листа директора Снігурівського РЦСС СДМ ОСОБА_9 №401 від 24.10.2018 року, сім"я ОСОБА_2 під соціальним супроводом РЦСС СДМ не перебувала у зв"язку з відсутністю на території Снігурівського району (а.с.67).

Допитана у судовому засіданні свідком ОСОБА_10 , яка суду підтвердила, що виконувала обов»язки спеціаліста по роботі з молоддю Червонодрлинської сільської ради, тривалий час здійснювала супровід даної сім»ї, ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов"язків, не спілкується з дитиною, не цікавиться місцем знаходження сина та станом його здоров"я. Відповідач був пасивним, не виявляв будь-якого інтересу до своєї дитини, не цікавився його життям, здоров"ям, навчанням, захопленнями чи успіхами, матеріальної допомоги не надає, умов для проживання дитини не створив.

Батько-вихователь ОСОБА_6 дав пояснення про те, що ОСОБА_3 проживає в в їх дитячому будинку сімейного типу з 06.07.2016 року. За цей час дитина адаптувалася, почуває себе повноправним членом родини, з дитиною склалися дружні стосунки. Біологічний батько аліменти не сплачує, жодного разу не телефонував, не приїздив, не робив жодних спроб щоб побачитись з ОСОБА_3, зі святами, днем народження сина не вітає. Хлопчик батька не пам"ятає. Дитина вважає їх з дружиною своїми батьками.

У відповідності до положень ч.1 ст.12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року "Про права дитини" (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) та ст.171 СК України, суд заслуховував малолітнього ОСОБА_3, який вказав, що проживає з мамою ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_6 і відношення до нього у сім"ї добре. Суд виявив, що дитина не знає свого біологічного батька.

Згідно висновку ООП Снігурівської райдержадміністрації № 9 від 25.10.2018 року визнано за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав (а.с.77).

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов"язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

Відповідно до ст.З Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Всупереч вимог ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року, відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов"язків, не опікується дитиною, не виявляє будь-якого інтересу до своєї дитини, не цікавиться її життям, здоров"ям, навчанням, захопленнями чи успіхами, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтерес до її внутрішнього світу, не турбується про її фізичний і духовний розвиток, заходів до повернення дитини відповідачем не вживалися, тривалий час батько дитину не відвідував, не цікавився його матеріальними потребами, що згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав. За весь час перебування дитини у державних закладах батько жодного разу не знайшов можливості поспілкуватися з сином, не проявив щонайменшої турботи про нього, через таке фактично втратив родинний зв»язок з дитиною, хлопчик свого батька не знає.

З наведеного суд приходить до висновку, що поведінка відповідача по невиконанню батьківських обов"язків є винною. Позбавлення батьківських прав є засобом захисту прав дитини. Позбавлення відповідача батьківських прав, як крайній захід впливу через не виконання ним батьківських обов"язків є виправданим та співмірним, та таким що відповідатиме інтересам дитини.

На підставі викладеного, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та ухвалює про їх задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст.4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов органу опіки та піклування Червонодолинської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, правонаступником якої є Широківська сільська рада Миколаївської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_9, батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_10, на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 14.02.2019 року.

Суддя