Рішення № 79811463, 11.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року справа № 340/101/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Толстової О.І.

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - клопотання без участі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1,25006

до відповідача: Управління поліції охорони в Кіровоградській області, вул. Габдрахманова,1, м. Кропивницький,25009

про стягнення одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною відмову Управління поліції охорони в Кіровоградській області в призначені та виплаті йому одноразової грошової допомоги;

2) стягнути з Управління поліції охорони в Кіровоградській області на його користь одноразову грошову допомогу у розмірі 54394,93 грн.

3) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Ухвалою від 18.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом осіб.

Позов мотивовано тим, що позивач проходив службу в органах поліції охорони. 19.10.2018 р. був звільнений за власним бажанням. Вислуга років складає 14 років 02 місяці 17 днів. Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", він має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, однак цю допомогу йому не було виплачено, оскільки відповідач вважає, що він не набув права на її отримання.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, згідно якого зазначив, що відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби мають лише ті особи, які мають право на пенсію за цим Законом. Оскільки, позивач не має відповідної вислуги років, то він не має право на призначення пенсії та не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подавши клопотання про розгляд справи без його участі.

На підставі ч. 3 ст. 243 КАС України в судовому засіданні 11.02.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини рішення з урахуванням вимог ст.243 КАС України

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Позивач проходив службу в органах поліції охорони.

Наказом начальника управління поліції охорони в Кіровоградській області від 19.10.2018 р. №201 о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - за власним бажанням. На час звільнення його вислуга років складала 14 років 02 місяці 17 днів (а.с.16).

Під час звільнення позивачу одноразова грошова допомога не нарахована, що не заперечується відповідачем.

15.11.2018 р. позивач звернувся до відповідача з приводу невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні.

Листом від 22.11.2018 р. №К-14 управління поліції охорони в Кіровоградській області відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні. Відмова обґрунтована тим, що відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на виплату цієї допомоги мають лише ті особи, які мають право на призначення пенсії, а оскільки позивач не набув права на пенсію, він не має права на отримання цієї допомоги (а.с.18).

П.10 Постанови від 17.07.1992р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. "б" ч.1 ст.1-2 Закону, особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, окрім інших, - особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські.

Позивач як поліцейський відповідає критерію "б" ч.1 ст.1-2 Закону і є особою, яка має право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.

При цьому, суд зазначає, що під словосполученням "які мають право на пенсію за цим Законом" необхідно розуміти, що це не ті особи, які набули право на призначення пенсії, а ті особи, які взагалі мають право при дотриманні умов визначених ст.2 Закону.

Одноразова грошова допомога при звільненні є іншою соціальною гарантією для осіб, на яких розповсюджується Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та не пов'язаний з фактом призначення пенсії.

Частиною 2 ст.9 Закону чітко визначено, що право на цю допомогу мають особи при звільненні за власним бажанням та при умові вислуги років 10 років і більше.

Тобто, зазначеної вислуги років недостатньо для призначення пенсії відповідно до вимог ст.12 Закону, але є достатньою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Оскільки, позивач був звільнений зі служби в поліції (був поліцейським), тобто особою, визначеною у ст.1-2 Закону, має вислугу більше 10 років (14 повних років) та звільнився за власним бажанням, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У зв'язку із чим з відповідача має бути стягнута одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Тому суд визнає протиправною відмову відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

При цьому вимога позивача щодо стягнення з відповідача конкретно визначеної суми не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування та виплати такої одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 704, 80 грн., що підтверджується квитанцією від 14.01.2019 р.

Таким чином, суд вважає, що сплачений представником позивача судовий збір у сумі 704.80 грн. підлягає стягненню з Управління поліції охорони в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо вимог про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно частин другої та третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини п'ятої зазначеної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку щодо задоволення заяви щодо розподілу судових витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. (надання правової інформації адвокатом - 500 грн., опрацювання адвокатом матеріалів та складення позовної заяви до суду – 1000 грн., участь в судовому засіданні 11.02.2019 року - 500 грн.).

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Кіровоградській області про стягнення одноразової грошової допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Зобов'язати Управління поліції охорони в Кіровоградській області ( вул. Габдрахманова,1, м. Кропивницький,25009) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,25006, рнокпп НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 14 років вислуги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Кіровоградській області (вул. Габдрахманова,1, м. Кропивницький,25009, ідентифікаційний код 40109000) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,25006, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3