Ухвала суду № 79809943, 13.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

13 лютого 2019 р. Справа №200/16098/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі №200/16098/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради №149/СК від 31.08.2018 року «Про скасування повідомлення про початок будівельних робіт»;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

08.10.2018 року ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська матеріали адміністративного позову було направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с. 40-41).

08.11.2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було здійснено розподіл справи, за результатами якого справу було передано судді Сліпець Н.Є.

12.11.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у адміністративній справі №200/16098/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу та справу призначено до розгляду в підготовче засідання (а.с.45).

11.02.2018 року представник позивача - адвокат Єпрем’ян Ліпаріт Варданович звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради №149/СК від 31.08.2018 року «Про скасування повідомлення про початок будівельних робіт» до набрання законної сили судовим рішенням.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача посилається на те, що відповідно до Звіту про результати обстеження технічного стану будівельних конструкцій нежитлового приміщення №55 по вул. Титова, 5 у м. Дніпрі від вересня 2018 року та Висновку звіту від 04.09.2018 року, встановлені негайні рекомендації та висновки щодо необхідності завершення початого підсилення дверних прорізів в несучих стінах згідно затвердженого проекту, який пройшов експертизу, з метою запобіганню можливості виникнення аварійної ситуації втрати несучої здатності стін в містах улаштування прорізів в стінах. Проте, позивач не має права здійснювати будь-які роботи на об'єкті, що спрямовані на забезпечення безпеки та цілісності несучих конструкцій.

За приписами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

На підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, суд, виходячи з конкретних доказів, встановлює, чи є визначені законом підстави для забезпечення позову, та оцінює чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності відповідних підстав, покладається саме на позивача. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яких вдалося запобігти.

Судом встановлено, що фактично в заяві про забезпечення позову викладені ті самі обставини, що і у позовній заяві, які підлягають дослідженню судом під час розгляду справи по суті.

При цьому, суд зазначає, що саме на власника приміщення покладено обов'язок щодо його утримання у належному стані, тому саме власник має здійснити заходи, спрямовані на забезпечення безпеки існування технічних конструкцій, що наявні в приміщенні.

Таким чином, на час розгляду судом заяви не встановлено, що невжиття запропонованих заходів може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду; суду не доведено наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень без розгляду справи по суті.

Крім того, суд зазначає, що у разі забезпечення позову в зазначених позивачем межах, суд фактично ухвалить судове рішення про відновлення правового становища позивача, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець