Ухвала суду № 79811532, 07.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

07 лютого 2019 року м.Київ 320/5447/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Желевської О.О.,

за участю:

представника позивача - Якименко І.В.,

представника відповідача - Гунченко І.Ю.,

представник третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" до Таращанської районної державної адміністрації Київської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнозем" про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" з позовом до Таращанської районної державної адміністрації Київської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнозем" та просить суд:

визнати протиправними дії щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації про відведення в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва нерозподіленої земельної ділянки колективної форми власності площою 60,3 га в адміністративних межах Калиновецької сільської ради, за межами с. Калинове Таращанського району Київської області, яка належала колишньому КПС "ім.Чапаєва";

зобов"язати повторно розглянути клопотання та видати розпорядження про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення в оренду для ведення товарного сільськогосподасрького виробництва нерозподіленої земельної ділянки колективної форми власності площею 60,3 га в адміністративних межах Калиновецької сільської ради, за межами с. Калинове, Таращанського району Київської області, яка належала колишньому КПС "ім.Чапаєва" .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 справу відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

До початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування даного клопотання вказала, що наразі до законодавства внесено зміни та Таращанська районна державна адміністрація не є розпорядником земельної спірної земельної ділянки.

У судовому засіданні представник відповідача заявлене клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив та проси відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи до суду не з'явився, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд вважає, що дана адміністративна справа підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому, ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно-правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте слід зазначити, що специфіку публічно-правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Так, судом встановлено, що позивач просить суд визнати протиправними дії щодо відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації про відведення в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва нерозподіленої земельної ділянки колективної форми власності площою 60,3 га в адміністративних межах Калиновецької сільської ради, за межами с. Калинове Таращанського району Київської області, яка належала колишньому КПС "ім.Чапаєва", також зобов"язати повторно розглянути клопотання та видати розпорядження про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення в оренду для ведення товарного сільськогосподасрького виробництва нерозподіленої земельної ділянки колективної форми власності площею 60,3 га в адміністративних межах Калиновецької сільської ради, за межами с. Калинове, Таращанського району Київської області, яка належала колишньому КПС "ім.Чапаєва".

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Виходячи з положень ст. ст. 13, 14 Конституції України та приписів глави 30 Цивільного кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільного права, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто, прав власників (розпорядників) земельних ділянок.

Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Пунктами «а», «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Це положення узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 16 Закону України від 06.10.1998 161-XIV «Про оренду землі» згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого в порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Частинами 1 та 6 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З наведеного можна зробити висновок про те, що з моменту укладення договору оренди землі між землекористувачем та органом місцевого самоврядування припиняються адміністративні відносини та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні цивільним, а не адміністративним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 429/12773/12, від 17.04.2018 у справі № 461/980/16-а, від 10.11.2018 у справі 668/5841/14-а, який є обов'язковим для застосування в силу приписів частини п'ятої ст. 241 КАС України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як встановлено судом, земельна ділянка площею 60,3 га в адміністративних межах Калиновецької сільської ради, за межами с. Калинове Таращанського району Київської області, яка належала колишньому КПС "ім.Чапаєва" на разі орендується третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорнозем" на підставі договору оренди, який укладено між товариством та Таращанською районною державною адміністрацією 17.08.2016, який міститься в матеріалах справи.

Також на вимогу суду, представником відповідача було надано інформацію щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорнозем" орендної плати за вказану земельну ділянку, відповідно до якої третьою особою з 2016 року по теперішній час сплачено 128 178,04 грн.

Суд вказує, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Зі змісту позовних вимог та наведених на їх обґрунтування доводів убачається, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, відповідачем права користування земельною ділянкою (права на відведення в оренду земельної ділянки), яке з огляду на суб'єктний склад сторін у справі підлягає захисту в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст.ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, суд зазначає, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Конституційний Суд України в рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому правовий статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права публічно-правового характеру (цивільні чи публічні) вони мають намір реалізувати.

Відповідно до ч. 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих акі України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VIII, який набрав чинно з 01.01.2019, внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» саме: виключено районні державні адміністрації з розпорядників колективної власності (земельних часток паїв, нерозподілені (не витребувані ділянки).

З урахуванням даних змін в законодавстві, Таращанська районна державна адміністрація не є розпорядником земельної ділянки - 60 га, яка розташована в адміністративних межах Калиновецької сільської ради, Таращанського району, стосовно якої виник спір.

Таким чином, виходячи з предмету спору та суб'єктного складу спірних правовідносин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" щодо визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, яким Таращанською районною радою відмовлено в оренді земельної ділянки підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є правомірність передачі земельної ділянки в оренду, не може бути розглянутий за правилами КАС України.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 256 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.Клопотання представника Таращанської районної державної адміністрації Київської області - задовольнити.

2.Провадження в адміністративній справі № 810/5447/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" до Таращанської районної державної адміністрації Київської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнозем" про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії - закрити.

3.Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали - 11 лютого 2019 р.