Рішення № 79810470, 14.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 р. Справа№200/949/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, Донецька область, м. Гірник, вул. Покровський, 19; адреса для листування: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 567)

до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах, скасування рішення від 29 жовтня 2018 року № 1687 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період навчання в ПТУ № 69 з 1 вересня 1987 року по 26 червня 1990 року, на підприємстві ВП «Шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля» з 23 грудня 1999 року по 15 лютого 2001 року, на підприємстві Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 1 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року, період безпосередньої участі в АТО з 23 березня 2015 року по 21 квітня 2016 року, зобов’язання відповідача призначити та виплачувати пільгову пенсію з дня звернення 23 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/949/19-а. за клопотанням позивача суд призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Одночасно, суд зобов’язав позивача надати суду письмові пояснення, на підставі чого (якого документу) позивач вважає, що йому відмовлено у зарахуванні до стажу період безпосередньої участі в АТО з 23 березня 2015 року по 21 квітня 2016 року та зобов’язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії витягу з пенсійної справи позивача відповідно спірних правовідносин (зокрема заяву позивача про призначення пенсії від 23 жовтня 2018 року № 4902), всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає прийняте відповідачем рішення про відмову у призначення його пенсії незаконним та прийнятим з порушенням норм чинного законодавства. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Разом з цим, відповідач не застосував жодних процедур підтвердження пільгового стажу та, на думку позивача, протиправно не перевірив наявність пільгового стажу на підставі записів у трудовій книжці, показань свідків, даних згідно Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. При цьому, позивач зауважив, що він має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж. Крім того, позивач зауважив, що неможливість відповідача здійснити перевірки записів у трудовій книжці законодавством не визначена як підстава для того, щоб вважати їх нікчемними. Щодо не зарахування часу проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в антитерористичній операції в особливий період позивач посилався на норми статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на положення наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 «Про затвердження Порядку про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби,ю та членів їх сімей».

В установлений судом строк відповідачем на адресу суду надано відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд, відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні. Щодо зарахування до пільгового стажу позивач періоду його безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 23 березня 2015 року по 21 квітня 2016 року відповідач у відзиві зазначив, що на підставі довідки від 14 вересня 2018 року № 1-2146 про підтвердження наявного трудового стажу, управлінням було зараховано частину означеного періоду, а саме квітень-травень 2015 року та з 1 січня 2016 року по 21 квітня 2016 року по сплаті страхових внесків. Крім того, відповідач, зазначив, що відповідно до норм абзацу 6 частини 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та вимоги статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виділяється обов’язкова умова як прийняття участі саме у бойових діях.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВВ № 983906, виданого Гірницьким МВМ Селидовського МВ УМВС України в Донецькій області 24 листопада 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Позивач претендує на призначення пенсії згідно пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

23 жовтня 2018 року позивач звернувся до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії, яка зареєстрована за № 4902.

До зазначеної заяви позивачем до управління надано наступні документи: - заяву, копію паспорту і ІНН; копію трудової книжки серії БТ-ІІ № 2544329; копія військового квитка серії СО № 122614; копія диплома серії А № 953699 від 26 червня 1990 року; довідки про особливий характер роботи видані підприємством ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» № 47 від 16 лютого 2018 року; довідка про підземні спуски в шахту з підприємства ДП «Шахта Курахівська» № 47/1 від 16 лютого 2018 року; виписки з наказу про атестацію робочих місць ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» № 369к від 1 жовтня 1994 року; довідка про особливий характер роботи видані підприємством ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» № 262 від 11 липня 2018 року; довідка про підземні спуски в шахту з підприємства ДП „Шахта ім. М.С.Сургая” № 263 від 11 липня 2018 року; довідка про реорганізацію підприємства ДП «Шахта ім. М.С.Сургая» 264 від 11 липня 2018 року; копія наказів про атестацію робочих місць Шахта «Южнодонбаська» № 3 від 12 грудня 1996 року № 2156к, від 11 квітня 2002 року № 684к; довідка про особливий характер роботи видана підприємством ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» № 695 від 8 жовтня 2018 року; довідка про особливий характер роботи видана підприємством ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» від 14 вересня 2018 року № 1-2146; копія посвідчення учасників бойових дій серії АБ № 346516 від 24 листопада 2015 року; довідка про військову службу від 21 квітня 2016 року № 3\143; копія довідки про військову службу від 10 вересня 2015 року № 05/791.

Рішенням відповідача від 29 жовтня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу було відсутність (недостатність) страхового та пільгового стажу в підземних умовах. Так, відповідачем до не зараховано такі періоди роботи позивача:

до пільгового стажу не зараховано період роботи з 23 грудня 1999 року по 15 лютого 2001 року на підприємстві ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки не надана пільгова довідка;

до страхового стажу не зараховано період навчання в ПТУ № 69 м. Ясинувата, оскільки дата про прийняття в ПТУ має виправлення та не надана уточнююча довідка;

до страхового стажу не зараховано період роботи з 1 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року на підприємстві ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК- 5 від 23 жовтня 2018 року).

