Рішення № 79809904, 07.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року м. Житомир справа №0640/4174/18

категорія 113000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області протиправною;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області порушити питання щодо скасування дозволу на імміграцію іноземцю, громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області не зважаючи на численні звернення ОСОБА_2 не ініціює скасування дозволу на імміграцію іноземцю, громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, чим, на думку позивача, проявляє протиправну бездіяльність.

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче судове засідання призначено на 09 жовтня 2018 року о 10:40.

17 вересня 2018 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 про долучення письмових доказів до матеріалів справи (том І, а.с. 70-71).

4. 03 жовтня 2018 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановленому ухвалою суду від 14 вересня 2018 року, надійшов відзив на позовну заяву вих. №1801.13-6664/18.13-18 від 02 жовтня 2018 року (том І, а.с. 83-87).

Відповідачем також було подано клопотання вих. №1801.13-6664/18.13-18 від 02 жовтня 2018 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (том І, а.с. 79-80).

04 жовтня 2018 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (том І, а.с. 109-110) , у зв'язку з чим підготовче засідання відкладено на 23 жовтня 2018 року о 10:00 (том І, а.с. 113).

5. 09 жовтня 2018 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України та встановленому ухвалою суду від 14 вересня 2018 року, надійшла відповідь на відзив від 06 жовтня 2018 року (том І, а.с. 114-120).

В підготовче засідання, призначене на 23 жовтня 2018 року о 10:00 прибула представник відповідача, перед початком підготовчого судового засідання подала до відділу документального суду клопотання про розгляд питання про залучення третьої особи у порядку письмового провадження (том І, а.с. 128). Позивачем на офіційну електронну поштову адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. (том І, а.с. 125).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року клопотання Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про залучення третьої особи задоволено, залучено ОСОБА_3 до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Призначено підготовче засідання у справі на 08 листопада 2018 року о 12:00. (том І, а.с. 131-133).

25 жовтня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про долучення письмових доказів до матеріалів справи (том І, а.с. 135-136).

08 листопада 2018 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (том І, а.с. 152), у зв'язку з чим підготовче засідання відкладено на 26 листопада 2018 року о 10:40 (том І, а.с. 153).

15 листопада 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (том І, а.с. 159-160).

6. 22 листопада 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_3 на позовну заяву від 19 листопада 2018 року, які суд розцінює як письмові пояснення третьої особи по суті позову, що подані в порядку статті 165 КАС України (том І, а.с. 163 та зворот).

7. В підготовче засідання, призначене на 26 листопада 2018 року о 10:40 прибула представник відповідача. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 грудня 2018 року о 10:00, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 26 листопада 2018 року.

29 листопада 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про долучення письмових доказів до матеріалів справи (том І, а.с. 225-226).

04 грудня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (том І, а.с. 230-231).

В судове засідання, призначене на 11 грудня 2018 року о 10:00 прибула представник відповідача. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20 грудня 2018 року о 14:00 для повторного виклику у судове засідання позивача (або його представника), явку якого у наступне судове засідання визнано судом обов'язковою, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 11 грудня 2018 року.

17 грудня 2018 року на офіційну електронну поштову адресу надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (том І, а.с. 242-243). Вказане клопотання 18 грудня 2018 року повторно надійшло до відділу документального забезпечення суду (том І, а.с. 245-246).

8. В судове засідання, призначене на 20 грудня 2018 року о 14:00 прибула представник відповідача. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року відмовлено у клопотанні ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, в судовому засіданні оголошено перерву до 14 січня 2019 року о 15:00 для повторного виклику у судове засідання позивача (або його представника), явку якого у наступне судове засідання визнано судом обов'язковою, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 20 грудня 2018 року.

26 грудня 2018 року на офіційну електронну поштову адресу надійшло клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без участі позивача та його представника (том ІІ, а.с. 4). Вказане клопотання 27 грудня 2018 року повторно надійшло до відділу документального забезпечення суду (том ІІ, а.с. 31).

