Ухвала суду № 79811841, 11.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11 лютого 2019 року №810/3683/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., при секретарі судового засідання Кравченко Р.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Черкас А.В.,

треті особи - не з'явились,

розглянувши у підготовчому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Комунальне підприємство "Муніципальна варта Ірпінської міської ради", Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради, про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Комунальне підприємство "Муніципальна варта Ірпінської міської ради", Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради, про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області №3796-52-VIІ від 20.06.2018;

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області №3889-52-VII від 20.06.2018;

- зобов'язати Ірпінську міську раду Київської області затвердити проект землеустрою та надати у власність громадянці ОСОБА_3 земельну ділянку в м. Ірпінь по вул. Чехова, 26-а для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

01 лютого 2019 року від представника відповідача надійшов письмовий відзив проти позову, в якому міститься клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване неналежністю розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

В підготовчому засіданні представник відповідача клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що даний спір є публічно-правовим, а тому має та може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши подане клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що таке клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Отже, публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносини до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

Суд вважає доречною в даному випадку правову позицію пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 викладену у викладену у пункті 21 постанови, де судом було вказано про те, що спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

У справі, яка розглядається, позивач обґрунтовувала позов про скасування рішення органу місцевого самоврядування наявністю в неї існуючого речового права на спірну земельну ділянку. Оскільки орган місцевого самоврядування надав їй дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, то у цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту приватного права є запобіганням вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення цивільних прав. І саме від встановлення обставин, з якими позивачка пов'язує виникнення в неї речового права на спірну земельну ділянку, залежить правильне вирішення спору.

Виходячи з наведених вище норм процесуальних законів можна зробити висновок, що здійснення захисту такого цивільного права, як і встановлення його існування, не віднесено до компетенції адміністративного суду.

Аналогічну позицію займає Велика Палата Верховного суду у постанові від 13.06.2018 року у справі № 307/2765/15-ц.

Коли особа звертається до органу місцевого самоврядування за дозволом на виготовлення проекту землеустрою, то це означає звернення того, хто бажає стати власником, до власника (точніше, представника власника, бо власником є територіальна громада) з пропозицією про передачу в майбутньому об'єкту власності.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження. Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою. Отже, коли орган місцевого самоврядування надає дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, то це означає, що він дозволяє особі здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет власності.

Коли особа звертається до органу місцевого самоврядування за затвердженням проекту землеустрою, то це означає пропозицію особи щодо визначення конкретного предмета власності. Коли орган місцевого самоврядування затверджує проект землеустрою, то це означає, що він, зі свого боку, погодився із вибором предмета власності, що відчужується. Таким чином, внаслідок цих дій майбутнім та діючим власниками погоджується земельна ділянка, яка стане предметом відчуження.

Отже, ці правовідносини і виникають, і тривають як цивільні правовідносини.

Доводи позивача про те, що орган місцевого самоврядування на якомусь етапі таких правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, на погляд суду є помилковим.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного суду у постанові від 28.11.2018 року в справі №463/1865/17 зробила наступний висновок: спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Порівняльний аналіз змісту статті 2, 19 ЦПК України та статті 2, 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору, в даному випадку цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1-2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

На підставі вищезазначеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки даний спір не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 183, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі №810/3683/18 за позовом ОСОБА_3 до Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Комунальне підприємство "Муніципальна варта Ірпінської міської ради", Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради, про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, - закрити.

2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення та підписання повного тексту ухвали - 14.02.2019.