Через не зарахування зазначених періодів роботи, позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах. Одночасно, позивачу роз’яснено, що право на пенсію за нормами п. 3 ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заявник набуде за умови роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та набуття 25 років пільгового стажу роботи в підземних умовах або за нормами п. 2 ст. 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 р. XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» після досягнення 50 років.

На підставі запису № 1 трудової книжки позивача серії БТ-ІІ № 2544329, який зроблено на підставі диплому А № 953699 від 26 червня 1990 року, судом встановлено, що з 1 вересня 1987 року по 26 червня 1990 року позивач навчався у середньому професійно-технічному училищі № 69 м. Ясинувата. При цьому, суд зауважує, що зазначений запис зроблено без виправлень та містить усі необхідні реквізити.

У подальшому, згідно запису № 2 трудової книжки, позивача 2 липня 1990 року прийнято слюсарем 3 розряду по ремонту рухомого складу ділянки по ремонту дизелів та допоміжного обладнання, де позивач працював з 12 листопада 1990 року.

23 грудня 1999 року позивача прийнято охоронцем на ділянку «Охорона» ВП Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля».

25 грудня 2000 року позивача переведено на посаду гірничого очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею на ділянку № 2, з якої звільнено 15 лютого 2001 року за власним бажанням.

Також, судом встановлено, що 5 березня 2014 року позивача прийнято підземним гірничого очисного забою 5 розряду ВП шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та направлено на ділянку з монтування та демонтування обладнання.

Згідно запису трудової книжки № 32 24 березня 2015 року позивача увільнено від роботи на час несення військової служби, у зв’язку з мобілізацією в особливий період до дня фактичної демобілізації зі збереженням заробітної плати.

22 квітня 2016 року позивач став до роботи гірничого очисного забою 5 розряду підземного на ділянку № 7 по видобутку вугілля, у зв’язку з демобілізацією.

1 вересня 2016 року позивача переведено гірничим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах на дільницю з видобування вугілля № 1 та звільнено з зазначеної посади 26 вересня 2017 року за власним бажанням, про що свідчить запис трудової книжки № 36.

Згідно довідки від 30 листопада 2018 року № 1-2718, виданої Відокремленим підрозділом «Шахта «України» Державного підприємства «Селидіввугілля» позивач працював на зазначеному підприємстві з 5 березня 2014 року по 26 вересня 2017 року на посаді гірничого робітника очисного вибою та роботодавець в період з 1 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року щомісячно на заробітну плату ОСОБА_1 нараховував єдиний соціальний внесок у розмірі 22%. Також, у наданій довідці було зазначено, що єдиний соціальний внесок перераховано до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь бюджету за період з 1 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року у повному обсязі.

Відповідно до довідки Красноармійсько-Селидовського об’єднаного військового комісаріату від 30 березня 2015 року № 195 на виконання Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» ОСОБА_1 23 березня 2015 року призваний Красноармійсько-Селидовським об’єднаним військовим комісаріатом Донецької області в Збройні Сили України.

На підставі довідки Красноармійсько-Селидовського об’єднаного військового комісаріату від 21 квітня 2016 року № 3/143 судом встановлено, що позивач в період з 23 березня 2015 року по 21 квітня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції та перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань на посаді командира відділення взводу охорони роти охорони Красноармійсько-Селідовського об’єднаного міського військового комісаріату Донецької області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Статус позивача як учасника бойових дій підтверджується також відповідним посвідченням серії АБ № 346516, виданого 24 листопада 2015 року.

Крім того, позивачем надано довідки від 13 травня 2016 року № ФЗ/101 та від 28 липня 2016 року № ФЗ/153 про суму грошового забезпечення.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність не зарахування відповідачем окремих періодів роботи позивача до страхового та пільгового стажу як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Норами статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачена пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Згідно частини 3 зазначеної статті працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

У той же час, судом встановлено, що період навчання позивача з 1 вересня 1987 року по 26 червня 1990 року та його роботи на посадах, що дають право на пільгове призначення пенсії у період з 25 грудня 2000 по 15 лютого 2001 року та з 1 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року підтверджується записами трудової книжки, яка містить всі необхідні записи, зокрема підтверджує, що позивач працював повний робочий день та робота була під землею.