В судове засідання, призначене на 14 січня 2019 року о 15:00 прибули позивач та представник відповідача. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, в судовому засіданні оголошено перерву до 07 лютого 2019 року об 11:00, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 14 січня 2019 року.

29 січня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи (том ІІ, а.с. 114-115).

10. В судове засідання, призначене на 07 лютого 2019 року об 11:00 прибув представник відповідача. Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином, попередньо надіслав до відділу документального забезпечення суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною першою статті 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи з'ясування усіх фактичних обставин справи та отримання судом усіх необхідних доказів, зважаючи на факт неявки у судове засідання позивача та його представника, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду та керуючись частиною першою статті 205 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибув. В матеріалах справи наявне повідомлення №1 від 20 грудня 2018 року відповідно до змісту якого ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, а також просить розглянути справу без його участі (том ІІ, а.с. 3).

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Як встановлено зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив та наданих у судовому засіданні позивачем пояснень, заявлені вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_2 систематично надавалась інформація про порушення громадянином ОСОБА_4 Федерації норм чинного законодавства, що, на думку позивача, є підставою для ініціювання компетентним органом процедури скасування дозволу на імміграцію іноземцю та громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3. Позивач вказує, що неодноразово надавав відповідні відомості до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, однак відповідач проявляє протиправну бездіяльність щодо скасування дозволу на імміграцію іноземцю, громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3.

12. Відповідно до відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю. Вказує, що заяви та звернення ОСОБА_2 були розглянуті у встановленому законом порядку, а підстави для скасування дозволу на імміграцію іноземцю, громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 відсутні.

13. Згідно з наявними у матеріалах справи письмовими запереченнями ОСОБА_3 на позовну заяву від 19 листопада 2018 року, які суд розцінює як письмові пояснення третьої особи по суті позову, що подані в порядку статті 165 КАС України, ОСОБА_3 заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що позовні вимоги вмотивовані особистою неприязню позивача до нього. Наголошує, що ОСОБА_3 жодних порушень законодавства України не вчинялося та підстави для скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_3 відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14. Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 звертався із заявою встановленого зразка про надання дозволу на імміграцію в Україну від 03 вересня 2008 року (том ІІ, а.с. 6 та зворот)

В подальшому клопотання ОСОБА_3 було задоволено безстроково (том ІІ, а.с.8), що також підтверджується наявною у матеріалах справи копією дозволу на імміграцію в Україну №1723 (том ІІ, а.с. 9).

15. До Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області із Секретаріату Кабінету Міністрів України (том І, а.с. 88) надійшла заява ОСОБА_2М від 15 червня 2018 року щодо ініціювання скасування посвідки громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 (том І, а.с. 89 та зворот).

Додатком до вказаного звернення надано копію повідомлення від 08 червня 2018 року №Б-875/0-793/6-18 з Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, в якому зазначено про вжиті заходи Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області до директора СТОВ "Райдуга" без зазначення особи (том І, зворот а.с. 88).

Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області листом вих. №Б-10082-18/1801.13/4309-18 від 05 липня 2018 року направило відповідь з роз’ясненням вимог законодавства щодо встановленої процедури скасування дозволу на імміграцію та відсутністю на час розгляду звернення підстав для прийняття рішення про скасування документів, з урахуванням норм законодавства щодо заборони втручання в особисте і сімейне життя, не допущення збирання, використання інформації про особу без її згоди (том І, а.с. 90 та зворот).

16. ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України також було направлено скаргу від 15 червня 2018 року щодо здійснення подання на скасування посвідки на постійне або тимчасове проживання в України виданої громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 (том І, а.с. 89 та зворот).

Вказану заяву Секретаріатом Кабінету Міністрів України було передано до Державної міграційної служби України та листом ДМС України вих. №Б-11359-18/8.1/3760-18 від 25 липня 2018 року позивачу повідомлено, що при розгляді фактів, викладених у скарзі, порушень вимог законодавства начальником Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області встановлено не було (том І, а.с. 106 та зворот).

17. Управлінням Державної міграційної служби України в Житомирській області зроблено запит вих. №1801.13-4725/18.2-18 від 19 липня 2018 року (том І, а.с. 93) до Радомишльського відділення Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області для з’ясування наявності підстав для скасування дозволу на імміграцію іноземцю у зв’язку із здійсненням досудового розслідування за кримінальним провадженням №12015060280000668 (том І, а.с. 95).

Радомишльське відділення Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області листом вих. №3308/218/03-18 від 20 липня 2018 року повідомило, що кінцеве рішення по кримінальному провадженню не прийняте, підстави для скасування дозволу на імміграцію іноземцю - ОСОБА_3, визначені статті 12 Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року №2491-ІІІ, відсутні (том І, а.с. 94).

18. 27 липня 2018 року на адресу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області повторно надійшло звернення ОСОБА_2 від 26 липня 2018 року з проханням здійснити подання щодо скасування посвідки, виданої ОСОБА_3 (том І, а.с. 91 та зворот). Додатками до звернення зазначено: копія акту та припису Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 08 червня 2018 року (том І, а.с. 98-99) та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (том І, а.с. 100-101 та зворот).

Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області листом вих. №Б-10082-18/1801.13/5001-18 від 01 серпня 2018 року направило позивачу відповідь про відсутність на час розгляду звернення, підстав для прийняття рішення про скасування документів, із урахуванням повідомлення Радомишльське відділення Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та вимог Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року №2491-ІІІ (том І, а.с. 92).

19. ОСОБА_2 на адресу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області було направлено запит на отримання інформації від 07 серпня 2018 року, який було зареєстровано відповідачем за вх. №ЗПІ-Б/7/1801-8 від 08 серпня 2018 року (том 1, а.с. 96 та зворот).

Відповідач листом вих. №ЗПІ-Б/7/1801-8/1801.13/5438-18 від 15 серпня 2018 року повідомив ОСОБА_2, що його запит від 07 серпня 2018 року розглянуто. Позивачу роз'яснено, що питання про скасування дозволу мають право порушувати: ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Зазначено, що запит до Радомишльського відділення Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області направлявся у зв'язку із у зв’язку із здійсненням досудового розслідування за кримінальним провадженням №12015060280000668.

Також зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не є органом, який у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, а тому не може самостійно порушувати питання про скасування дозволу на імміграцію іноземцю. Таким чином, повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 08 червня 2018 року №Б-875/0-793/6-18 не є підставою для порушення питання щодо скасування дозволу відповідно до вимог Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (том І, а.с. 102 та зворот).

20. Позивачем на адресу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області було направлено скаргу від 29 серпня 2018 року щодо протиправних дій посадових осіб відповідача та зобов'язання скасування посвідки на постійне або тимчасове проживання на території України, видану ОСОБА_3, яку було зареєстровано відповідачем за вх. №Б-350/6/1801-8 від 31 серпня 2018 року (том 1, а.с. 103 та зворот).

Відповідач листом вих. №Б-350/6/1801.13/6583-18 від 27 вересня 2018 року повідомив ОСОБА_2 про відсутність на час розгляду звернення підстав для прийняття рішення про скасування документів, передбачений статтею 12 Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року №2491-ІІІ (том І, а.с. 105).

Не погоджуючись із наданими відповідями, наголошуючи, що Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області проявляє протиправну бездіяльність щодо скасування дозволу на імміграцію іноземцю, громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

21. Статтею 3 ОСОБА_5 України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У відповідності до статті 8 ОСОБА_5 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується.

Частиною другою статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України.

Згідно зі статтею 21 ОСОБА_5 України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Положеннями статті 24 ОСОБА_5 України закріплено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У відповідності до статті 26 Основного Закону іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими ОСОБА_5, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 32 ОСОБА_5 України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених ОСОБА_5 України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положеннями статті 33 Основного Закону закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з статтею 62 ОСОБА_5 України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

22. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3773-VI).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

За нормами статті 23 Закону №3773-VI нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчиниш злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

23. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року №2491-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2491-III).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання. Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 6 Закону №2491-III визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Так, за приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 6 Закону №2491-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов дія надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, яро скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2491-III особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Відповідно до статті 12 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

- з’ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що утратили чинність;

- іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

- дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

- це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

- іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

- в інших випадках, передбачених законами України.

