Рішення № 79810990, 13.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/2925/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (27634, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Миколаївка, вул. Пушкіна, 6, РНОКПП НОМЕР_1)

представник: адвокат ОСОБА_2

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що ним на підставі розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1354-р від 28.12.2012 року замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Розроблений проект землеустрою у травні 2017 року був погоджений в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та після реєстрації трьох сформованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі був поданий на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. Однак, відповідач неодноразово відмовляв у затвердженні поданого проекту землеустрою з різних причин. Востаннє листом №К-12529/0-5992/0/17-18 від 07.09.2018 року відповідач вкотре відмовив у затвердженні цього проекту, посилаючись на його невідповідність розпорядженню голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1354-р від 28.12.2012 року. Позивач стверджує, що така відмова ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області за наявності позитивного висновку про погодження проекту землеустрою, є протиправною. У зв'язку з цим просить суд:

- визнати протиправним рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №К-12529/0-5992/0/17-18 від 07.09.2018 року, яким йому відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резерві за адресою: Миколаївська сільська рада, Кіровоградський район, Кіровоградська область;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити вказаний проект землеустрою щодо відведення йому земельних ділянок у власність;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про передачу йому у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за кадастровими номерами 3522585000:02:000:5476, 3522585000:02:000:5477, 3522585000:02:000:5478, що розташовані на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Ухвалою судді від 05.11.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області правомірно відмовило позивачу у затвердженні поданого ним проекту землеустрою, оскільки він не відповідає розпорядженню голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1354-р від 28.12.2012 року. З цих підстав представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

У судове засідання 11.01.2019 року учасники справи не з'явилися, представник позивача просив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідач про причини неприбуття до суду свого представника не повідомив.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 9 статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані та зібрані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 у грудні 2012 року звернувся до Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель резерву державної власності на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. (а.с. 12)

Розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1354-р від 28.12.2012 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель резерву, що перебувають у державній власності на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. (а.с. 14)

За замовленням позивача ТОВ "Інститут дослідження проблем оточуючого середовища України" у 2017 році виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у резерві на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. (а.с. 15 - 61)

У жовтні 2017 року позивач подав проект землеустрою на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. (а.с. 99)

Листами №К-20151/0-13727/0/6-17 від 20.10.2017 року, №К-22694/0-16105/0/6-17 від 07.12.2017 року, №К-1604/0-1424/0/17-18 від 28.02.2018 року ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області неодноразово відмовляло ОСОБА_1 у затвердженні поданого ним проекту землеустрою, висуваючи зауваження щодо його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. (а.с. 68 - 70)

У серпні 2018 року позивач знову подав доопрацьований проект землеустрою на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області разом із відповідною заявою. Вказана заява з додатками зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 28.08.2018 року за №К-12529/0/16-18. (а.с. 101)

Відповідач листом №К-12529/0-5992/0/17-18 від 07.09.2018 року повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, пославшись на частину 4 статті 116 ЗК України та вказавши на невідповідність проекту землеустрою наданому розпорядженню голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1354-р від 28.12.2012 року. (а.с. 13)

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі – ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частиною 8 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 ЗК України).

Статтею 50 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно з частиною 6 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За правилами частин 1, 4, 5, 6 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Як вказав ОСОБА_3 Суд у постанові 11.12.2018 року у справі №806/862/17, системний аналіз норм земельного законодавства дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов’язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Судом установлено, що позивач у грудні 2012 року звернувся за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації до Кіровоградської районної державної адміністрації, яка на той час відповідно до частини 3 статті 122 ЗК України здійснювала передачу земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів зокрема для сільськогосподарського використання.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02.06.2015 року №497-VIII, який набрав чинності 27.06.2015 року, рішення Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Воднораз, згідно з пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02.06.2015 року №497-VIII прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Відтак, розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1354-р від 28.12.2012 року "Про дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність" зберігало чинність до 27.06.2017 року.

На підставі цього розпорядження позивач замовив у ТОВ "Інститут дослідження проблем оточуючого середовища України" розробку проекту землеустрою, уклавши з ним відповідний договір №1904/1 від 19.04.2017 року.

Розроблений проект землеустрою був погоджений за принципом екстериторіальності експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Київській області, про що складено висновок №2962/0/82-17 від 15.05.2017 року. (а.с. 61)

Крім того, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено державну експертизу землевпорядної документації, за наслідками якої складено висновок №680 від 19.06.2017 року про повернення проекту на доопрацювання. Зауваження до проекту землеустрою були виправлені 04.08.2017 року. (а.с. 74 -74зв.)

За проектом землеустрою було сформовано три земельні ділянки загальною площею 2 га, які 04.09.2017 року зареєстровані у Державному земельному кадастрі за кадастровими номерами 3522585000:02:000:5476 (площею 1,2380 га), 3522585000:02:000:5477 (площею 0,4643 га), 3522585000:02:000:5478 (площею 0,2977 га). (а.с. 62 - 67, 71 - 73)

Дотримавшись усіх передбачених земельним законодавством вимог та процедур, позивач подав розроблений та погоджений проект землеустрою до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області для його затвердження.

Відповідач, відмовляючи листом №К-12529/0-5992/0/17-18 від 07.09.2018 року у затвердженні проекту землеустрою, послався на частину 4 статті 116 ЗК України та вказав на невідповідність проекту наданому розпорядженню голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1354-р від 28.12.2012 року.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що позивач порушив вимоги частини 4 статті 116 ЗК України та раніше отримав безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Судом за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності позивача, набуті ним з інших підстав або за іншим цільовим призначенням. (а.с. 119 - 123)

Також судом установлено, що проект землеустрою не суперечить розпорядженню голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області №1354-р від 28.12.2012 року, був замовлений позивачем та виготовлений у строк, передбачений пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02.06.2015 року №497-VIII.

Отже, відмова відповідача у затвердженні проекту землеустрою, оформлена листом №К-12529/0-5992/0/17-18 від 07.09.2018 року, з огляду на його погодження висновком про розгляд проекту землеустрою №2962/0/82-17 від 15.05.2017 року, наданим ГУ Держгеокадастру у Київській області, а також за наявності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 04.08.2017 року, є безпідставною.

Суд, перевіривши правомірність оскарженого рішення відповідача та надавши правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, прийшов до висновку, що відповідач, відмовляючи у затвердженні поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою з мотивів, наведених у листі №К-12529/0-5992/0/17-18 від 07.09.2018 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому вказану відмову слід визнати протиправною.

Частиною 4 статті 245 КАС України установлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначив ОСОБА_3 Суд у постанові від 23.05.2018 року у справі №825/602/17, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Аналіз норм статті 118 ЗК України свідчить, що у спірних правовідносинах повноваження відповідача не є дискреційними, а оскільки позивач дотримався усіх умов, визначених законом та необхідних для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, тому належним способом захисту права позивача, порушеного незаконною відмовою відповідача у затвердженні цього проекту, є саме зобов’язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

За змістом частини 9 статті 118 ЗК України затвердження проекту землеустрою здійснюється шляхом прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності, відповідного рішення, яким також земельна ділянка надається у приватну власність.

Відтак, суд прийшов до висновку про задоволення позову у цій частині та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою та про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_1

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2114,40 грн. (а.с. 3).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі №П/800/559/16, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельних ділянок за його заявою, у зв'язку з чим він просить суд зобов'язати відповідача затвердити цей проект та передати йому у власність сформовані земельні ділянки.

Отже, у позовній заяві позивачем заявлено основну та похідні вимоги, які стосуються вирішення одного публічно-правового спору немайнового характеру. За подання цього позову судовий збір обчислюється за ставкою, визначеною пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року у розмірі 1762 грн.). Тому судовий збір за подання цього позову до суду повинен становити 704, 80 грн. Решта 1409, 60 грн. (2114,40 грн. - 1409, 60 грн.) сплачені позивачем зайво.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відтак, зважаючи на задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Кошти зайво сплаченого судового збору у сумі 1409, 60 грн. можуть бути повернуті позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням, за ухвалою суду.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (27634, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Миколаївка, вул. Пушкіна, 6, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, викладену у листі №К-12529/0-5992/0/17-18 від 07.09.2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок за кадастровими номерами 3522585000:02:000:5476, 3522585000:02:000:5477, 3522585000:02:000:5478, що розташовані на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, та про передачу їх у власність ОСОБА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 704, 80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_4