Щодо вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу роботи з 23 грудня 1999 року по 15 лютого 2001 року суд погоджується із доводами відповідача щодо неможливості зарахування до пільгового стажу період з 23 грудня 1999 року по 24 грудня 2000 року його роботи на посаді охоронця, оскільки до цієї професії не передбачено право пільгового призначення пенсії. Водночас, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача у зарахуванні до пільгового стажу позивача період його роботи з 25 грудня 2000 року по 15 лютого 2001 року гірничим робітником ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» через ненадання довідки на підтвердження пільгового стажу, з вищезазначених підстав.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що чинним законодавством органам Пенсійного фонду надано право, зокрема, вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Проте, матеріали справи не містять доказів щодо витребування відповідачем відповідних довідок від підприємств-страхувальників для повного та всебічного розгляду поданих позивачем документів для призначення йому пенсії, що свідчить про недбале ставлення пенсійного органу щодо виконання своїх обов’язків та не забезпечення принципу пропорційності, зокрема не дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для права позивача на його пенсійне забезпечення.

Щодо не зарахування окремих періоді в роботи позивача до пільгового стажу через несплату підприємством-страхувальником єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону № 1058-XV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-XV.

Так, абзацом 1 частини першої статті 20 Закону № 1058-XV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з нормами частини десятої вищенаведеної статті Закону, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-XV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Крім того, на підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, що Відокремленим підрозділом «Шахта «України» Державного підприємства «Селидіввугілля» було перераховано єдиний соціальний внесок до Покровської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на користь бюджету за період з 1 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року відносно позивача у повному обсязі

За таких обставин, суд доходить висновку про неправомірність не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта «України» ДП «Селидіввугілля» з 1 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його навчання в ПТУ № 69 м. Ясинувата через виправлення у даті прийняття та відсутність уточнюючих довідок, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках визначені в Законі України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (надалі – Закон № 103/98-ВР ).

За умовами статті 38 зазначеного Закону час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, з аналізу норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що єдиною умовою для зарахування періоду навчання до пільгового стажу до роботи за набутою професією, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому, як встановлено судом на підставі записів трудової книжки позивача ця перерва складає 5 днів.

Суд не приймає доводи відповідача як на підставу для відмови у зарахуванні до пільгового стажу на виправлення дати вступу до навчального закладу, оскільки незважаючи на виправлення цієї дати у дипломі трудова книжка має відповідні записи щодо періоду навчання позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість не зарахування до пільгового стажу період навчання позивача з 1 вересня 1987 року по 26 червня 1990 року.

У відзиві відповідачем також зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано у тому числі період безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 23 березня 2015 року по 21 квітня 2016 року. Також, відповідачем повідомлено, що згідно отриманих відповідачем даних зі СПОВ (система персоніфікованого обліку відомостей) за означений період з 24 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року не зараховано до страхового стажу позивача через відсутність інформація про нараховану заробітну плату. При цьому, згідно відомостей відповідача, період квітень 2015 року зараховано до страхового стажу 20 днів по сплаті внесків, період травень 2015 року зараховано до страхового стажу 23 дня по сплаті внесків, період з 1 січня 2016 року по 21 квітня 2016 року зараховано до страхового стажу 03 місяці 21 день по сплаті внесків.

Надаючи правову оцінку правомірності не зарахування до пільгового стажу позивача періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 23 березня 2015 року по 21 квітня 2016 року, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (надалі – Положення № 530).

За правилами пункту 2.3 Положення № 530 при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяць, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у його постанові від 5 червня 2018 року у справі № 348/347/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом раніше та підтверджено наявними матеріалами справи позивач перебував на військовій службі у період 24 березня 2015 року по 21 квітня 2016 року. Згідно записів трудової книжки також встановлено, що за позивачем на цей період зберігалось робоче місце гірничого робітника очисного забою 5 розряду та середня заробітна платня. Тому, суд доходить висновку про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача період його перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.

Також, суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено про не зарахування до пільгового стажу позивача періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції та про часткове не зарахування означеного періоду до страхового стажу та відповідно – про мотиви (обґрунтування) такого не зарахування. Отже, суд доходить висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії, що є підставою для його скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов’язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

При цьому, суд зазначає, що вимоги позивача про визнання протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах та визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії фактично є тотожними, оскільки відмова позивача була оформлена оскаржуваним рішенням. Тому, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення від 29 жовтня 2018 року № 1687.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що на час пред’явлення позовної заяви позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, Донецька область, м. Гірник, вул. Покровський, 19; адреса для листування: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 567) до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29 жовтня 2018 року № 1687 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) від 23 жовтня 208 року № 4902 про призначення пенсії згідно п. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період навчання позивача в професійно-технічному училищі № 69 м. Ясинувата з 1 вересня 1987 року по 26 червня 1990 року та період роботи на підприємстві ВП «Шахта «України» ДП «Селидіввугілля» з 1 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року та зарахувавши до пільгового стажу період роботи позивача з 25 грудня 2000 року по 15 лютого 2001 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» та період з 23 березня 2015 року по 21 квітня 2016 року безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 14 лютого 2019 року. Повне судове рішення складено 14 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.