Частиною першою статті 13 Закону №2491-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

24. Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень даті - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1983).

Згідно із пунктами 21-24 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-III, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-III, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання та на підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону №2491-III. Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

25. Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

ОЦІНКА СУДУ

26. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії (бездіяльність) відповідача на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 систематично надавалась інформація про порушення громадянином ОСОБА_4 Федерації норм чинного законодавства, що є підставою для ініціювання компетентним органом процедури скасування дозволу на імміграцію іноземцю та громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3.

Суд критично ставиться до доводів позивача в частині наявності правових підстав для ініціювання компетентним органом процедури скасування дозволу на імміграцію іноземцю та громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 в розумінні статті 12 Закону №2491-III та зазначає наступне.

Так, позивач посилається на факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, а також здійснення досудового розслідування за кримінальним провадженням №12015060280000668.

Суд звертає увагу позивача, що подання від МВЄ України, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби або органів, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про Імміграцію до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області не надходило, а матеріали справи сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності таких повідомлень не містять.

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не є органом, який у межах наданих повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, та, як наслідок, не може самостійно порушувати питання про скасування дозволу на імміграцію іноземцю, а тому повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 08 червня 2018 року №Б-875/0-793/6-18 не є підставою для порушення питання щодо скасування дозволу відповідно до вимог Порядку №1983.

Суд також погоджується із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та зазначає, що за порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_3 притягнуто до встановленої законодавством відповідальності, однак, факт порушення земельного законодавства не тотожним порушенню міграційного законодавства.

27. Посилання позивача на здійснення досудового розслідування за кримінальним провадженням №12015060280000668 також є безпідставним, оскільки відповідно до листа Радомишльського відділення Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області вих. №3308/218/03-18 від 20 липня 2018 року повідомило, кінцеве рішення по кримінальному провадженню не прийняте, підстави для скасування дозволу на імміграцію іноземцю - ОСОБА_3, визначені статті 12 Закону №2491-ІІІ, відсутні (том І, а.с. 94).

Позивачем при поданні звернень до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області також залишено поза увагою положення статті 62 Основного Закону. Доказів наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, щодо визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення матеріали справи не містять.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування ОСОБА_3 дозволу на імміграцію, передбачених статтею 12 Закону №2491-III.

28. Щодо доводів позивача в частині наявності порушеного права, суд зазначає наступне.

Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 ОСОБА_5 України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 ОСОБА_5 України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених ОСОБА_5 і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 ОСОБА_5 України, статей 2, 5 КАС України.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 ОСОБА_5 України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що у відповідності до юридичної природи спірних правовідносин, зазначені дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень в частині ініціювання процедури скасування дозволу на імміграцію стосуються особистих немайнових прав і свобод ОСОБА_3 Водночас, позивачем до матеріалів справи не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності порушених прав ОСОБА_2 внаслідок оскаржуваних дій (бездіяльності).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

29. Заслухавши сторін та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_5 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області при розгляді заяв ОСОБА_2 щодо порушення питання про скасування дозволу на імміграцію іноземцю, громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 діяло у відповідності до частини другої статті 19 ОСОБА_5 України, а спірні дії відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

30. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, а позивачем не спростовано правомірність дій Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області при розгляді заяв ОСОБА_2 щодо порушення питання про скасування дозволу на імміграцію іноземцю, громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, а також не доведено наявність порушеного права внаслідок спірних дій (бездіяльності) Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області.

Враховуючи відсутність порушено права та встановлені судом обставини справи, позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 61, 03061. РНОКПП: НОМЕР_1) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Пушкінська, 44, м. Житомир,10008. ЄДРПОУ: 37808497), третя особа: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 12201. РНОКПП: не відомо) про визнання бездіяльність протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 14 лютого 2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова